Назар БУГАЙЧУК: «Футзал в Екстра-лізі став чимось новим для Луцька»

Футзальний клуб «Любарт» – перший представник Волині в найвищому футзальному дивізіоні України. Дебютний сезон Екстра-ліги колектив із Луцька закінчив на десятому місці, а в Кубку потрапив до вісімки найкращих.

Клуб зумів об’єднати навколо себе чималу кількість уболівальників, які палко підтримували місцевих футзалістів з трибун. Грають у «Любарті» вихованці волинського спорту, а дитячу академію вважають однією з найкращих в Україні. Цьогоріч «князі» задали старт великому футзалу в обласному центрі Волині, пройшовши шлях із прикрих поразок і яскравих перемог.

Про клубну діяльність, причини нестабільних результатів, виховання молоді й дефіцит залів «Волинським Новинам» розповів головний тренер Назар Бугайчук.

З ним зустрілися в стінах Волинської обласної ДЮСШ – домашньої арени й місця тренувань «Любарта». Цей майданчик, до слова, зазнав суттєвих змін перед тим, як команда представила Луцьк в Екстра-лізі. І якби не ці зміни, то дебюту минулоріч могло б не статися. Але про це – у розмові.

– Назаре Борисовичу, розкажіть, коли заснували футзальний клуб «Любарт»? Які досягнення мав до дебюту на найвищому рівні?
– Клуб засновано у 2018 році завдяки підтримці нинішнього президента Дмитра Пасічника. Його зацікавила ідея створення професіональної команди в Луцьку для участі у всеукраїнських змаганнях. «Любарт» сформувався із команди «Бренд», яку я очолював. Це був колектив однодумців – хлопці зібралися грати у футзал з можливою перспективою виграти чемпіонат області. Коли з’явилася підтримка від Дмитра Євгеновича, то цілі й амбіції зросли. Так почалася історія сьогоднішнього «Любарта».

У сезоні 2020-2021 ми стали бронзовими призерами Другої ліги України й перемогли в Першій. Команда вже тоді могла рухатися в Екстра-лігу, але ще не була до цього готовою. Мали підтягнути рівень гравців, рівень організації клубу, щоб не зайти «для галочки», а бути конкурентоздатними.

Сезон 2021-2022 в Першій лізі не дограли через початок повномасштабної війни. У 2022-му клуб знову запрошували в найвищий дивізіон, однак тоді зник зал у комплексі «Адреналін Сіті», де грала наша команда. Ще була невизначеність через війну, тож ідея піти в Екстра-лігу відпала. Завдяки директору обласної спортшколи «Любарт» згодом мав змогу тренуватися в залі. Зберігши команду, сезон 2022-2023 провели в Першій лізі й у підсумку виграли цей турнір.

– «Любарт» міг дебютувати в Екстра-лізі саме після чемпіонства в Першій, тобто у 2023-му. Тоді теж не вийшло через проблему із залами?
– Передусім постало питання залу. За спортивним принципом виходили в Екстра-лігу, й Асоціація футзалу України вела розмову з клубом щодо цього. Проте зал обласної спортшколи в той час не відповідав вимогам. Нам пропонували їздити у Львів, Рівне чи Здолбунів, але ми відмовилися. Клуб хотів грати лише в рідному місті. Звісно, виникло певне розчарування через таку ситуацію. Ще сезон провели в Першій лізі. На жаль, того разу без призових місць.

– Як вдалося домовитися про переобладнання залу з керівництвом обласної спортшколи?
– Надія на участь у найвищому дивізіоні замайоріла, коли в обласній спортшколі стартували роботи із перекладання паркету. Екстра-ліга змінила формат, а «Любарту» вкотре запропонували взяти участь. Клуб вів консультації з Асоціацією футзалу щодо питань майданчика. Головна проблема – зона заміни. Вона була за воротами, що неприпустимо. Тож майданчик трохи звузили, аби лава розташовувалася збоку.

