Кубок України: найцікавіші цифри і факти турніру

Всі цифри і факти у цій статті наведено по розіграшам Кубка України під егідою Асоціації футзалу України, без врахування двох розіграшів, що проводились під егідою Асоціації міні-футбольних клубів України.

Загалом за 31 попередній розіграш почесним трофеєм володіли 17 різних клубів з 11 міст країни, причому з усіх володарів Кубку України продовжують існувати тільки львівська «Енергія», івано-франківський «Ураган» і «Кардинал-Рівне». Свого часу «зелено-білі» зуміли встановити один з кубкових рекордів, перемігши у чотирьох поспіль фіналах. 2013 року після чергового тріумфу у Луганську, красень-кубок старого зразка, який розігрувався упродовж останніх 20 років, було віддано на зберігання львівській «Енергії».

Двічі поспіль цей трофей завойовували дніпровський «Механізатор» (1995-96), одеський «Локомотив» (1997-98), київський «Інтеркас» (2000-2001), донецький «Шахтар» (2003-04), харківський «Локомотив» (2016-17) та івано-франківський «Ураган» (2019-20). Шість команд оформили «золотий дубль», в одному сезоні одночасно вигравши чемпіонат і Кубок країни. Двічі таке досягнення підкорилося одеському «Локомотиву» (1996-97, 1997-98) і «Шахтарю» (2003-04, 2005-06), по одному разу – «Механізатору» (1994-95), «Інтеркасу» (1999-00), львівським «Тайму» (2009-10) та «Енергії» (2011-12).

З усіх українських футзалістів найчастіше вигравав національний кубок Максим Павленко – 8 разів, причому у складі чотирьох різних команд – «Інтеркаса» (2), «Шахтаря» (1), «Тайму» (1), «Енергії» (4). Ще тричі він ставав володарем Кубку як головний тренер «Урагану». Легенда українського футзалу встановив рекорд цього турніру, зігравши 90 (!) кубкових матчів. А найкращим в історії кубковим голеадором є найкращий бомбардир всього українського футзалу Ігор Москвичов (109 голів).

Серед наставників найбільш титулованим залишається Станіслав Гончаренко, під керівництвом якого команди 6 разів виборювати цей трофей: тричі – «Інтеркас», двічі – «Енергія», одного разу – «Тайм».

10 міст приймали фінальні матчі, які відбувалися у різних форматах. Найчастіше володаря національного Кубка визначали у столиці України – 7 разів. Шість разів фінальні матчі приймало Запоріжжя, 4 рази – Суми, по три рази – Донецьк і Харків, двічі – Дніпро (раніше – Дніпропетровськ), Івано-Франківськ і Львів та по одному разу – Луганськ і Черкаси.

У 17 випадках для обох фіналістів майданчик був нейтральним. В інших 14 фіналах «рідні стіни» 9 разів допомогли господарям, натомість гості здобули 5 перемог. Найбільш результативним вийшов фінал 1999 року у Запоріжжі, коли «Віннер Форд-Університет» переграв «Корпію» – 8:3. Найбільше голів у фінальному матчі забив Ігор Москвичов (Віннер Форд-Університет) – 4 м’ячі.

Шість разів у фіналах грав донецький «Шахтар» (три перемоги), львівська «Енергія» (п’ять перемог) і київський «ХІТ» (жодної перемоги). Столичний «Інтеркас» і харківський «Локомотив» у п’яти фіналах перемагали по три рази, а «Ураган» виграв три кубкові трофеї з чотирьох спроб. Загалом, у чотирьох фіналах доля володаря Кубку визначалася у додатковий час, а ще у восьми – у серії післяматчевих пенальті.

Цікаво, що у львівському «Фіналі чотирьох» у 2015 році переможців усіх трьох матчів визначили серії пенальті. Тоді вперше у фіналі національного кубка зійшлися дві команди з одного міста, які до того ж не представляли вищий дивізіон чемпіонату України – «Manzana» і «ХІТ». У цьому столичному дербі вперше історичну перемогу відсвяткувала аматорська команда.

Сенсаційна «Manzana» стала третьою київською командою, що вигравала Кубок України, після «СКІФ-Сілекса» та «Інтеркасу». Також одразу три львівські клуби – «ТВД» (2008), «Тайм» (2010) і п’ятиразовий володар «Енергія» (2011-14, 2018) – привозили трофей до свого рідного міста. Національний кубок вигравали по дві команди з Дніпра і Запоріжжя. Лідером за кількістю перемог у Кубку України залишається Львів – 7, на дві звитяги менше має Київ – 5, по три рази відзначали тріумфи у Дніпрі, Донецьку, Харкові та Івано-Франківську, двічі – в Одесі і Запоріжжі, по одному разу – в Єнакієвому, Херсоні і Рівному.

