Юлія Форсюк: «Ми повинні претендувати на потрапляння до фінальної стадії Євро-2019»

Одна з найкращих футзалісток України за всю історію вітчизняного футзалу, Юлія Форсюк, цілком справедливо може занести собі до активу сезон 2017/2018 р. р. Після того, як вона перейшла з «Леганеса» до «Бурели», вона фактично пішла на підвищення, адже «Бурела» – це одна з тих команд, яка постійно претендує на звання чемпіона Іспанії. І в результаті «Бурела» за підсумками сезону потрапила до топ-трійки чемпіонату Іспанії. А це означає, що вперше представниця українського жіночого футзалу стала призеркою найсильнішого чемпіонату Європи. Однак, розмову ми почали з аналізу двох товариських матчів між збірними України та Італії, які відбулись 21 та 22 червня.  

– Юліє, хочеться нашу розмову розпочати з більш актуальної теми: матчів збірної України в Італії. Що можеш сказати про ці поєдинки?
– Матчі з італійками були дуже корисними для нас. Першим матчем Я дуже задоволена, вся команда грала як один, дуже добре налагоджений механізм. Забили дуже хороші голи, а також надійно зіграли в обороні.

Другий матч склався дещо інакше, але цьому були свої об’єктивні причини. Пропустили два швидких голи і не змогли реалізувати свої гольові можливості, хоча гра складалася дуже не погано для нас. Незважаючи на підсумковий результат другого матчу, особисто я задоволена збором команди в цілому. Кожна з дівчат отримала час на майданчику і змогла проявити свої найкращі якості. Думаю, що тренерському штабу збірної так само було надано чимало інформації.

– Ці товариські поєдинки проти збірної Італії були першими для нового тренера нашої команди – Олега Шайтанова. Як у команді сприйняли нового тренера?
– Зміна тренера була неочікуваною для нас. Олега  Миколайовича сприйняли дуже позитивно, одразу знайшли контакт. З перших днів відчувалося повне взаєморозуміння в команді між гравцями та тренерським штабом.

– Чи можеш у чомусь порівняти тренерські підходи Тараса Шпички та Олега Шайтанова?
– Абсолютно не хочу порівнювати цих тренерів та їх підходи до роботи з командою. Вони кардинально відрізняються. Кожен має свій стиль.

– Власне кажучи, якщо казати вже про самі поєдинки з Італією, то наскільки нинішня «Скуадра адзура» змінилась після останніх наших зустрічей з нею?
– Зміни є, але суттєвими назвати їх не можна, за виключенням того, що тепер Роберто Меніккеллі спостерігає за матчами з трибуни, а на «тренерському містку» керує Франческа Сальваторе.

Склад змінився не дуже. Що стосовно самої гри італійок, я вважаю, що вона стала більш швидкою, мобільною, стало більше свідомих тактичних рухів на майданчику.

– У першому поєдинку наша збірна виграла у італійок з рахунком 3:0. Чи можна сказати, що у цій грі у «синьо-жовтих» виходило все?
– Можна сказати, що виходило, якщо не все, то майже все.

– А що не пішло у другому матчі? Чи була недооцінка підопічних Роберто Меніккеллі?
– Як я зазначала вище, нам не вистачило реалізації своїх гольових моментів. Що до якості гри, вона була не поганою.

– Тим не менш, Олег Шайтанов сказав, що по грі за поразку не соромно. Згодна з цим?
– Абсолютно згодна. Справді, є поразки за які не соромно. Тим паче, що ми на етапі становлення складу, і новий головний тренер знайомиться з командою та використовує нові ігрові схеми та комбінації гравців.

– До відбіркових матчів жіночого Євро-2019 залишається мало часу. Чи можна вже зараз оцінювати шанси нашої збірної на вихід до фінальної частини?
– Все буде залежати від нас, в першу чергу, але більше говорити можна буде після жеребкування. Хоча я впевнена, що не залежно від жеребу, ми повинні претендувати на потрапляння до фінальної частини Євро-2019.

– Давай перейдемо до більш приємної для тебе частини підбиття підсумків сезону. Ти стала призеркою чемпіонату Іспанії. До тебе ще ніхто у вітчизняному жіночому футзалі не здобував нагород у найсильнішому європейському чемпіонаті. Що відчуваєш після такого результату?
– Насправді, відчувається велика втома. В першу чергу, моральна, адже кожен матч у чемпіонаті був на вагу золота, і це не стосується лише підсумкового результату конкретного матчу, а і відповідальності перед вболівальниками, адже в Іспанії футбол – це релігія, і кожна поразка клубу сприймається фанатами дуже болісно.

Разом з тим, Я щаслива, що мала такий сезон у найсильнішому чемпіонаті Європи, грала в одному з найкращих клубів Іспанії поруч з топ-гравцями світового жіночого футзалу.

