Олександр КАБАНЕНКО: «У Дніпрі 17 років не було команди рівня Екстра-ліги»

Головний тренер «Athletic Futsal» Олександр Кабаненко в інтерв’ю клубній пресслужбі підбив підсумки дебютного сезону його команди на рівні FAVBET Екстра-ліги.

– Олександре Анатолійовичу, для початку давайте згадаємо те, із яким настроєм команда входила у сезон. Попереду дебют в Екстра-лізі, зібрали молодих хлопців по всій країні і ось він старт…
– Тут треба ще відмотати назад на кінець сезону у Першій лізі, коли у керівництва клубу були думки заходити у елітний дивізіон, і ось тоді і накидали план, що ми будемо робити у першу чергу. Ну а коли ми стали переможцями у Першій лізі, то впевнили себе у цій думці, що треба заходити в Екстра-лігу по спортивному принципу, бо може потім такого шансу вже і не буде.

Тим більше, у такий воєнний час, але дай Бог, щоб наше керівництво і далі продовжувало і розвивало цей проєкт. Нехай поступово, маленькими кроками, але рухалися вперед.

Починали ми підготовку 1 серпня, коли тільки зібралися. Провели збори тут, у Дніпрі, хлопці у більшості своїй нові, приїжджі. У Дніпрі 17 років не було команди такого рівня, тому черпати звідси футзалістів було просто з нікуди. 

Зараз, після цього сезону, щось поступово починається відроджуватися – міські команди потроху розвиваються. Для нас же першою ціллю перед сезоном було потрапити до першої вісімки. Все ж таки, ми тоді тільки притиралися один до одного, знайомилися з вимогами Екстра-ліги, тренувалися, розвивалися і поетапно рухалися до своєї мети. З кожною грою ми здобували дуже цінний для нас досвід, розуміли можливості один на одного і бачили, що крокуємо у вірному напрямку.

Ну, а за підсумками сезону вважаю, що позитивних моментів було значно більше, ніж негативних, тому за п’ятибальною шкалою поставив би команді міцну «четвірку». Хоча, у першу чергу, оцінювати нашу роботу повинно керівництво клубу. Ми неодноразово обговорювали з нашими президентами клубу, в який саме футзал ми прагнемо грати: видовищний, конкурентний, своєчасно переключатися з атаки в оборону, діяти динамічно та інтенсивно, і в принципі відповідати усім вимогам сучасного футзалу.  

– Якби тоді, у вересні, сказали, що команда у регулярному чемпіонаті посяде сьоме місце і у плей-оф двічі обіграє «ХІТ», то були би задоволені?
– Якщо так відмотати назад, то тоді важко було собі представити, що зуміємо дати такий бій чемпіону країни. Взагалі мало хто міг тоді сказати, що до завершення сезону ми зможемо вийти на якійсь такий рівень, щоб грати на рівних з найсильнішими клубами країни.

Але ми самі у це вірили, і хлопці це відчували, коли конкурували із провідними клубами. Від матчу до матчу ми намагалися розвивати свої позитивні якості, виправляти помилки. У хлопців була віра, вони правильно тренувалися і відчули у собі сили, що можуть не просто грати, а і обігравати футзалістів рівня збірної України. 

Навіть у тих матчах, коли ми поступалися фаворитам, були відрізки, коли ми були не гірше і перегравали суперника. Так, не набирали очок, але тут вже потрібен досвід, стабільність, рух від матчу до матчу, а не просто вистрелити в одній грі.

– Пів сезону команда тренувалася і проводила домашні матчі в «Олімпії+», де інше покриття і воно відрізняється від інших міст України. Наскільки вплинуло на гру команди ось ці постійні переходи з тарафлексу на паркет?
– Так, для того футзалу, у який ми прагнемо грати, коли м’яч ходить швидко, нам потрібен паркет. Як кажуть, є три швидкості: швидко думати, швидко працювати з м’ячом і швидко рухатись. І паркет сприяє як раз тому, до чого ми хочемо рухатись в ідеалі. В «Олімпії+» також на той момент було класно, але у нас в принципі не було іншого варіанту, де приймати суперників. Ми дякуємо їм, і особисто Сергієві Тімареву, що ми там і у Першій лізі грали, і час нам постійно редагували і надавали, але там покриття повільніше, і тому там акцент був на оборону. Там легше захищатися, ніж атакувати – м’яч ходить не так швидко, доторкується підлоги і сповільнюється. Так що, у цьому сенсі були свої нюанси, а як відомо, спорт високих досягнень з цих нюансів та дрібниць і складається.

Це обивателю здається, що є рівне покриття та м’яч, але ці тонкощі звісно впливають. Зараз ось перейшли у цей, як я кажу «намолений» зал, де справжнє футзальне повітря. Тут вся історія – «Механізатор» і Геннадій Григорович Шур, з чого і починався дніпровський і український футзал загалом. 

