Василь СИМОНОВ: «У МСК «Харків» потрібно змінювати систему та стиль управління»

Відомий в українському футзалі функціонер Василь Симонов розповів про причини свого відходу з МСК «Харків», а також про те, що, на його думку, потрібно міняти у клубі, щоб змінити нинішню ситуацію.

– Василю Михайловичу, Ви припинили працювати в МСК «Харків», але до того встигли з ним побувати у статусі колективу в статусі біженця. Розкажіть, будь ласка, як живе команда з прифронтового міста, наскільки складно проводити всі матчі на виїзді?
– Звісно, складно проводити усі матчі не вдома. І психологічно, і фізично. Немає підтримки своїх уболівальників. У кожному матчі, виходить, нове покриття, та й дорога все ж таки фізично виснажує.

– У футболі деякі матчі через повітряні тривоги тривають по кілька годин, або й взагалі «зависають» у статусі недограного переносу. Як із цим у футзалі?
– Випадки вимушених пауз під час матчу, переносів, догравань в інші дні в Екстра-лізі, звісно, бувають. Але от у нас минулого сезону був лише один випадок перенесення матчу – зі «SkyUp Futsal» із Києва, та й то – більше через забаганки київської команди.

Під час тренувальних занять, звичайно, доводилося дотримуватися заходів безпеки. Хоча мені здається, що більшість харків’ян уже давно стали фаталістами, але колективна відповідальність зовсім інша справа.

– Хочеться зрозуміти – що призвело до нинішньої ситуації у МСК «Харків»? Я маю на увазі невтішне турнірне становище клубних команд в Екстра-лізі та Першій лізі.
– Я думаю, що до цього результату призвели великий відтік гравців, недоукомплектованість команди, спричинена системними помилками в управлінні клубом.

У сезоні 2022/23 МСК «Харків» розпочав свої виступи в Екстра-лізі. Після кожного з двох наступних сезонів команду залишали близько 10 провідних гравців. Причому, минулого сезону гравці вже були з чинними контрактами. Одних – продано в інші клуби, інші пішли з власної ініціативи.

– Яка була кадрова ситуація перед нинішнім турніром?
– У нинішньому чемпіонаті України п’ятьох гравців, що залишилися, доповнили дублерами з другої команди, які, на жаль, виявилися не готовими до турніру такого рівня.

– За результатами клубу це зрозуміло, але як могли піти з команди гравці з контрактами, що діють, і, невже, в Харкові не можна знайти гравців пристойного рівня?
– Як не дивно це звучатиме для професіонального спорту, але директор КП МСК «Харків» Ігор Гайдар направив гравців оформляти свої спортивні професійні контракти до відділу кадрів.

Хоча цей контракт і є терміновим трудовим договором, і у відділі кадрів працюють справжні професіонали, але вся ця багатоступінчаста процедура оформлення та підписання контрактів дозволила гравцям знайти пізніше юридичні прогалини та огріхи у своїх контрактах, щоб потім довести їхню нікчемність у плані терміну дії контракту та безперешкодно покинути клуб.

Що стосується другої частини питання, то харківські гравці вищого рівня, та й просто перспективні, чомусь не бажають поповнювати ряди МСК.

– Чому так відбувається?
– Питання упирається як у фінансові аспекти, так і в особливості стилю управління керівництва та системі взаємовідносин, які вибудовані у клубі.

– Чому пішли з клубу ви та головний тренер Станіслав Гончаренко після пристойних виступів команди у минулому сезоні?
– Запрошуючи Станіслава Гончаренка для роботи в МСК «Харків», директор клубу Ігор Гайдар обіцяв збереження складу команди щонайменше протягом двох сезонів. Але вже наприкінці сезону 2023/2024 р. р. пішли розмови про продаж провідних гравців до інших клубів.

Крім того, наприкінці сезону почалися непорозуміння з квартирами приїжджих гравців та головного тренера. Менеджер проекту Ігор Гайдар чомусь не вірив у те, що команда зможе нав’язати боротьбу київському «ХІТу» у матчах плей-оф, а тим більше вийти у наступний раунд, вирішивши, що для команди на цьому закінчиться сезон. Він не став оплачувати квартири гравців наступного місяця, хоча головний тренер та команда серйозно налаштовувалися на матчі з чемпіоном України, а Станіслав Гончаренко планував навіть після можливої поразки проводити тренувальний процес ще протягом деякого часу. Але менеджер проекту був іншої думки. Він більше місяця не спілкувався з командою наприкінці сезону, не поставив завдань, не стимулював гравців перед матчем з «ХІТом».