Розіграш першого в історії Кубка України відбувся у київському Палаці спорту за участі восьми команд, поділених на дві групи по чотири команди. Змагання проходили 14-18 червня 1993 року за коловою системою. Найкращі дві команди з груп А та Б проходили у півфінали, а у фіналі зійшлися «СКІФ-Сілекс» і «Надія-Дніпроспецсталь», де перемогу по пенальті 5:4 здобула команда «СКІФ-Сілекс».

Спонсором фінальних матчів стала київська фірма «Сілекс», яка виділила для проведення турніру п’ять мільйонів рублів. Усі матчі фінальної серії були безкоштовними, у перерві між іграми виступали популярні українські співаки, розігрувалась спеціальна лотерея. “Спортсмени мешкали на на комфортабельному теплоході “В.І. Ленін”, тож прямо з корабля вирушали на футбольний бал”.

Наступного року фінальний турнір приймав дніпропетровський «Ніке», до якого приєдналися сім переможців регіональних відбіркових етапів. Кубкові баталії відбулися взимку – впродовж п’яти днів з 29 січня по 2 лютого 1994 року у місцевому спорткомплексі ДХТІ.

А ось у форматі сучасного «Фіналу восьми» трофей розігрували п’ять разів – у Харкові (2010, 2016), Луганську (2013), Львові (2023) і на нейтральному майданчику у Черкасах (2014). У перший день відбувалися чвертьфінали, наступного – півфінали, переможці яких далі зустрічалися між собою у фінальному матчі (після дня відпочинку чи без нього). З другої спроби харківському «Локомотиву» таки вдалося стати переможцем домашнього фіналу восьми.

Наприкінці 1990-х років у Запоріжжі двічі поспіль фінальна частина проходила впродовж двох днів, коли на одному майданчику були зіграні півфінали і фінал. У 2011-му такий же формат намагалися повторити у тому ж Запоріжжі. Але в останній момент донецький «Шахтар» відмовився від участі в кубку, тож у фінальній частині взяли участь лише три команди. Тоді найбільше пощастило «Кардиналу-Рівне», який без боротьби подолав дві стадії 1/4 та 1/2 фіналу, однак у вирішальному матчі поступився «Енергії» (1:2).

Повноцінний «Фінал чотирьох» Кубку України 2012 року приймав Івано-Франківськ, де вперше для такої події підготували офіційний логотип, а починаючи з 2016 року для фінальних частин Асоціація футзалу України розробляє спеціальні логотипи. Цікаво, що Кубок України був нефартовим для команди-господаря фіналу чотирьох, який згодом організовували Львів (2015), Київ (2017, 2024), Запоріжжя (2018, 2020) і Суми (2021). Цю традицію 2019 року зламав Івано-Франківськ.