Далі представники Асоціації провели технічний огляд спортшколи, допустивши її до проведення змагань. За рештою умов зал ВОДЮСШ є одним із найкращих. Тут комфортні роздягальні й великі трибуни, що не всі команди можуть собі дозволити. Сподіваюся, колись інфраструктура в місті покращиться.

– Склад «Любарта» – вихованці волинського футболу і футзалу. Це свідомий крок – грати місцевими хлопцями?
– Саме так. Луцьк ніколи не мав професійної чоловічої команди з футзалу. Тому місцеві хлопці своїм бажанням і зацікавленістю робили кроки до професійного рівня. Клуб будувався і зростав завдяки ентузіазму людей. Уже на шляху до Екстра-ліги одні гравці йшли, інші додавалися, що цілком нормально для команди, яка підвищує спортивні результати. Наприклад, Владислав Козачок і Дмитро Романюк були в клубі від заснування. З немісцевих у нас лише двоє – Олександр Сименко та Даніл Сиротенко.

– Здавалося, що «Любарт» у першій половині сезону і в другій – дві різні команди. У 2024-му – 8 поразок у 10 матчах. Чому видався не надто вдалий старт?
– Цьому є об’єктивні причини. Першочергово – перехід з одного рівня змагань на інший. В Екстра-лізі значно сильніший рівень суперництва, до якого потрібно адаптуватися. Тут грає роль не лише техніка, тактика й фізика, але і психологічна складова, щоб тримати удар після серії поразок. Завдяки командному духові й бажанню робити кроки вперед, проаналізувавши помилки, ми зуміли покращити становище.

– Наступне питання теж про гру. Січень і лютий 2025-го – лише одна поразка, і та проти чинного чемпіона. Круті домашні матчі з «Кардиналом» і «Ураганом». Власне, що ж змінилося у новому році?
– Після невдач зробили правильні висновки. Пауза між іграми в чемпіонаті пішла команді на користь. Між тим ще мали поразку від команди з Ковеля у фіналі кубка Волині. Можливо, і вона стала точкою змін.

Але якщо аналізувати детальніше, то ігри з «Кардиналом» і «Ураганом» глобально не відрізнялися від попередніх. У всіх матчах мали місце якісь помилки, втім хлопці навчилися на них реагувати. Тобто не опускали голови, а продовжували грати й шукати свій момент. Якраз матч із «Кардиналом» тому приклад. Це важлива перемога і сплеск для футзалістів.

Наступна гра з «Ураганом» теж не була ідеальною, десь рятував воротар. Проте гравці правильно реагували на помилки, дограючи всі епізоди й не даючи супернику легкої гри. Також провели аналіз, щоби помилок ставало менше. Підтягували ігрові моменти, зокрема гру в обороні. І ментально наша команда стала більш зрілою. Я впродовж сезону завжди казав, що з кожної гри треба робити висновки, тоді буде результат.

– У матчі 18-го туру проти «Сокола» вперше була ситуація, коли одночасно на майданчик вийшли четверо вихованців академії: Шклярук, Цап, Камець, Гайдучик. Виховання місцевої молоді – пріоритет клубу?
– Думаю, це вперше сталося раніше, у матчі з «ХІТом». Але важливо розуміти, що такий епізод не робиться штучно. Ігровий час гравців залежить від кількох чинників, що і впливають на ротацію складу: готовність у тренувальному процесі, перебіг самої гри, рахунок на табло, форма окремого гравця в окремому матчі.

Щодо розвитку молоді, то так – це один зі складників клубу. Гравців треба виховувати, адже їх немає і не було раніше. Розвиток юних футзалістів за правильної роботи може принести клубу результат на дорослому рівні. Минулоріч школу «Любарта» визнали найкращою в Україні. Якщо стабільно матимемо кадрів з академії, то зможемо спокійно планувати майбутнє і не зважати на можливу нестачу виконавців.

– Спад у результатах наприкінці сезону – це наслідок частих травм? Чи є якісь інші причини?
– Травми кількох футзалістів частково вплинули. В Екстра-лізі вищі інтенсивність і швидкість ігор, рівень напруги і відповідальності. Кількість матчів теж зросла – 22 гри чемпіонату й кубок України. Нам варто покращити рівень підготовки до навантажень, щоб конкурувати з клубами високого рівня.

