Ситуація з виходом збірної Білорусі на Євро-2026: історія з можливим прецедентом

З 10 по 16 травня по всій Європі проходять заключні матчі Основного раунду відбору на Євро-2026, який вперше в історії проходитиме у двох країнах – Латвії та Литві. Декілька команд вже гарантували собі участь на майбутньому чемпіонаті Європи. Окрім двох країн-господарок, місця у фінальній стадії вже забронювали собі збірні України, Португалії, Чехії, Польщі, Словенії, Хорватії, Вірменії та Білорусі. Нагадаємо, що десять переможців груп вийдуть на Євро напряму, а вісім найкращих команд, які посядуть у своїх квартетах другі місця, боротимуться за останні чотири перепустки у раунді плей-оф, жеребкування якого відбудеться 21 травня, а поєдинки проходитимуть у проміжку з 15 по 24 вересня цього року.

Приємно, що серед тих команд, які вже гарантували собі місце на Євро-2026, є національна збірна України, яка, нагадаємо на Євро-2022 у Нідерландах посіла четверте місце, а на ЧС-2024 стала бронзовим призером (вперше в історії українського футзалу). Але водночас неприємно те, що на чемпіонаті Європи кваліфікувалася збірна Білорусі – країни, яка є посібницею російських окупантів та терористів (буквально кілька хвилин тому, під час написання цього матеріалу, дві російські балістичні ракети прилетіли у центральну частину міста Суми, де на той час було дуже багато людей, і, на жаль, вже є інформація про те, що там дуже багато загиблих цивільних (станом на даний моомент – вже близько 20 осіб), тобто – не військових. – А. Т.). І тут починається ситуація, яка може стати серйозним прецедентом…

Але спочатку повернемось трохи назад, а конкретно – у першу половину 2024-го року. Саме тоді у Дубаї проходив чемпіонат світу з пляжного футболу (якщо конкретно, то з 15 по 25 лютого. – А. Т.). І на цьому «мундіалі» мала виступати збірна України з пляжного футболу. Однак, на жаль, «синьо-жовті» не поїхали у Дубай, фактично віддавши свою путівку збірній Іспанії. Така ж ситуація теоретично може виникнути і з футзальною збірною України.

Парадокс у тому, що наразі у деяких індивідуальних видах спорту російські та білоруські спортсмени виступають під нейтральним прапором, і представники українського спорту принципово не вітаються з ними, за що атлетам з України – честь і хвала. Однак, якщо казати про збірну Білорусі, то вона виступає під своїм нинішнім гімном та прапором (тут потрібно пояснити, що ті білоруси, які не підтримують режим диктатора аляксандра лукашенкі, не визнають нинішній гімн Білорусі, оскільки автентичним Гімном цієї країни є «Пагоня», не визнають нинішній прапор Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки, але вважають справжнім прапор Білоруської Народної Республіки зразка 1918 року, а також визнають іншу дату Дня Незалежності – 25 березня (день проголошення Незалежності Білоруської Народної Республіки) замість 3 липня (день звільнення Білорусі від німецьких нацистів) та дату Дня Відновлення Незалежності – 25 серпня. – А. Т.). Відповідно, тут не йдеться про нейтральний статус. Хоча ми пам’ятаємо, як російські футзалісти через допінговий скандал представляли не свою країну, а Російський футбольний союз, тобто фактично грали без прапору, гімну та країни. І це було на чемпіонаті світу 2021 року, який проходив як раз у Литві – в одній з двох країн-господарок майбутнього Євро-2026.

Зараз же ситуація така, що без Євро може залишитись або Україна, або Білорусь. Про причину можливої неучасті збірної України ми вже сказали. Сподіваємось, що ми все-таки побачимо Олександра Косенка на Євро, тим більше, що в української команди теоретично є непогані шанси як мінімум потворити своє досягнення зразка 2022 року. Але зараз ми спробуємо розібратися з білоруською збірною. І там ситуація набагато цікавіша.

