ЧЄ серед університетів: університет Міньйо – ХНУ ім. Каразіна – 2:3. ПІСЛЯМОВА

Лідери команди ХНУ ім. Каразіна, Ярослав Лебідь та Максим Панасенко, розповіли кореспонденту «5х5» про свої враження від півфінального матчу з університетом Міньйо.

Ярослав ЛЕБІДЬ: «Особисто я їхав за комплектом нагород»

– Ярославе, вітаємо з перемогою та виходом до фіналу. Які емоції зараз після того, як обіграли португальців у їх вдома?
– Емоції просто божевільні. Ми дуже раді. Спочатку задача стояла виступити якомога краще. Але особисто я, приїхавши сюди, поставив собі за мету потрапити до трійки призерів та отримати комплект нагород. Не зміг допомогти хлопцям у Львові через різні причини. Але тут ми – команда. Ми згуртувались, вірили в себе до кінця, і зараз дуже задоволені.

– Як тобі грається за такої підтримки трибун, як у цій півфінальній грі, саме за кордоном? Адже одна справа – грати за такої підтримки трибун, як в Івано-Франківську, а інша – як тут, у Бразі?
– Було, в принципі, не дуже важко. Дякую хлопцям з «Львівській політехніці» та дівчатам з НПУ ім. Драгоманова, які прийшли по вболівати. Відчувалась їх підтримка, десь навіть не звертали увагу на підтримку з боку португальців. Дуже чутно було наших, і це додавало мотивації та сил. Дякую їм за це.

– Для тебе такий міжнародний досвід – перший, якщо не враховувати невеличкий період виступів у чемпіонаті Білорусі?
– В принципі, якщо не враховувати того, що ми їздили з «Ураганом» на передсезонну підготовку в Польщу та Литву, то такі офіційні міжнародні матчі – мій перший досвід. Він дуже хороший у плані гри та нових знань для себе. Багато чого нового для себе взяв.

– Якщо не секрет, Максим Павленко після матчів телефонує тобі та Даниїлу Абакшину, щось радить?
– На даний момент нічого не радить, не телефонує. Я вважаю, що у нас є тренер, Віталій Олександрович Чернишов, а Максим Михайлович не хоче лізти в цю справу. Але після приїзду в команду будуть вказані помилки, щоб позбавитись від них.   

Максим ПАНАСЕНКО: «Ми просто грали до кінця»

– Максиме, вітаю з фіналом. Що можеш сказати про гру з господарями змагань?
– Дякую за привітання. Все чудово. Гра складалась важко. Одразу було видно, що суддівство не на нашому боці. Але ми впоралися з тиском, перебороли себе і все вийшло добре.

– У першому таймі було видно і по грі, і за моментами, що команда переважала португальців. Була установка від Віталія Олександровича, щоб одразу грати першим номером?
– Так, установка була грати тільки першим номером, тому що грати з тими, хто приймає турнір, дуже важко, тому треба було тільки йти в пресинг та досягати результату попереду.

– У той же час у захисті відходили назад та давали можливість португальцям володіти м’ячем, давали їм простір. Це було спонтанно чи теж якась установка?
– Була установка. Ми працювали «ривками». Пару змін ми робили пресинг і пару змін – відсиджувались в обороні, старались трохи перевести подих.

– Коли ти вже повірив, що харківська команда зможе пройти у фінал?
– До останніх секунд ніхто нічого не загадував. Ми просто грали до кінця, і вже з сиреною стало ясно, що ми виграли.

– Суперник по фіналу – команда з університету Малаги, один з фаворитів змагань. Як будете готуватись до фіналу проти такого суперника?
– Я думаю, тут усі команди – високого рівня. До кожної треба підходити відповідально. Думаю, Віталій Олександрович щось придумає, і ми досягнемо свого результату.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»