Коломийські вболівальники визнали Романа Гаврилюка найкращим гравцем у переможному матчі 3-го туру з «Тайр Експертом» (4:3). В активі 37-річного капітана «Фурнітури» – класний третій гол, який став дуже важливим у цій грі, а також три асисти у стартовій грі з «Атлетиком Футзал» (3:3).
Про дебютні поєдинки в Екстра-лізі, про власну ігрову форму у такому віці, порозуміння з партнерами по четвірці та завдання на сезон – Гаврилюк розповів в інтерв’ю клубній пресслужбі.
– Романе, вітаємо – вболівальники обрали тебе найкращим гравцем матчу «Фурнітури» з «Тайр Експертом» (4:3). Це була перша історична перемога в Екстра-лізі, до того ж домашня…
– По-перше, дякую всім вболівальникам за такий вибір. Я думаю, вся наш команда заслужила. Гадаю, мій гол став вирішальним, можливо, тому вони і вирішили мене обрати. А так, вся команда – молодці, старалися. Звичайно, дуже приємно, адже й здобули вольову перемогу.
– Твій гол став одним з визначальних у цій грі. Як налаштовувалось проти доволі незручного суперника і які емоції в тебе були після фінального свистка?
– Звичайно, цього суперника ми вже добре вивчили за підсумками минулого сезону. Мали на них такий легенький «зуб», можна так сказати. Налаштовувалося дуже серйозно: готувалися до «Тайр Експерта», вивчали їхні слабкі та сильні сторони. Я вважаю, що нам все вдалося. Бо якщо ми перемогли, значить, ми правильно його вивчили. А емоції після гри були шалені! Поєднання підтримки фанів і спортсменів – це дуже круто все в нашому залі виглядало. Через дякуємо вболівальникам!
– Повернімося на перший тур, коли у Дніпрі з «Атлетиком Футзал» (3:3) тобі вдалося віддати три асисти. У третьому турі ти забив дебютний гол в Екстра-лізі. І це в 37 років! Які емоції взагалі у людини, капітана команди, який до цього довго йшов з «Фурнітурою», починаючи ще з аматорів?
– Звісно, я не очікував, що ще буду грати в Екстра-лізі. Але за останні 2-3 роки стало зрозуміло, що «Фурнітура» буде грати на найвищому рівні. Потрібно було працювати над собою, постійно тримати себе в тонусі і підтримувати форму. І слідкувати за собою, бо після 30 років і вага, і різні болячки даються взнаки – багато відволікаючих факторів. Тому потрібно бути сильно вимогливим до себе, щоб в такому віці ще пограти в Екстра-лізі. Я задоволений, що є ще шанс у 37 років віддавати передачі партнерам. Дякую, що вони забивали ці голи після моїх асистів.
– Щодо партнерів по твоїй четвірці, адже ваш квартет фактично і зробив результат у двох стартових матчах сезону. Як розумієте один одного у четвірці?
– У нас дуже хороше розуміння з моїми колегами. Ми деколи лише очима переглядаємося і розуміємо, що ми далі робимо. Я, Блащук і Крамар вже 4-5 років разом граємо у футзал. У різних командах грали, але на майданчику – ми завжди разом. Раніше з нами грав Ковальчук, але зараз замість нього у четвірці є Мар’ян Блонський. Він дуже гарно влився, так само добре розуміє по поглядах, що ми маємо робити – чи дальню стійку закривати, чи як розташовуватись при обороні…
– Тобі подобається забивати чи більше асистувати колегам?
– І те, і те подобається. Але все ж, більше – асистувати. Приємно, коли виходить гарна передача, що гравцю лише залишається підставити ногу, щоб відправити м’яч у порожній кут воріт. Це, звичайно, приємно.
– «Фурнітура» з хорошим настроєм команда розпочала цей сезон, здобувши на старті чотири очки. Які завдання стоять перед командою і особисто перед тобою? Чи поставив собі якусь мету, ціль у цьому сезоні?
– Перш за все, перед собою поставив мету – зіграти весь чемпіонат без травм. Це для мене зараз головне. Зараз у нас така ситуація в команді, що багато гравців ще працюють на додаткових роботах, після яких приїжджаємо тренуватися у Королівку. Всім важко, але всі з розумінням відносяться до справи, всі стараються. Якихось мега-завдань на дебютний сезон в Екстра-лізі перед нами не стоїть, але хочемо завершити регулярний чемпіонат якомога вище і в Кубку України пройти максимально далі.
– І насамкінець нашого інтерв’ю побажання вболівальникам «Фурнітури»
– Велике дякую, що вони цінують нас та вболівають, приходять на домашні матчі і палко підтримують. Маю до них прохання, як десь будемо програвати. Адже нема такої команди, щоб не програвала. Поки в нас формується склад команди, ми перший рік в Екстра-лізі – лише набираємося досвіду, тому одразу високих результатів не буде. Можемо у підсумку навіть не потрапити у «вісімку», всяке може бути… Хочемо, щоб перш за все, ви з розумінням відносилось до нас і трохи набралися терпіння.