– У тій серії МСК «Харків» хоч і програв, проте нав’язав боротьбу чемпіонам з «ХІТа»…
– Напевно, Ви пам’ятаєте той сумський матч. Команда була добре готова функціонально, налаштувалася на гру, вела в рахунку 3:0, але «ХІТ» зміг-таки зрівняти рахунок у другій половині матчу. За дві хвилини до закінчення основного часу за рахунку 3:3 сумська бригада арбітрів не зафіксувала фол останньої надії з боку воротаря «ХІТа» Олександра Сухова. А в додатковий час показала, на мою думку, сумнівну другу жовту картку для Бахмана Фаталієва.

– Якими були дії директора клубу Гайдара?
– Директор клубу не підійшов до команди ні до матчу, ні після його закінчення, навіть не подякувавши гравцям за хорошу гру. А на матч-відповідь нам були видані зворотні квитки на поїзд у день матчу. Хоча на всі попередні матчі у Києві команда їздила мікроавтобусом. Тобто про третій матч не йшлося, в принципі. Звичайно, це позначилося і на моральному стані гравців перед матчем-відповіддю.

Після поразки від «ХІТа» приїжджі гравці – універсал Ігор Малюк та воротар Микола Хом’як – виїхали з Харкова, бо їм не було де жити. Станіслав Гончаренко призначив тижневий розвантажувальний тренувальний цикл, але керівництво клубу його зірвало.

Вже в міжсезоння були продані провідні гравці, а всі, хто мав пропозиції з інших клубів, теж намагалися покинути клуб. Коли команду залишили універсали Владислав Поволоцький та Даніїл Сиротенко, це стало останньою краплею. Після цього Станіслав Гончаренко вирішив залишити клуб. В знак солідарності я зробив те саме.

– Що треба міняти для поліпшення ситуації?
– Думаю, що потрібно змінювати систему та стиль управління. Чесно кажучи, вперше за більш ніж 30-річну роботу у футзалі, побачив менеджера, який не намагається розвивати свій проект. 

Пора вже нинішньому керівництву зрозуміти, що на першому місці стоїть команда – гравці та тренерський штаб, а не адміністрація клубу. Гравці – це не просто наймані працівники комунального підприємства, а обличчя команди та головні дійові особи у цьому проєкті.

– Наразі повернулися з «Сухої Балки» до Харкова універсали Поволоцький та Корженко. Це посилення для команди?
– Будь-які гравці, які мають досвід гри в Екстра-лізі, будуть зараз посиленням. Адже всі останні матчі команда грає у 7-8 гравців. Водночас, Владислав та Вадим практично не мали ігрової практики у «Сухій Балці» і є гравцями атакувального плану. А команді зараз ой як треба налагодити гру в обороні. Потрібен час, щоб вони набрали фізичні кондиції та влилися у командну гру.

Тому, я вважаю, що навряд чи вони допоможуть вирішити завдання виходу в плей-оф. А чи допоможуть піти з останнього місця у турнірній таблиці, покаже час.

– Як Ви вважаєте, чому друга команда МСК «Харків» не брала участі у Кубку України, хоча була заявлена на нього?
– Потрібно враховувати специфіку регламенту Кубку України з футзалу. Якщо у чемпіонаті України гравці, в принципі, можуть грати як за команду Екстра-ліги, так і за команду Першої ліги, то у кубковому турнірі такі рокіровки заборонені. І в даному випадку у клубі просто не вистачило гравців на дві команди. Швидше за все, керівництво МСК «Харків» вирішило пожертвувати участю другої команди у Кубку України.

– Але в заявкових листах обох команд достатньо гравців. Щоправда, деякі прізвища не відомі любителям футзалу, і ці гравці так і не з’явилися на майданчику в матчах першого кола Екстра-ліги. Що це за футзалісти, чому вони в заявці, але не грають?
– За першу команду МСК Харків заявлено кілька молодих гравців із футбольної команди клубу, яка виступає на міському рівні. Мабуть, у такий спосіб менеджмент клубу вирішив «залатати дірки», пов’язані із недокомплектом гравців. І виходить, що 8-9 гравців грає у всіх трьох турнірах – Екстра-ліга, Перша ліга та Друга ліга чемпіонатів України, відбірним етапом якої є чемпіонат Харківської області.

– Хіба це законно?
– Формально регламенти всеукраїнських змагань цього не забороняють. У Регламенті Екстра-ліги є пункт, який дозволяє гравцям фарм-клубів Першої ліги брати участь за основну команду у необмеженій кількості.