Автор цього матеріалу зв’язався з відомим українським футзальним тренером Олександром Даниленком, який наразі працює у Литві, та попросив Олександра Сергійовича розповісти про настрої у литовській футзальній спільноті щодо виходу збірної Білорусі на чемпіонат Європи з футзалу.

– Думки виключно негативні, литовці та латвійці протягом більш ніж чотирьох років відмовлялися не тільки приймати білоруські делегації, граючи матчі на нейтральних полях, а останнім часом взагалі відмовлялися грати. Зараз все в невідомості. Можливо, позиція буде обговорена 14-15 квітня, коли у Литві пройдуть товариські матчі між збірними Литви та Латвії. Але моя думка, що парламенти країн можуть заборонити в’їзд, проте тут рішення має бути за УЄФА, і від нього все залежить. Буде великий негатив та багато проблем буде пов’язаних із виходом білорусів на Євро. Знаю, що у Литві заборонено заявляти гравців та тренерів з Білорусі у футболі та футзалі. Бувають винятки, коли білорус засудив режим лукашенкі та має своє житло тут, тоді можуть заявити. Втім, я думаю, як скаже УЄФА так і буде. – розповів Олександр Даниленко журналістові футзального порталу «5х5».

Про УЄФА та можливе рішення цієї організації, то про нього ми поговоримо трохи пізніше. А зараз хочеться звернути увагу на ось який момент. Більшість гравців збірної Білорусі виступає у місцевому чемпіонаті, зокрема – за «Столицю» та «ВітЕн». Але є у цій команді і легіонери, які, здебільшого, виступають у російському чемпіонаті. Їх небагато, але вони є. Серед них є такий собі сєргєй крикун. Він – вихованець горлівського футзалу (нагадаємо, що Горлівка, яка є рідним містом легендарного футболіста київського «Динамо» Сергія Реброва, а також автора цього матеріалу, вже одинадцятий рік живе під окупацією росіян. – А. Т.). Деякий час цей персонаж грав за харківські «Моноліт» та «Локомотив», потім переїхав у Білорусь та взяв громадянство цієї країни (при цьому, він свого часу був заграний за молодіжну збірну України, але оскільки на той час не було офіційних турнірів серед молодіжних збірних (був зіграний тільки один експериментальний Євро (U-21). – А. Т.), то це не завадило йому потім отримати громадянство іншої країни, щоб грати за її національну збірну. – А. Т.). Після початку повномасштабного вторгнення російської армії на територію України він не тільки підтримував так звану «сво», а і називав Збройні Сили України «тварями». Тож, на такого персонажа потрібно звернути увагу як українським футбольним та футзальним можновладцям, так і представникам латвійської та литовської футзальної спільнот. Більше того – ніхто не здивується, якщо така ж сама позиція не тільки у сєргєя крикуна, а і у його партнерів по збірній Білорусі. А автор цього матеріалу нагадує: повномасштабне вторгнення російської армії на терени України почалось не тільки з російської території, а і з території Білорусі, яка фактично надала майданчик для наступу.

Тепер же – щодо можливого рішення УЄФА. Тут можуть бути різні варіанти.

Варіант перший.

Не зовсім приємний для збірної України. УЄФА може залишити все без змін. Тобто, допустити і збірну України, і збірну Білорусі до фінальної частини Євро-2026 та розвести їх по групах, щоб вони не зіграли на груповому етапі (так само, як збірні України та Білорусі були розведені по різних групах під час жеребкування Основного раунду відбору на Євро-2026. – А. Т.). Тоді теоретично українці та білоруси можуть зустрітись у плей-оф, як це було у півфіналі Євро-2022, коли «синьо-жовті» грали проти збірної російських окупантів. Але тут може бути такий варіант, про який ми говорили на початку цього матеріалу – недопущення збірної України до змагань з боку Міністерства молоді та спорту України. Тобто, «іспанський варіант» тут, на жаль, цілком можливий. Але питання в іншому: як на це відреагує УЄФА? Безумовно, там мають вивчити інцидент з недопуском збірної України з пляжного футболу на «мундіаль» у Дубаї. І ніхто не здивується, якщо УЄФА консультується з ФІФА щодо цього моменту. І, на жаль, є ймовірність того, що навряд чи УЄФА зможе щось вдіяти, якщо згаданий вище Наказ від Мінспорту розповсюдиться на футзальну збірну України. Тому що УЄФА позиціонує себе як організацію, яка не допускає втручання політики у міжнародні змагання. Але тим, хто засідає у штаб-квартирі у Ньйоні, потрібно визнати: зараз вже давно інші часи.