– Всередині самої команди щось змінилося, коли перейшли у свій зал?
– Так, багато зо змінилося. Ми цього і прагнули, спорткомплекс УДХТУ – це як дім, родина. Можна прийти до тренування, залишитись після тренування, зробити якийсь відеоаналіз, перегляд. Травмовані хлопці можуть прийти позайматися. Це все змінило. Ти приходиш і не залежиш ні від кого – хто там зал орендує, як це в «Олімпії+» було. Тут дихаєш інакше.

Відновивши цю арену, тим більше під час війни, наші президенти Самір Гусейнов і Олександр Куцик зробили велику справу, і не тільки для команди, а і для всього дніпровського футзалу.  

– Команда протягом сезону більшу частину очок набирала саме у домашніх стінах. Це так трибуни на команду діють?
– Так, цей фактор потужно впливає. Ми намагаємося грати на перемогу і у гостьових матчах, але повторюся, що у нас молода команда, і тут є свої психологічні моменти, коли чужі вболівальники, інше покриття, далекий виїзд, ну а тут – зовсім інша атмосфера. При наших вболівальниках просто неможливо бути байдужим і виходити на майданчик абияк. Тут своєрідний «Камп Ноу» – підтримка неймовірна, і всі це відчувають. І вдома ти знаєш кожну лінію, ловиш усе візуально.

У гостях у когось майданчик трохи вузький, а це вже впливає на нашу розстановку, як ми розташовуємося. Хоча звісно, що ми будемо намагатися і на чужих майданчиках показувати кращі результати.

– Команда багато забивала, але і багато пропускала, навіть більше тих, хто був нижче у турнірній таблиці. З чим це пов’язуєте?
– Частково це і від того, що ми проповідуємо атакуючу гру. Звісно, що будуть помилки, втрати, обрізки. Ми намагаємося хлопців налаштувати на те, щоб вони швидко переключалися, швидко повертали собі м’яч. Але ж це перший сезон на такому рівні, а поки що усі тільки притиралися один до одного. Воротарі у нас також молоді хлопці – обидва 2005 року народження. Єгор Таран тільки у цьому сезоні з «великого футболу» до нас прийшов.

Перед сезоном комплектування у нас було нашвидкуруч, і досвідченого голкіпера ми не зуміли запросити. Тут також є багато факторів – і прифронтове місто, і команда-новачок – це все треба враховувати. У комплектації ми намагалися зробити все можливе, але є речі, на які ми вплинути не можемо. На жаль, усе швидко не буває, і голкіперами люди стають не одразу. Треба багато що пройти: і зіграти кожному свою кількість матчів, і напропускати свої безглузді голи – поміж ніг, під рукою, а вже після цього тільки вийти на якийсь рівень.

Але пропущені голи – це цілий комплекс. Десь в оборону не переключились, десь у відбір не вступили, а тут зовсім інший рівень – це не першість міста, де у нас грала більшість виконавців у минулому сезоні.

Там у тебе була купа часу, ти ще встигаєш на трибуни подивитися, а в Екстра-лізі все по-іншому, і треба було до цього звикати. Звідти і така кількість пропущених м’ячів. Плюс протягом сезону у нас багато травмованих гравців було – від фізіології нікуди не дінешся. Від інших швидкостей, інтенсивності боротьби, стиків і був травматизм.

Минулого сезону в нас не було лікаря, а ось зараз з’явився Юрійович (Андрій Мінчук), якого у футбольного «Дніпра» за великі гроші перекупили (усміхається). У нього зараз роботи додалося.

Сучасні реалії футзалу такі, що і у цьому напрямку ми повинні рухатися. У всьому керівництво клубу йде нам на зустріч: і процедуру, і у роздягальні у нас якісь прибори, ванна з холодною водою, адже намагаємося йти в ногу з часом, щоб хлопців своєчасно відновлювати. Сучасний футзал такий, що ти можеш не відновитися, і тоді будеш не готовий до наступного матчу, і вже не конкурентоспроможний.

– Щодо подальшої комплектації. Те, як команда виступила у цьому році, як розвинулася інфраструктура клубу – це допоможе у подальших перемовинах із потенційними новачками?
– Тут у кожного своя історія. Спілкуватися, мабуть, точно стане простіше, але, знову-таки, у кого які пріоритети. Комусь, у першу чергу, потрібні гроші, у іншого родина і побут налагоджений в своєму місті, і він не захоче їхати, бо прифронтове місто, багато тривог, і все це треба враховувати. У нашої команди вже є своє ім’я, є свій ігровий почерк, і тут, знову-таки, хто у який футзал прагне грати.

Є хороші умови, зал, тренувальний процес, керівництво клубу йде нам назустріч по різним організаційним питанням. Так що, думаю, що тепер запрошувати стане легше, проте, як воно буде – подивимося, адже ринок у нас не такий вже і великий. Треба дивитися у бік власних вихованців, але все це у довгу, адже на те, щоб виховати молодь, треба багато часу.