УСІ ФІНАЛИ КУБКА УКРАЇНИ:
1992/93 «СКІФ-Сілекс» (Київ) – «Надія» (Запоріжжя) – 2:2 (1:1, пен. 5:4)
1993/94 «Надія» (Запоріжжя) – «Ніка» (Дніпропетровськ) – 1:5 (1:2)
1994/95 «Механізатор» (Дніпропетровськ) – «Гірник» (Красногорівка) – 5:1 (2:0)
1995/96 «Локомотив» (Одеса) – «Механізатор» (Дніпропетровськ) – 3:4 (2:1)
1996/97 «Дніпроспецсталь» (Запоріжжя) – «Локомотив» (Одеса) – 3:5 (2:2)
1997/98 «Інтеркас» (Київ) – «Локомотив» (Одеса) – 4:6 (4:4, дод.час 0:2)
1998/99 «Віннер Форд-Університет» (Запоріжжя) – «Корпія» (Київ) – 8:3 (3:2)
1999/00 «Запоріжкокс» (Запоріжжя) – «Інтеркас» (Київ) – 1:4 (1:1, дод.час 0:3)
2000/01 «Укрсплав» (Донецьк) – «ІнтерКрАЗ» (Київ) – 0:3 (0:0)
2001/02 «ІнтерКрАЗ» (Київ) – «Дніпроспецсталь» (Запоріжжя) – 1:4 (0:1)
2002/03 «Шахтар» (Донецьк) – «Універ-Локо» (Харків) – 4:3 (3:3, дод.час 1:0)
2003/04 «Шахтар» (Донецьк) – «Дніпроспецсталь» (Запоріжжя) – 6:1 (2:0)
2004/05 «Шахтар» (Донецьк) – «Інтеркас» (Київ) – 1:2 (0:0)
2005/06 «Шахтар» (Донецьк) – «Енергія» (Львів) – 3:3 (1:1, пен. 5:4)
2006/07 «Єнакієвець» (Єнакієве) – «ТВД» (Львів) – 2:2 (2:1, пен. 4:2)
2007/08 «ТВД» (Львів) – «Єнакієвець» (Єнакієве) – 3:1 (1:1)
2008/09 «Шахтар» (Донецьк) – «Локомотив» (Харків) – 0:2 (0:1)
2009/10 «Тайм» (Львів) – «Єнакієвець» (Єнакієве) – 1:0 (0:0)
2010/11 «Енергія-Тайм» (Львів) – «Кардинал-Рівне» (Рівне) – 2:1 (1:1)
2011/12 «Енергія» (Львів) – «Локомотив» (Харків) – 2:1 (1:0)
2012/13 «Енергія» (Львів) – «ЛТК» (Луганськ) – 3:3 (1:1, пен. 3:2)
2013/14 «Локомотив» (Харків) – «Енергія» (Львів) – 2:2 (1:1, пен. 1:2)
2014/15 «Manzana» (Київ) – «ХІТ» (Київ) – 1:1 (1:1, пен. 3:2)
2015/16 «ХІТ» (Київ) – «Локомотив» (Харків) – 2:4 (1:1)
2016/17 «Локомотив» (Харків) – «ХІТ» (Київ) – 5:2 (2:1)
2017/18 «Ураган» (Івано-Франківськ) – «Енергія» (Львів) – 3:5 (2:2)
2018/19 «Ураган» (Івано-Франківськ) – «Продексім» (Херсон) – 4:1 (1:0)
2019/20 «Ураган» (Івано-Франківськ) – «ХІТ» (Київ) – 2:2 (1:1, пен. 5:4)
2020/21 «Продексім» (Херсон) – «ХІТ» (Київ) – 5:1 (1:0)
2022/23 «Кардинал-Рівнестандарт» (Рівне) – «ХІТ» (Київ) – 1:1 (0:1, пен. 5:4)
2023/24 «Aurora» (Київ) – «Ураган» (Івано-Франківськ) – 2:4 (1:0, дод.час 0:2)

УСI ВОЛОДАРI КУБКУ УКРАЇНИ:
1992/93 «СКІФ-Сілекс» (Київ)
1993/94 «Ніка» (Дніпропетровськ)
1994/95 «Механізатор» (Дніпропетровськ)
1995/96 «Механізатор» (Дніпропетровськ)
1996/97 «Локомотив» (Одеса)
1997/98 «Локомотив» (Одеса)
1998/99 «Віннер Форд-Університет» (Запоріжжя)
1999/00 «Інтеркас» (Київ)
2000/01 «ІнтерКрАЗ» (Київ)
2001/02 «Дніпроспецсталь» (Запоріжжя)
2002/03 «Шахтар» (Донецьк)
2003/04 «Шахтар» (Донецьк)
2004/05 «Інтеркас» (Київ)
2005/06 «Шахтар» (Донецьк)
2006/07 «Єнакієвець» (Єнакієве)
2007/08 «ТВД» (Львів)
2008/09 «Локомотив» (Харків)
2009/10 «Тайм» (Львів)
2010/11 «Енергія-Тайм» (Львів)
2011/12 «Енергія» (Львів)
2012/13 «Енергія» (Львів)
2013/14«Енергія» (Львів)
2014/15 «Manzana» (Київ)
2015/16 «Локомотив» (Харків)
2016/17 «Локомотив» (Харків)
2017/18 «Енергія» (Львів)
2018/19 «Ураган» (Івано-Франківськ)
2019/20 «Ураган» (Івано-Франківськ)
2020/21 «Продексім» (Херсон)
2022/23 «Кардинал-Рівнестандарт» (Рівне)
2023/24 «Ураган» (Івано-Франківськ)

Підготував Олег ЛАНЯК, спеціально для футзального порталу «5×5».
Велике спасибі і привіт Андрієві Гулію )