– Чого, на твій погляд, не вистачило «Бурелі», щоб залишити «Футсі Атлетіко Навалькарнеро» за своєю спиною?
– Не вистачило двох очок (сміється). У домашньому матчі проти «Футсі Атлетіко Навалькарнеро», ми, ведучи у рахунку після першого тайму 2:0, закінчили матч унічию 3:3, а перший матч ми програли. На мою думку, претендуючи на чемпіонство, команда повинна перемагати основних своїх конкурентів, так як це зробив «Ролдан», цьогорічний чемпіон Іспанії. 

– Який з матчів цього сезону у складі «Бурели» для тебе був найкращим, а який навряд чи занесеш до свого активу?
– Було багато хороших матчів, але найкращим видався домашній матч проти мого минулого клубу – «Леганеса», де я забила найшвидший гол сезону серед чоловічих і жіночих команд. Матч який не хочеться згадувати – це виїзний поєдинок проти «Алькаркону», ми програли 6:1.

– Чи є відчуття того, що «Бурела» не до кінця сказала своє вагоме слово у цьому сезоні?
– Думаю, що так. Але нам не вистачило взаєморозуміння у першій частині сезону, за рахунок того, що і без того більш ніж на половину оновлений склад перед початком сезону, поповнили нові гравці у міжсезоння. Нам знадобився деякий час, щоб налагодити гру. На жаль, у цей час ми втратили очки з командами з нижньої частини турнірної таблиці.

– «Бурела» у наступному сезоні однозначно боротиметься за чемпіонство?
– Думаю, що так. «Бурела» – це клуб, котрий кожного сезону ставить перед собою максимальні задачі. Але зараз команди в чемпіонаті достатньо рівні, і чотири-п’ять команд ставлять аналогічні завдання перед собою. Тому, вважаю, що взяти чемпіонство буде непросто, але можливо.

– Не можу не спитати у тебе за твою колишню команду – «IMS-НУХТ». Ти слідкувала за виступами киянок у Турнірі чемпіонів у Нідерландах?
– Так, я переглядала матчі онлайн.

– Чому, на твою думку, підопічним Тараса Шпички не вдалося показати гідний результат?
– Думаю, що виною всьому недостатній досвід проведення матчів високого рівня, напруги та конкуренції  у Чемпіонаті України.

– Як ти вважаєш, чи зможе Україна найближчим часом прийняти у себе Турнір чемпіонів?
– Думаю, що так. Але за умови, що вдасться залучити кошти або інвесторів для проведення даного заходу.

– Цього сезону «IMS-НУХТ» знову зробив «золотий дубль». Як ти вважаєш, результат закономірний?
– На даному етапі розвитку українського жіночого футзалу – так. Адже тут зібрані одні з найкращих та найдосвідченіших гравців в Україні. Але, враховуючі останні матчі чемпіонату України та фінал Кубку України, впевнена, що наступний сезон може багато чого змінити.

– Сезон в українському жіночому футзалі закінчився матчем за Кубок України між «Теслою» та «IMS-НУХТ». Багато хто з експертів вважає, що ця гра стала найкращою за останні кілька років. Ти згодна з цим?
– Так, можу погодитись. Напруга була до останньої хвилини, це свідчить про те, що команди вирівнюються і прагнуть вигравати трофеї.

– Мабуть, вперше фінал Кубку України серед жіночих команд був зіграний на такій великій арені, як Палац спорту «Локомотив» ім. Г. Кірпи. Чи можна сказати що це – серйозний крок до подальшої популяризації жіночого футзалу в Україні?
– Можливо. Але на даному етапі, думаю що це не головне. Головне, щоб більшість матчів відбувалися на придатних як для гравців, так і для глядачів аренах. А також більше і частіше висвітлювались у ЗМІ.

– Як ти вважаєш, чи міг би рівень українського жіночого футзалу збільшитись, якби, наприклад, Вища ліга була переформатована в Екстра-лігу, як це є у чоловічому чемпіонаті України?
– Можливо. Я про це не думала.

– Що, на твою думку, треба запозичити українському жіночому футзалу в іспанського?
– Думаю, що все. В першу чергу, це робота з дітьми, а далі по зростаючій. Насправді це тема для окремої розмови. Ми маємо талановитих та працьовитих спортсменів у дитячому віці, але на якомусь етапі ми їх втрачаємо через брак структури розвитку та переходу з дитячого футзалу у юнацький та дорослий футзал.

І ще одна складова – це те, що, в основному, досягаючи певного віку, як хлопці так і дівчата в Україні починають марити заробітками футболістів. В Іспанії навпаки, в першу чергу, це культура і спосіб життя, а якщо ти зміг і пробився в еліту, то це вже і професіональний спорт з усіма витікаючими з цього наслідками…

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»  

P. S. Ця розмова відбулась практично за день після того, як збірна України зіграла товариські матчі зі збірною Італії, а трохи згодом, поки це інтерв’ю готувалось до свого виходу, стало відомо, що Юлія Форсюк у наступному сезоні вже не захищатиме кольори «Бурели». Однак, як запевнила Юлія, скоро стане відомо, де вона гратиме у наступному сезоні, і читачі «5х5» дізнаються про це першими.