На мою думку, це неправильно. Тому основна маса гравців заявлена за команду Першої ліги, а мінімальна кількість гравців, це 12, у заявковому аркуші Екстра-ліги, було ймовірно, заповнено «мертвими душами».

– Я подивився усі ігри «Харкова» в цьому чемпіонаті й помітив відсутність лікаря у професіональному клубі, яким за своїм статусом є МСК «Харків». Чому так відбувається?
– Думаю, що справа у недостатній компетентності менеджменту клубу. Я знаю, що є договір з однією з харківських клінік. Але вони не розуміють, що гравцям потрібна медична підтримка до, під час та після тренувального процесу безпосередньо на місці занять. І, звичайно, страждає імідж клубу під час гостьових матчів, коли до лави запасних підбігає лікар команди-суперниці, щоб допомогти гравцеві.

До речі, такої посади немає у штатному розкладі клубу. Але все це можна виправити, було б бажання. Я сам у першому сезоні був провідним спеціалістом одного з відділів.

– Що далі? Невже харківський футзал не вартий більшого?
– Я сміливо можу заявити, що Харків та область є кузнею футзальних кадрів в Україні. Цьому місту бути на останньому місці негоже. Подивіться – в Екстра-лізі грають близько двадцяти харківських гравців, за винятком МСК «Харків». У європейських клубах ще близько десяти.

Зрозуміло, що вони зараз не прагнуть повертатися до Харкова, тому ми зі Станіславом Гончаренком наполягали, щоб у МСК «Харків» організували дві юнацькі команди U-17 та U-15, щоб самим готувати резерв. Але віз і нині там.

Боляче дивитися на те, що відбувається в клубі. Прекрасний проєкт, який показує всьому світу, що Харків не лише бореться, працює, а й розвиває спорт, думаючи про майбутнє в цей складний час, завдяки невмілому керівництву, заходить у глухий кут. Вважаю, що менеджмент клубу не розуміє суті роботи, на яку його запросили. Хоча МСК «Харків» і є комунальним підприємством, проте це спортивна структура. Система взаємовідносин у спорті відрізняється від бізнесу та виробництва.

– Що треба робити, щоб МСК «Харків» покращив своє турнірне положення та поповнив склад більш сильними футзалістами?
– Спочатку необхідно запобігти відпливу гравців, змінивши систему взаємовідносин у клубі – начальник-гравець. Досягти, щоб місцеві гравці прагнули бути в команді, а не кидалися в протилежний бік тільки від однієї її згадки.

По-друге – настав час розпочати підготовку власного резерву, створити юнацькі команди старшого віку, нехай навіть на базі будь-якої муніципальної ДЮСШ.

По-третє – потрібно, щоб у клубі працювали люди, які по-справжньому бажають принести користь цьому чудовому проєкту, а не ті, для яких МСК «Харків» є лише черговим місцем роботи. Керівник має стати лідером, але не начальником. Можливо, такого варто пошукати. Сподіваюся на включення Харківської обласної асоціації футзалу до процесу виправлення ситуації, кажу – у харківському футзалі, а маю на увазі – у клубі.

Харківський футзал в особі його головного клубу вартий значно більшого, ніж те, що ми всі зараз спостерігаємо.

– Наприкінці інтерв’ю, щоб підкріпити фактажем майстерність харківських спортсменів, таке питання. Ви вже давно працюєте у футзалі, виховали кілька поколінь гравців найвищого рівня. Кого б ви могли відзначити?
– ДЮСШ «ЕХО» з футзалу була створена в лютому 1997 року і, зрозуміло, що спочатку доводилося запрошувати юних футболістів із міських спортивних шкіл. У нашій школі підібрався класний тренерський колектив на чолі з Юрієм Кобзарем і, насамперед, завдяки тренерам вдалося підготувати понад десятьох гравців національної збірної команди України.

Усіх перераховувати не буду. Школи давно вже немає, але досі грають в Екстра-лізі: Євген Сірий та Олександр Педяш у київському «ХІТі», Євген Ланко – у рівненському «Кардиналі», Дмитро Халін – у МСК «Харків». Віктор Кравцов виступає у Литві.

Приємно, що багато хто з них уже пішов тренерським шляхом. Відзначу тих, хто вже працював і зараз працює у командах Екстра-ліги – Олександр Хурсов, Денис Овсянніков, Дмитро Бондар та Євген Ланко. Це дуже великий перелік, а говоримо про вихованців лише однієї ланки великого харківського футзалу. Ось чому мені так боляче, що на останньому місці МСК «Харків». Адже наш футзал заслуговує на більше.

За матеріалами сайту sport–express.ua