Олександр ДАНИЛЕНКО: «Стиль збірної Литви змінився протягом кількох останніх років»

Український фахівець Олександр Даниленко вже давно працює у Литві. Зокрема, він був головним тренером молодіжної збірної цієї країни, тренував «Вікінгай», з «Йонави», а зараз працює головним тренером ФК «Акмене». Тобто, він, як ніхто інший, знає литовський футзал зсередини, і перебуває в курсі всіх справ щодо підготовки Литви до домашніх матчів на Євро-2026, а особливо – збірної Литви, яка є суперником збірної України по групі «В». Тож, у ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту футзального порталу «5х5» Олександр Даниленко розповів про те, чи присутній ажіотаж у Литві навколо Євро-2026, і чого чекати від господарів майданчику під час поєдинків групового етапу.

– Олександре Сергійовичу, до Євро-2026 залишається кілька днів. Чи відчувається у Литві наближення цього турніру?
– По країні серед звичайного населення ажіотажу немає. Він відчувається в Каунасі та поступово збільшується в засобах масової інформації. Думаю, пік настане ближче до 25 січня, коли будуть зіграні матчі Вірменія – Чехія та Україна – Литва.

– У 2021 році Литва приймала чемпіонат світу, зараз – прийматиме чемпіонат Європи. Чи можна порівняти ці турніри за рівнем організації та підготовки?
– Порівняння на користь ЧС. Тому що він проводився у кількох містах Литви. Масштаби організації були більшими як у спортивній складовій, так і щодо інфраструктури та роботи з залучення вболівальників на трибуни (і це – при тому, що ЧС у Литві був перенесений з 2020 року на 2021 через пандемію коронавірусу, і на трибунах через це дозволялась обмежена кількість глядачів. – А. Т.).

– Для Литви, яка є традиційно баскетбольною країною, це вже другий футзальний турнір. Як це впливає на розвиток футзалу у самій Литві?
– На жаль, жодних глобальних змін не відбулося, хоча для цього було багато передумов. Так само, як і раніше, основна увага приділяється тільки національній збірній. Юнацькі змагання проводяться лише у молодших вікових категоріях, дорослий чемпіонат зростає за рахунок клубів, які самостійно вкладають кошти у свій розвиток – інфраструктуру, запрошення легіонерів та покращення функціонування клубної системи. Можливо, щось зміниться в майбутньому, тому що, на мою думку, після ЧЄ має відбутися зміна поколінь у національній збірній.

– Давайте поговоримо про майбутній матч збірної України проти литовців. Ці команди вже зустрічались у товариських матчах, але тепер зіграють вже у рамках Євро. Як за цей час змінилась литовська команда?
– Кістяк збірної складають ті ж гравці яких готував до ЧС-2021 Євген Рівкін. Якщо і є нові імена, то це переважно зрілі гравці з великого футболу, які грають у футзал два-три роки. Але стиль команди змінився, вони намагаються високо зустрічати суперника, діють агресивно в єдиноборствах, а іноді й надто агресивно. Тренерський штаб та гравці збірної України відчули це на собі у нещодавніх товариських матчах у Йонаві, тому вони будуть готові до цього.

– У багатьох гравців нинішньої збірної Литви є вже досвід виступів на домашньому ЧС. Чи може цей досвід допомогти команді Дентіньйо якщо не у матчі зі збірною України, то у груповому етапі загалом?
– Дійсно, досвід це великий плюс. Більшість гравців пройшли ЧС, пережили емоції турніру найвищого рівня. Плюс, гравці «Жальгіріса» в іграх Ліги чемпіонів щороку зустрічаються з командами високого рівня. Тому, ці чинники можуть виявитися вирішальними у матчах із дебютантом турнірів такого рівня, збірної Вірменії, та досвідченішими чехами.

– П’ять років тому, на ЧС-2021, у складі національної збірної Литви грали кілька Ваших «вихованців», які грали під Вашим керівництвом у молодіжній збірній Литви. Хтось з них зіграє на домашньому Євро?
– Був один представник на ЧС – це Генарас Самсонік. Але на даний момент він не є гравцем збірної Литви.

Але я дуже радий, що включений до заявки воротар Густас Яскутіс, з яким я працював протягом трьох років у «Вікінгаї». Він у 16-річному віці дебютував у Вищій лізі. Також додатково переживатиму за тих гравців, з якими працював довгий час, і бажаю збірній Литви вийти до чвертьфіналу з другого місця.

– Згадуючи товариські поєдинки між збірними Литви та України, неможливо не пригадати, що майже вся гра литовців будувалась через свого лідера – Юстинаса Загурскаса, який проводив багато ігрового часу. Наскільки ця збірна Литви залежна від Загурскаса?
– Насправді роль Загурскаса важко переоцінити. Він є капітаном і лідером як на майданчику, так і в роздягальні. Так само іноді здається, що він бере на себе і тренерські обов’язки, керуючи партнерами під час гри та під час критичних пауз. З ним і без нього це дві різні команди. Його роль важлива та велика для збірної Литви.

– Як у Литві ставляться до майбутнього матчу проти збірної України, враховуючи те, як ця країна підтримує нас у війні проти російських окупантів?
– Як я вже казав, на цьому матчі чекаю найбільшу кількість глядачів під час проведення ЧЄ у Каунасі. Буде багато не тільки литовців, але й величезна кількість українських уболівальників, які проживають у Литві та країнах Європи. Кожен вболіватиме за свою команду, але єднання відчуватиметься.

Коли в деяких країнах відчувається, що підтримка у війні з окупантами слабшає, то Литва тримає свій рівень допомоги українським біженцям та Україні загалом у різних сферах життєдіяльності. Не найбільша країна Європи надає велику підтримку та посильну допомогу Україні у війні з окупантами. За це велика подяка литовському уряду та простим литовцям.

– Нещодавно на матчі баскетбольної Євроліги між «Жальгірісом» та «Црвеною Звездою» фанати команди з Каунаса вкотре підтримали Україну. Чи може наша збірна розраховувати на підтримку литовських уболівальників у матчах проти Вірменії та Чехії?
– На «Жальгіріс-Арені» такі перфоманси регулярні, коли «Жальгіріс» грає з «Црвеною Звездою» та «Партизаном». І це вкотре свідчить про підтримку України (що цікаво – під час ЧС-2021 чомусь не доводилось бачити подібних перфомансів проти збірної Сербії, яка, щоправда, дуже швидко закінчила свій шлях на «мундіалі». – А. Т.). Однозначно що підтримка з боку литовських уболівальників буде в матчах з Вірменією та Чехією. Можливо, вона буде не такою емоційною, але буде достатньою, щоб збірна України почувала себе як удома в цих матчах.

– Чотири роки тому збірна України зупинилась у кроці від бронзових медалей Євро-2022. Чи по силах нашій команді здобути медалі Євро-2026?
– Звичайно, всі мріють про медалі і вони цілком реальні. Але мені здається, що слід підходити поетапно до цього питання, не чинячи додаткового тиску на наших хлопців. Вони самі розуміють, на що здатні, і що можуть зробити на Євро. Рівень всіх учасників стає більш конкурентним і можливі сенсації (минулий чемпіонат світу це показав). Тому, бажаю нашій команді бути здоровими протягом усього турніру, зайняти перше місце у групі та провести свій чвертьфінальний матч на «Жальгіріс-Арені», на якій я також планую підтримати наших хлопців.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»
Фото: ФК «Акмене» (Литва)