До того ж, не на користь України й те, що вона тепер не матиме свого представника у Виконкомі УЄФА, оскільки чинний президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко програв вибори, і тепер Україна протягом кількох наступних років не матиме можливості для голосу.

Варіант другий.

Цей варіант є більш оптимістичним саме для України. Враховуючи позицію Латвії та Литви щодо спортсменів з Білорусі, ці дві балтійські країни зроблять спільне звернення до УЄФА (не виключено, що будуть задіяні представники вищого керівництва цих держав. – А. Т.), і тоді УЄФА поставить «шлагбаум» перед Білоруссю – так само, як у 1992-му році був поставлений «шлагбаум» перед футбольною збірною Югославії, оскільки ця країна на той момент перебувала у стані війни у якості окупанта. І якщо УЄФА не хоче втрачати цей турнір (а скільки вже було зроблено галасу про те, що це буде історичний чемпіонат Європи! – А. Т.), то президент УЄФА Александр Чеферін буде змушений підкоритися та винести рішення не на користь білорусів. Але тут також разом з представниками Оргкомітету Євро-2026 має також активно працювати й українська сторона, щоб «шлагбаум» був поставлений саме перед білорусами, а не перед українцями. А для цього українським спортивним можновладцям (зокрема, і футбольним) потрібно зробити правильні висновки з тієї ситуації, яка сталася зі збірною України з пляжного футболу.

Це наразі два основних варіанти розвитку подій. Як воно буде – подивимось найближчим часом. Бо все залежатиме від рішення УЄФА. Однак, хочеться нагадати один важливий момент. Коли незадовго до початку минулорічного чемпіонату світу з футзалу в Узбекистані, де збірна України здобула історичні бронзові медалі, на офіційному сайті ФІФА був оприлюднений дизайн квитків з зображенням російського гравця сергєя абрамова, розголос щодо цієї ситуації призвів до того, що дизайн був змінений, і там вже був капітан збірної Португалії Жоао Матуш, що, в принципі, було логічно – лідер чинних на той момент чемпіонів світу замість представника країни-окупанта, яка через недопущення до відбіркового етапу не поїхала на «мундіаль». Тобто, розголос тоді подіяв максимально ефективно. Сподіваємось, що розголос допоможе і цього разу.

І наостанок – світлина з нещодавнього матчу баскетбольної Євроліги, у якому литовський «Жальгіріс» приймав сербський «Партізан», тут не просто так. По-перше – «Жальгіріс Арена» у Каунасі – одна з двох арен майбутнього футзального Євро-2026. По-друге – мабуть, багато хто знає, що литовці дуже активно підтримують Україну, що вони й показали під час протистояння з командою з Сербії – країни, яка дуже активно підтримує російських окупантів та визнає анексовані території України російськими. І своє ставлення до Сербії у цьому контексті литовці показували протягом усього матчу, який «Жальгіріс», до речі, виграв з рахунком 70:66. І по-третє – якщо збірна України гратиме на Євро-2026, то вона цілком реально може розраховувати на підтримку литовців. Чи буде така ж сама підтримка на матчах білорусів? Навряд чи. Свист, на який білоруси заслуговують – однозначно буде. А підтримка – точно ні. 

Нагадаємо, що Євро-2026 проходитиме з 20 січня по 7 лютого 2026 року у Латвії та Литві. 

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»
Фото: БК «Жальгіріс» (Литва)