Якщо порівняти ігри першої частини й кінцівки, то за структурою матчі вже відрізнялися. У плані індивідуальної роботи проти суперників нам вдалося стати більш конкурентними. В останніх матчах не раз вели в рахунку. Але, як мені здається, мав місце психологічний аспект. Хлопці дещо спрощували гру, щоб утримати результат. Хвилювання за рахунок вплинуло на підсумки матчів, бо наші суперники, програючи, створювали тиск, а під тиском треба вміти грати.

Коли ти перемагаєш, то не можна давати слабину. Вперше це відчули у грі Кубка проти «Фурнітури-Експрес24». Вигравали 3:0 у першому таймі, але не зуміли правильно розпорядитися грою. А пропущений гол б’є по психології команди, що попереду. Можливо, відсутність досвідчених гравців, які проходили подібні епізоди, позначилася на команді. Ми могли претендувати на більшу кількість очок проти тих же «SkyUp Futsal» і «Кардинала». Кінцівка сезону стане уроком, щоб надалі вчитися не втрачати переможні рахунки впродовж гри.

– Хто з гравців досяг найбільшого прогресу за сезон?
– На мою думку, спрогресував кожен гравець. У когось прогрес вищий, у когось – нижчий. Нашу команду можна розділити на кілька блоків, щоби проаналізувати глибинно. Частина хлопців грали в Першій лізі, там перемагали й покроково підходили до рівня Екстра-ліги. Вони комфортніше почувалися на майданчику, бо вже мали досвід серйозних матчів, зокрема з командами найвищого дивізіону. Молоді гравці, вихованці школи набували прогресу поступово. З огляду на фізіологічні можливості, вони не повною мірою могли конкурувати з дорослими командами.

Ще кілька людей взагалі робили перші кроки в професійному футзалі, прийшовши перед сезоном з обласного рівня. Першочергово йдеться про Богдана Гладуна і Дмитра Максимчука. Я дуже задоволений тим, як вони показали себе. Починаючи фактично з нуля, обоє стали важливими гравцями для команди, що свідчить про високий рівень майстерності і ставлення до процесу. Проте їм теж ще потрібно працювати над собою. Загалом у нашої команди є певні ігрові моменти, які будемо коригувати і вдосконалювати.

– А хто став лідером, який міг зарядити команду?
– Окремо когось виділяти не хочу. У різні періоди лідерські якості на себе брали різні гравці. Це наші найстарші члени колективу.

– На кожному домашньому матчі «Любарта» – ніде яблукові впасти від кількості глядачів. Це наші люди так захопилися великим футзалом?
– Надзвичайно приємно виходити на майданчик за такої атмосфери. Дякую всім, хто її створив і вболівав за нас. Хлопці відчували емоції трибун, що спонукало грати до кінця. Футзал в Екстра-лізі став чимось новим для Луцька, тому і з’явилася зацікавленість. До нас приїздили представники України в Лізі чемпіонів, гравці національної збірної, які стали бронзовими призерами чемпіонату світу.

І те, що команда складається з місцевих, лише підвищує попит аудиторії. Ці хлопці самі зробили своє ім’я, починаючи з низів – із чемпіонату області або дитячих шкіл. А зараз вони популяризують свій край.

При тому із трибун за гравцями «Любарта» спостерігають люди, які могли колись грати з ними або проти них. Так наші футзалісти показують, що можна чогось досягти завдяки правильній роботі. Тепер завдання команди – підвищувати майстерність, щоб тішити уболівальників результатами.

– Який матч сезону вам найбільше запам’ятався?
– Кожен був особливим. Ми мали ціль йти від гри до гри, яку намагалися виконувати. Я пам’ятаю всі матчі сезону – від першого з «Ураганом» до останнього зі «SkyUp Futsal».

