Олександр РАТИЧ: «Всі дівчата показали дуже пристойний рівень футзалу»

За той тиждень, який минув після завершення чемпіонату Європи серед університетів, який проходив у португальській Бразі, кожна з команд мала час для того, щоб проаналізувати свої виступи на цьому турнірі. Не стали винятком і українські команди. Зокрема, головний тренер команди НПУ ім. Драгоманова Олександр Ратич підбив підсумки успішного виступу нашої єдиної команди, яка представляла Україну у жіночому турнірі «Універ-Євро» та посіла третє місце. Про це він і розповів у інтерв’ю кореспонденту «5х5».  

– Олександре Валерійовичу, чи задоволені ви результатом команди на студентському Євро?
– Сказати чесно, в цілому – так, вперше брали участь у подібних змаганнях і повернулися з нагородами, посівши призове місце.

Але загалом, мабуть, не до кінця задоволений, адже впевнений, що ми мали всі шанси зіграти у фіналі. Хтось каже: «Краще виграти матч за третє місце, ніж програти у фіналі.». У мене інша філософія: завжди перед собою та командою ставлю максимальні цілі. В цьому ж турнірі ми працювали в тандемі з Юлею Форсюк у якості асистента тренера. Ви  прекрасно нас знаєте, ми не звикли ставити перед командою жодних задач, окрім максимального результату, тому сказати, що задоволені на всі 100%, не можу.

Але якщо взяти в цілому, то ми програли двічі, але лише чемпіонам – університету Мурсії. Думаю, що це достойний показник, хоча за певних обставин, думаю, що могли б і краще зіграти з ними у півфіналі.

– Що завадило вийти у фінал?
– Я думаю, що якщо ви слідкували за матчами та перебігом подій на цьому турнірі, то звернули увагу, що всі три призові місця посіли команди з нашої групи «С», тому про складність виходу з групи говорити не варто.

Одним з основних з факторів стала фізична втома команди в цілому, адже дівчата провели шість матчів за сім днів, і кожен матч був надважким і надважливим у психологічному плані для кожної з них. Деякі гравці вперше брали участь у матчах такого рівня.

Так само і ми, як тренерський склад, не зовсім розуміли рівня змагань, до якого готували команду. Вже по ходу турніру, зрозумівши високий рівень команд-учасниць, намагалися «витиснути» з команди максимум. Думаю, що нам майже все вдалося, лише на арбітрів у деяких епізодах ми не могли впливати, хоча в цілому якість арбітражу була на належному рівні. 

– Що можете сказати про рівень турніру?
– Я вже зауважив вище, що ми не очікували настільки високого рівня команд. Наприклад, іспанки були представлені командою, що майже повним складом минулого року була чемпіоном своєї країни, за них були заграні чотири гравчині національної збірної Іспанії. Німкені та хорватки дуже вразили, окрім фізичної форми та антропометрії, солідним розумінням та технікою гри у футзал. Видно, що у Європі стали приділяти багато уваги нашому виду спорту, особливо у країнах, що завжди вважалися «не футзальними» – Німеччина, Франція, Норвегія…

– Які враження від організації змагань?
– Організація змагань в цілому виявилась непоганою. Були деякі незручності з логістикою, але в цілому завжди отримуєш задоволення від знаходження на подібних форумах, тим паче у якості учасника, а не стороннього спостерігача.

– Чи всіма гравцями ви залишилися задоволені?
– Абсолютно. Можу сказати, що незважаючи на те, що дівчата всі знаходилися у відпустках (деякі дівчата мали паузу у тренуваннях близько двох місяців), адже в Україні зараз міжсезоння, кожна провела абсолютно кращі свої матчі, а самовіддача та бажання перемоги були на надзвичайному рівні.

Окрема подяка жіночому футзальному клубу «Тесла» (Харків), що посилив нас двома гравцями Ксенією Бурлаченко та Христиною Єрьоменко, кожна з них внесла вагомий внесок у кінцевий результат команди. Також окрема подяка Юлії Дударчук, яка так само прийняла наше запрошення щодо участі у цьому турнірі, завдяки її індивідуальним діям у останньому матчі нам вдалося забити один з вирішальних голів. 

В цілому ж, повторюся, ми задоволені діями абсолютно кожного гравця. Всі дівчата показали дуже пристойний рівень футзалу. Якби це була чоловіча команда, я сказав би, що вони мають «сталеві яйця».

Але буде несправедливим не відзначити Анну Шульгу, що стала кращим бомбардиром турніру з дев’ятьма м’ячами, вона дійсно «машина» для забивання голів, але потрібно працювати і над обороною, тому що забивати дев’ять, а «привозити» шість – це не так вже й добре. Але все ж, якщо підраховувати сумарний коефіцієнт корисності, то маємо +3 голи. 

– По приїзді команда була відзначена університетом та Всеукраїнською футбольною асоціацією студентів?
– Так, команда мала зустріч з ректором Національного педагогічного університету ім. М Драгоманова, де дівчата отримали цінні подарунки та подяки за вагомий внесок у розвиток спортивного життя університету. Також на адресу команди прозвучало дуже багато приємних слів від керівництва Кафедри фізичного виховання, очолюваної Олексієм Валерійовичем Тимошенком, та іншими керівниками університету.

З боку Всеукраїнської футбольної асоціації студентів отримали вітання від віце-президента ВФАС Олега Миколайовича Лащука, що був присутнім на всіх матчах у Португалії. Також він передав вітання від президента Асоціаціі Івана Крулька, котрий пообіцяв премії грошові премії за призові місця.

Але дівчата також мали надію і на вітання від Асоціаціі футзалу України, адже ми у чемпіонаті серед ВНЗ представляли не тільки університет, але й весь жіночий футзал України. Хоча загалом, на сайті АФУ виступи команди висвітлювались на пристойному рівні.

– Як, на вашу думку, проявила себе Юлія Форсюк у якості тренера, це ж для неї перший досвід? І чи комфортно вам працювати разом?
– Почну одразу з другої частини вашого запитання, я отримав колосальне задоволення від спільної роботи на турнірі, скази, що працювати комфортно, це не сказати нічого. Юлія професіонал у всьому, як на полі так і у житті, повірте мені, я можу з впевненістю про це говорити.

У якості тренера вона почуває себе «як риба у воді», її досвід і розуміння гри повсякчас допомагали дівчатам, на теоретичних заняттях Я намагався навіть не зупиняти її, оскільки вона настільки чітко доносила до гравців, те що ми від них вимагали, що практично жодних запитань ми від них не отримували. Це дуже важливо мати у своїй команді такого професіонала. На відміну від чоловіка, вона набагато тонше та досконаліше розуміє як донести інформацію до дівчат, і це вартує дуже багато. Повторюся, від спільної роботи у тренерському штабі ми отримали колосальне задоволення та змогли отримати непоганий результат. Хоча і бажали більшого. 

– Наступного року чемпіонат Європи серед університетів проходитиме у Белграді. Як плануєте готувати команду з огляду на досвід, який був здобутий у Бразі?
– Я думаю, що якщо скажу, що ми вже над цим працюємо, то це буде більше ніж інформація про будь-які інші плани.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»