Дмитро ПАСІЧНИК: «Ми підтвердили, що можемо виступати на рівні FAVBET Екстра-ліги»

Генеральний менеджер ФК «Любарт» поділився особистими враженнями від дебютного сезону «князів» у FAVBET Екстра-лізі, дав власні оцінки та розповів про майбутнє та перспективи волинського клубу.

«Любарт» – унікальна спортивна структура, яку створили місцеві ентузіасти у Луцьку. За шість років аматорська команда з обласного центру Волині виросла у колектив FAVBET Екстра-ліги, який має за плечима два титули Першої ліги, чудові результати дитячої школи та власних вихованців у складі та в ролі кандидатів до юнацької збірної України.

Вся ця історія стала можливою завдяки Дмитрові Пасічнику, який в тандемі з тренером Назаром Бугайчуком та з допомогою інших людей, збудував перший професійний футзальний клуб у Луцьку. В інтерв’ю «Футзальній Трибуні» генеральний менеджер дав оцінку першому сезону в FAVBET Екстралізі, розповів про любов місцевих вболівальників, стратегію розвитку клубу та пошук надійних партнерів.

— Дмитре, перший історичний сезон «Любарта» у FAVBET Екстралізі позаду. Які ваші загальні враження? Ви задоволені?
— Цей сезон був і історичним, і дуже важким. Якщо оцінювати загалом, то я задоволений. Ми справилися з усіма організаційними та ігровими викликами та підтвердили, що можемо виступати на цьому рівні. Завжди є, що додати та покращити, але це все питання для майбутнього. Якщо оцінювати за старою шкалою – ставлю «тверду» четвірку.

— Це був тотальний дебют: для тренера, гравців, структури. Почнімо з наставника. Як думаєте, «проба пера» на елітному рівні для Назара Бугайчука пройшла вдало?
— Назар – ключова постать у нашому клубі, його вклад у розвиток команди найбільший. Якщо його і можна з кимось порівняти із відомих постатей, то я би назвав Алекса Фергюсона та Гвардіолу, який контролює різноманітні деталі всередині клубу: від дрібниць до найбільш стратегічних питань. 

Це був дебютний сезон для нього на найвищому рівні. Впевнений, що Назару було достатньо важко, але і приємно нарешті дійти до своєї мети. Я вважаю, що він впорався на «відмінно». Щоб в цьому переконатися, достатньо переглянути передсезонні матчі та ігри в другій половині  регулярного чемпіонату: кожен гравець досягнув значного прогресу і виступи команди значно покращилися. Впевнений, що Бугайчук стане тренером європейського рівня та буде готувати топ-клуб. Бажано – «Любарт».  

— Команда складена фактично з місцевих гравців та власних вихованців. Ви неодноразово декларували про це, як стратегію клубу. Чи виправдовує себе такий підхід?
— Це стратегія, яка цілком підходить для маленьких клубів в контексті фінансового забезпечення та інших можливостей. Чимало вдалих прикладів є у футболі. Наприклад – «Атлетік» (Більбао). В нас сформувався колектив навколо місцевих гравців та наших власних вихованців. Я бачу тут більше плюсів.

Зрозуміло, ми не можемо говорити про чемпіонство чи навіть боротьбу за медалі. Але це історія про популяризацію футзалу в регіоні, розвиток молоді, яка має бачити, що в Луцьку є можливості та майбутнє для них. Люди бачать своїх друзів, сусідів, знайомих на паркеті у професіональній команді, і це стає мотивацією для інших.

— Як гадаєте, чому не вдалося потрапити до плей-оф? Команда була банально не готова пройти далі? Чи десь зійшлися фактори, які в купі завадили? Цікава ваша думка!
— Об’єктивно, вихід у плей-оф потрібно заслужити. Для нас це було б великим досягненням. Був період у сезоні, коли ми були близькими і могли серйозно на це претендувати. Потрібно продовжувати працювати та підтягувати роботу на всіх напрямках, щоб проходити у пост-сезон і робити це повністю заслужено, а не за рахунок везіння чи поганої гри суперника.

— Погоджуєтеся з рішенням вболівальників, які обрали Богдана Мізюка кращим гравцем сезону?
— Звичайно, я і сам голосував за Богдана, і завжди беру участь в опитуваннях нашої пресслужби як вболівальник. Звісно, відмітити потрібно й інших гравців. Серйозний крок вперед зробив Стас Горнік. Запам’яталися усім Михайло Запорожець та Богдан Гладун. Серйозно спрогресували Олександр Сименко та наш юний талант Станіслав Шклярук. Також би хотів відзначити Дмитра Максимчука. 

Проте, саме Богдан Мізюк – лідер команди. І шанувальники «Любарта» обрали його справедливо!

— Рік великого футзалу у Луцьку став справжнім святом для вболівальників. Мені здається, що ніхто в нашому регіоні немає такої великої та активної аудиторії. Як вам це вдалося? Футзал же досі не дуже популярний спорт в Украіні. Але в Луцьку він став справжнім хітом!
— Дуже цікава ситуація навколо футзалу. Реально, всі навколо грають у міні-футбол чи футзал на побутовому та аматорському рівні. Ну бо 11 на 11 – це складно навіть організувати, зібрати стільки людей, знайти поле. Футзал є дуже популярним, але у нього серйозні проблеми з медійністю. Він  значно менше відгукується у широкої аудиторії в контексті переглядів, відвідування матчів (звісно, це не про Луцьк, в нас завжди повний зал). До нього фактично відсутня увага від ЗМІ.