Запам’яталися ігри з «Авророю» вдома, з «ХІТом» на виїзді, дебютна перемога над «in.IT». Звісно, пам’ятні й важливі перемоги над «Кардиналом» і «Ураганом». Але не став би забувати поразку від «SkyUp Futsal» у Луцьку, коли поступилися 2:3 після 2:0. Можу детально розповідати про кожну гру.

– Чув думку від наближених до футзалу людей, що за рівнем емоційності вас можна порівняти із Віталієм Кварцяним. У житті ви теж настільки емоційний, як на тренерському містку?
– Напевно, у повсякденному житті – ні… Є моменти під час гри, на які не можу реагувати спокійно, особливо на помилки, що повторюються навіть після обговорювань. Не скажу, що це геть погано: десь може негативно позначитись, бо втрачається контроль над іншими деталями, що варто помічати, десь навпаки – допомагає вплинути на гравців і виправити їхні хиби.

Якщо помічаю, що щось йде не так чи втрачаються емоції, то можу їх додати. Будь-яка емоція – краще, ніж її відсутність. Мені подобається в хлопцях те, що зараз менше ситуацій, коли немає заряду. Одну домашню гру з «Харковом» можу лише згадати з негативного боку. А далі команді в емоційному плані всього вистачало.

– Приємно, що клуб на кожному матчі збирав кошти для військових. На які потреби скеровували?
– Ми всі розуміємо, у який час живемо й завдяки кому граємо. Участь в Екстра-лізі – це можливість розвивати клуб, виховувати молодь, популяризувати місто. Проте, ніякого футзалу не було б, якби не наші Збройні Сили.

Клуб звітує про надану допомогу в соцмережах. Допомагаємо батальйону, де служить капітан «Любарта» Владислав Козачок. Своїми лідерськими якостями він міг би приносити користь команді, проте зараз захищає країну. Коли Влад мав відпустку, то брав участь у матчах.

– Загалом у клубі задоволені дебютним сезоном?
– Це питання можна трактувати по-різному. Якщо себе потішити, то можна сказати, що задоволені. Усе ж вдалося відчути рівень Екстра-ліги, здобути кілька перемог, вийти у «Фінал восьми» в Кубку. Але якщо підходити більш самокритично, то деякі матчі могли зіграти краще. У певних компонентах гри я не до кінця задоволений прогресом. Маю сподівання на їхнє покращення в міжсезоння.

– Чи вже знаєте приблизні дати початку нового чемпіонату?
– Попередньо, новий сезон стартуватиме 16 серпня. Формат поки невідомий. Ранній старт пов’язаний із тим, що в січні 2026-го відбудеться чемпіонат Європи, де гратиме українська збірна. Тому, потрібно почати раніше, щоб підлаштувати календар під міжнародну паузу.

Нам, до речі, пізній старт попереднього чемпіонату допоміг із дебютом. Минулоріч у вересні тривав чемпіонат світу, тому Екстра-ліга розпочалася із жовтня. А в серпні-вересні в стінах ВОДЮСШ ще тривала зміна паркету. Якби чемпіонат стартував у звичні дати, то ми відмовилися б від участі в сезоні.

Про наші плани підготовки і про якісь зміни в складі ще говорити зарано. Хочу, щоб усі хлопці вилікувалися від травм, відновилися фізично й емоційно. Проте, ще раз відзначу, робота в міжсезоння матиме визначний вплив на результат у наступному сезоні.

– Наостанок, які цілі ставить перед собою футзальний клуб «Любарт» у подальшому?
– У нинішній час, в реаліях якого нам усім доводиться жити, якихось тривалих планів складати не варто. Звісно, хотілося б амбітно говорити і про медалі чемпіонату, і про участь у Лізі чемпіонів. Але на все свій час.

Якщо рухатися поступово, то цього цілком реально досягти. Втім потрібно, щоб настав мир в Україні, щоби була змога повноцінно тренуватися і грати. Тоді й можна ставити більш глобальні цілі. А нині працюємо над функціонуванням дитячої школи, першої команди й розвитком бренда «Любарта».

За матеріалами сайту «Волинські Новини»
Фото: ФК «Любарт» (Луцьк)