Андрій Федюк: «На початку сезону нас ніхто не бачив у фаворитах»

Капітан та легенда львівської «Енергії» Андрій Федюк, який віддав українському футзалу 13 (!!!) сезонів, і без якого команду «левів» вже не уявити, підбив підсумки у сезоні 2017/2018 р. р.

– Андріє, в цьому сезоні «Енергія» здобула Кубок України та срібні нагороди чемпіонату. Підбий підсумки команди взагалом.
– Вважаю, сезон нам однозначно вдався. Тим паче, на його початку нас ніхто не бачив у фаворитах. Команду покинули класні виконавці, а підсилення, як такого, не було. Писько почав набирати вже по ходу чемпіонату, так само і Ковальчук з Ковалем підключились у другій половині. Як і минулого чемпіонату ми вийшли на пік своєї форми ближче до матчів плей-оф, що, зрештою, нам і потрібно було. Видали потужні матчі з «ХІТом» і взяли Кубок України. Вважаю, цього року в команді було ідеальне поєднання досвіду та молодості.

– Другий рік поспіль «Енергія» поступається «Продексіму» у фіналі. Незручний суперник чи нефарт?
– Звичайно, можна говорити багато, але «Продексім» досить впевнено пройшов ввесь плей-оф, не поступившись у жодної зустрічі. З херсонцями у фіналі був досить якісний футзал. Думаю, вболівальникам було, на що глянути. Нам трішки не вистачило класу та фарту на завершальній стадії, моментів було предостатньо, ми володіли територіальною перевагою, більше контролювали м’яч, проте цього виявилось недостатньо. Перемагає той, хто більше забиває. Плюс травми «підкосили» основних наших гравців. Дуже не вистачало в цих іграх Кузя – нашого головного бомбардира. Тарас міг ні з чого створити момент. Часто його голи вирішували долю матчу, це була найбільша наша втрата.

– Протягом сезону «Енергія» як здобувала сенсаційні перемоги, так і зазнавала болючих поразок. Назви найвдаліший і найпровальніший матч сезону.
– Хороший був другий матч з «ХІТом» (5:3) у плей-оф. У психологічному плані – дуже важливий для нас. Проте, найкращий – це, звичайно, фінал Кубку України з «Ураганом». Дуже змістовний матч був, багатий на голи, що рідко буває в таких відповідальних матчах. Івано-франківці дійшли до фіналу, здолавши серйозних суперників, а «Продексім» (майбутньго чемпіона Екстра-ліги) буквально «винесли». Це свідчить про те, що ми здолали дуже серйозного суперника у фіналі. Ну, а з гірших, напевно, матч проти одеського «Епіцентру К Авангарду» (5:4) на виїзді. Суперник грав дуже самовіддано і закономірно переміг нас.

– За відсутності головного тренера Валерія Легчанова за «старшого» в команді залишаєшся саме ти. Для тебе комфортніше керувати тренувальним процесом чи все ж виконувати вказівки тренерів?
– Звісно, в моральному плані легше перебувати на майданчику. Тренерська робота набагато складніша та надзвичайно виснажлива, спитайте про це Легчанова. Він має, з чим порівняти. Наше діло маленьке: відпрацював тренування чи гру, і ти вільний, а у тренера робота 24 години на добу, голова на вечір «квадратна». Так що, хочу затриматись у футзалі як гравець якнайдовше.

– За проведений час у Львові тобі неодноразово поступали пропозиції з-за кордону, проте ти щоразу заявляв, що «не женешся» за грошима і залишався в столиці Галичини. Чи не хотів би все ж спробувати свої сили у, можливо, сильнішому чемпіонаті?
– Вважаю наш чемпіонат досить серйозним, ми потроху виходимо з кризи, розвивається юнацький футзал. А щодо мене, то вважаю, що на все свій час. Наразі я – гравець «Енергії», і в цьому сезоні мене все влаштовувало, а що буде далі – покаже час. Сил і мотивації у мене предостатньо!

– Чи слідкуєш за матчами екс-«енергетиків», з якими разом грав?
– Звичайно, слідкую. Деколи переглядаємо матчі з командою разом. Дивилися, як грала мінська «Столиця» в Кубку УЄФА, переживали за братів Грицин. Роман Кордоба – в тому ж числі. Вітав його, коли виграли Кубок Білорусії. Багряк-Гол – також переживаємо за нього, та і за всіх інших наших хлопців. Дуже приємно, що наші гравці користуються шаленою популярністю в Білорусі, і тим самим тримають марку української школи футзалу.

– Який іноземний чемпіонат тобі найбільше імпонує?
– Топ-чемпіонат, безсумнівно, іспаніський. Є, чому повчитись.

– Львівському вболівальнику вже неможливо уявити «Енергію» без Андрія Федюка. Все ж ти віддав їй 13 сезонів (а це найбільше в історії команди). Які сезони викликали найбільший ажіотаж серед вболівальників?
– Напевно, все-таки наше перше «срібло» та перше «чемпіонство».

«Срібло» 2005/2006 р. р., ми тоді провели хороший сезон. Вийшли у фінал Кубку України, де поступилися «Шахтарю», лише у серії пенальті.

Ну, і чемпіонський сезон. Це було щось неймовірне! Ми оформили чемпіонство за 5 турів до кінця чемпіонату, було це у грі з львівським «ТВД», перемогли 3:1. Палац спорту «Будівельник» (нинішній Палац спорту «Галичина» – Прим. «5х5») був залитий шампанським. Приємно, що на той час ще були такі команди, як «Шахтар», «Інтеркас», «Дніпроспецсталь» – гранди українського футзалу. Це надає ще більшої ваги цій перемозі. Також, звичайно, можна сказати про чемпіонство 2016 року, яке від нас точно ніхто не очікував.

– В одному з попередніх інтерв’ю ти розказував про дружню атмосферу і водночас веселі історії пов’язані із вже екс-одноклубниками Радьком та Тригубцем. Були схожі кумедні історії в нинішній «Енергії»?
– Ярослав Писько нас часто веселить. Вважаю, що з тих пір, як він пішов у футбол, наша держава втратила талановитого артиста-співака: він ходячий караоке. З ним і на похоронах було б весело. Але його жарти не для інтерв`ю… Богдан Стефанків якось проспав тренування в Шацьку, ми побігли крос і не помітили, що його нема, а коли вертались, бачимо – він у вікні сидить, нас виглядає. Спокійно спустився і вписався в загальну групу так, що тренер нічого не помітив.

– Побажання вболівальникам від капітана «Енергії» Андрія Федюка?
– Хочу попросити вболівальників, щоб частіше була така атмосфера в «Галичині», як на півфінальних та фінальних матчах плей-оф. Від імені всієї команди дуже дякую за таку підтримку! Футзал при глядачах і без них – це дві великі різниці. Пожертвуйте своїм часом для нас, а ми, в свою чергу, віддячимо вам своїми стараннями та подаруємо вам позитивні емоції!!!

Святослав БЛЯХАРСЬКИЙ, спеціально для «5х5»
Фото: Євген КРАВС