Так, успіхи збірної України почали потрохи виправляти ситуацію. Але я вважаю, що цей спорт міг би розвиватися швидше. Станом на сьогодні, в Україні з футзалом все непогано: в нас сильний чемпіонат, топова збірна, вже два клуби в Лізі чемпіонів. Все це лише підкреслює, чому цей вид є дуже важливим для нашої країни.

— Зважаючи на популярність «Любарта» серед лучан, чи є якась підтримка клубу з місцевого бюджету? Чи вистачає цих коштів?
— Підтримка місцевої влади була однією з причин, які дозволили нам піти у FAVBET Екстра-лігу. Ми вдячні Андрієві Булковському та Володимиру Захожому (заступник керівника та очільник Департаменту сім’ї, молоді та спорту ЛМР). У нас є розуміння щодо розвитку командних видів у місті від міського голови Ігоря Поліщука. Також в нас чудова співпраця з Волинською обласною ДЮСШ та її керівником Дмитром Піддубним.

Важливо зазначити, що фінансова допомога з місцевого бюджету не може бути базовою для професіонального клубу. Це додаткова частина, яка спрямована на посилення спорту у Луцьку та забезпечення можливості тренуватися в міській чи обласній інфраструктурі.  Ми дуже вдячні місцевій владі за підтримку, але для розвитку потрібно більше партнерів та фінансування.

— Я думаю, всі уважні люди помітили, що «Любарт» пройшов сезон без спонсорів, щонайменше, публічних. Чому так?
— Найперше важливо сказати, що не до кінця розуміли, з якими труднощами та викликами ми зіштовхнемося, тому і спеціальної підготовки для залучення генерального спонсора не провели. Другий, але більш важливий аспект полягає в тому, що ми завжди хотіли залучити одного партнера, якому це було б цікаво так само, як і нам. Щоб він міг долучитися до формування стратегії, управління за бажанням. Мати комерційну вигоду та виконувати соціальну роботу. На момент старту такого фундаментального партнера в нас не було, як і менших, якщо бути цілком відвертим. 

Разом із цим є люди, які допомагають «Любарту» непублічно. Вони не потребують реклами, бо підтримують те, що ми робимо і хочуть долучитися. Це їхня така соціальна відповідальність. Ця підтримка дуже корисна, але не визначальна.

— Дивує, що значна аудиторія «Любарта» досі не привабила серйозних спонсорів. Це дуже цікаво, зважаючи на топ-рівень футзалу в Україні. До нього повинна бути увага, але її чомусь дуже недостатньо. Як ви собі пояснюєте цей парадокс? І чому бізнесу таки варто підтримувати «Любарт»?
— Я би хотів пояснити, чому я цим займаюся і чому це може бути цікаво іншим людям. Розділимо відповідь на три частини. Перша – футзал є найбільш динамічним та цікавим видом спорту в Україні з точки зору перспективи, вкладень та результатів. Наша збірна входить у топ-4 рейтингу, українські футзалісти – відомі та затребувані за кордоном. Гравці з України виступають в топових європейських чемпіонатах, враховуючи найсильніший у світі – іспаніський. 

Так, футзал ніколи не зрівняється з футболом за популярністю. Але кожен футболіст-аматор насправді грає у футзал. В чемпіонаті Волинської області – близько 100 команд-учасниць, коли у футболі всього лиш близько десяти. Тож, аудиторія футзалу теж достатньо велика, і вона щороку зростає.

Друга частина  – соціальна. У невеликому місті, де нема величезного капіталу та відсутні «олігархи», футзал можливо підняти на дуже високий рівень. Ми робимо реально крутий проєкт, допомагаємо багатьом дітям розвиватися, показуємо, що вони матимуть свій шанс стати професійними спортсменами, не покидаючи дому в ранньому віці. Для мене це дуже важливо, і я вважаю, що ми виконуємо дуже круту роботу для рідного міста

Третій аспект – комерційний. Я його оцінюю за співвідношенням: вкладення-результат. Я думаю, що в жодному іншому виді спорту неможливо здобути серйозних результатів з такими  порівняно невеликими інвестиціями, як це реально у футзалі. Візьмемо футбол: суми з фінансування футбольного клубу вищі в десятки разів. Що і показує відсутність професіональної команди в Луцьку. Причина не у відсутності гравців чи вболівальників – ні. Все впирається у величезні, фантастичні цифри, які потребують вкладень без особливої віддачі натомість.

Що цікаво, «Любарт» дає людям не тільки емоції від живого футзалу високого рівня, але й приносить цілком реальну фінансову вигоду місту. За час війни ми прийняли близько десяти загальноукраїнських дитячо-юнацьких змагань. Це десятки команд, сотні дітей та їхніх батьків, які проживають в готелях, їдять у закладах харчування. Також це гроші за оренду залів та прекрасна промоція міста. Разом із цим, матчі FAVBET Екстра-ліги, а це 11 домашніх турів, також приносили фінансовий зиск Луцьку, оскільки майже всі наші суперники також витрачали в місті значні кошти, стимулюючи економіку тут.

— Ну, і ключове питання: чи буде в Луцьку продовження великого футзального свята? Очевидно, клуб зберіг свою прописку в еліті за спортивним принципом. Але чи є фінансування?
— Станом на зараз команда відпочиває, хоча тренувальний процес продовжується, але в іншому режимі. В липні плануємо розпочати підготовку гравців до нового сезону, а зараз ведемо перемовини з потенційними партнерами, щоб посилити власні позиції та мати більше можливостей для реалізації наших стратегічних задумів.

За матеріалами блогу «Футзальна Трибуна»