У Дніпрі футзал є на міському рівні, але це дещо інші планети. Там люди після праці прийшли пограти, побігати, при двох тренуваннях на тиждень і грі на вихідних. Тут так це не працює. Тут спорт високих досягнень. І, як показала наша збірна, ми можемо і з бразильцями грати, і добиватися медалей на чемпіонаті світу.

Щодо запрошень, то бачите, що «SkyUp Futsal» пішов по своєму шляху: бере бразильців, при чому не одного-двох, а значно більше. Але у кожного свій варіант комплектування і вектор розвитку.

Ми йдемо своїм шляхом. Мені здається, що сахатися з боку в бік – це десь невірно. Треба зрозуміти власні можливості, ретельно зважити усі плюси і мінуси. Ми будемо дивитися і розглядати молодь, давати їй шанс. Наше бачення таке, що ми хочемо створити молоду, живу команду, щоб хлопці себе проявляли. 

Все буде залежати від них, а шанс ми їм обов’язково надамо, а від них, у першу чергу, треба бажання і праця. Усі умови тут є. Звісно, що хочеться, щоб до нас стояла черга з хороших виконавців, але ж і інші команди також не сплять і підписують контракти, проте, думаю, що ми будемо цілком конкурентними.

– Сезон для «Athletic futsal» вже завершився, але ми бачимо, що команда ще не пішла у відпустку, а продовжує заняття. Досить незвична практика для клубів.
– Та це нормальна практика. По фізіології і науці, щоб одразу не закидати все після сезону, а поступово знизити навантаження. Плюс атмосфера у колективі, хороша аура, на позитиві, на посмішках – все це важливо. Усі раді ще потренуватися два тижні, поспілкуватися, видихнути, проаналізувати, згадати всі моменти, і потім уже піти у відпустку.

Ну, а коли вже оприлюднять календар наступного чемпіонату, ми складемо план підготовки, підлаштуємось, підтягнемо всі медичні справи, пройдемо обстеження, і після відпустки будемо збиратися й проводити збори. Хлопців у відпустці попросимо сильно не гуляти, не наїдатися (усміхається), але думаю, що за цей сезон вони у бік професіоналізму зробили суттєвий крок, і всі все розуміють.

– Як в цілому оціните роботу всього клубу у цьому сезоні?
– По організації справ у клубі у мене взагалі ніяких питань немає. Мені здається, що ми всі добре спрацювали, як одне ціле. Вам – пресслужбі – велика подяка, що ми один під одного підлаштувалися. Були програмки на матчах, перші трансляції футзалу в Україні на шість камер, і це – від дебютанта Екстра-ліги за короткий термін.

У нас з’явився наш лікар Андрій Юрійович, який працював у ФК «Дніпро» з 1998 року. Так, зрозуміло, великий футбол і футзал, є трохи своя специфіка, але у головному все одне і теж саме. І ми, безумовно, додали у цьому відношенні. Юрійович своїми розповідями хлопцям, згадуючи, що у нього було на практиці у футболі, з якими він зірками працював, так ось – усе це, звісно, нас веде у бік професіоналізму.

Плюс новий зал і робота з вболівальниками – все це просто здається космосом. На мій погляд, усі ми спрацювали злагоджено, і менше ніж за рік зроблено дуже великий крок вперед по всіх напрямках. Так, бувають якісь робочі нестиковки, але завжди приходили до єдиної думки, усе правильно вибудовували. І черговий доказ – це переповнені трибуни на всіх матчах. Чесно кажучи, після того, як ми програли «ХІТу» третій матч 0:6, я думав, що наступного дня вболівальників буде мало, але цього не сталося, зал знову був заповнений.

І неможливо не віддаватися на майданчику, коли люди так щиро за тебе вболівають. А головний показник – те, що наші президенти Самір Гусейнов і Олександр Куцик разом там знаходяться на фан-секторі – кричать, переживають і повністю живуть командою і її грою. Хлопці це відчувають, і самовіддача у них повна. 

У цьому питанні у мене до гравців претензій немає. Вони стараються, працюють, на тренуваннях викладаються, аналізують помилки. Так, через молодість не все вдається, але досвід прийде. Треба усім набратися терпіння і спокійно у цьому напрямку рухатися.

Переконаний, що вони будуть грати на високому рівні. Звісно, що легко не буде, але треба бути до цього готовим. Ми пораділи, що непогано у цьому році виступили, але протягом сезону хотілося більшого. А наступний чемпіонат буде для нас складніше. Нас побачили, на нас тепер будуть налаштовуватися. Треба бути до цього готовим і правильно цьому протистояти.

За матеріалами пресслужби ФК «Athletic Futsal» (Дніпро)