Ігор ВОРОБІЙ – про Лігу чемпіонів в Угорщині + ФОТО

З 8 по 11 жовтня в угорському місті Береттьоуйфалу проходили матчі Основного раунду Ліги Чемпіонів з футзалу у групі 4.

Автор цих рядків вирішив скористатися нагодою і поїхав на матчі, аби, у першу чергу, побачити наживо класні команди, а такими, безперечно являються казахстанський «Кайрат» та іспанський «Ель-Посо».

Решту, а це господарі – однойменна «Береттьоуйфалу» та російський «КПРФ» я ніколи не бачив, тому вже безпосередньо на місці знайомився з ними.

Щоб наші читачі мали уявлення де знаходиться Береттьоуйфалу: це маленьке місто (населення всього лише 15000 чоловік), розташоване всього лише у 40 кілометрах від Дебрецена. 

Ліга Чемпіонів

В’їхавши у місто ми зрозуміли, що про основний раунд Ліги Чемпіонів з футзалу тут ніхто й близько не чув. Афіш не було ніде, навіть більше – близько години делегація з України шукала зал.

Приїхавши до бажаного місця призначення, ми зіштовхнулися з іншою проблемою – відсутністю терміналів у касах арени. Як на мене, на матчі Ліги Чемпіонів вже можна зробити розрахунок не лише «кешем», а й кредитними картками.

По темі перепусток: вхідний квиток на два матчі ігрового дня вартував на українські гроші – лише 200 гривень. При вході у зал вболівальнику на руку клеїли браслет, аби він не міг передати його іншій людині.

Арена «Пальфі Іштван Рендезвенічорнок» вразила. Вміщує вона близько 1500 глядачів, покриття тарафлекс. У рідному Львові про такий зал на даний момент можемо лише мріяти. 

Людей на матчах групи 4 було багато, проте аншлагу не спостерігалося. Звісно, що більше фанів приходило на матчі місцевої команди, вони й спеціальні барабани мали, й своєрідні кричали. До речі, атрибутику на матчах Ліги Чемпіонів можна було придбати лише місцевої команди. 

Команди

«КПРФ»

Ніколи б не міг собі подумати, що у минулому середнячок російської Суперліги демонструє таку потужну гру. Головний тренер цієї команди Бесік Зоідзе зібрав серйозний колектив, з’явилося належне фінансування, і футзалісти не розчаровують своїх фанів, яких, до слова, було в Угорщині теж чимало. Одіозний «коуч» як слід налаштовує своїх підопічних на гру, без проблем змінює воротарів у матчах, яку б вони гру не демонстрували до цього й уважно сидить на трибунах, вивчаючи тактику та гру суперників. Підсумок – три перемоги й перше місце в групі. Хто б міг на таке сподіватися?

«Ель-Посо»

Іспанці є іспанці. Одразу ж зазначу, що побачити у грі їхнього капітана Мігеліна мені не вдалося.

Зустрів його на вулицях Хайдособусло (саме там проживав автор цих рядків та всі команди), сказав що поки що не готовий грати через проблеми зі здоров’ям. Без нього хлопці грали, але показали не стовідсотковий результат. Не сподобалося в діях цієї команди те, що вони хочуть завести «шкіряного» у пусті ворота навіть тоді, коли можна просто пробити. А так загалом, іспанці виглядають не гірше російських «комуністів». Підсумок – друге місце у групі.

«Кайрат»

Очікував від казахстанців більшого. Маючи у своєму складі велику кількість бразильців і воротаря Ігіту, третє місце у групі – це не те, на що я очікував. Воротар «Кайрату» провів також не найкращі свої матчі. Так, гол він забив «Ель-Посо» фантастичний, а ось у «рамці» розчарував. Можливо, експериментують перед іграми Елітного раунду? 

«Береттьоуйфалу»

Хто розчарував, так це господарі, хоча я їм симпатизував. На фоні інших команд вони були явно слабші. Шкода фанів, яких на кожну гру приходило дуже багато. Як лише могли вони підтримували своїх улюбленців. На жаль, здобути принаймні одне очко в групі угорці так і не зуміли й зайняли останнє місце в групі. 

Сподобалася мені організація змагань. Біля спорткомплексу не було тисняви, зробили багато місць для паркування, на трибунах можна було сідати на будь-яке вільне місце, поспілкуватися з гравцями не було. Охорона ходи слідкувала за порядком, але не заважала людям зробити фото напам’ять чи взяти автограф.

Вдалося Вашому автору поговорити з тренером «Кайрату», легендарним українським футзалістом – Сергієм Корідзе та головним тренером чемпіонів Казахстану – Кака. Другий дуже веселий чоловік, пив пиво й вже говорив про минулий матч своєї команди, а перший, почувши, що ми зі Львова, одразу ж перейшов на українську.

Загалом свято футзазу в Угорщині вдалося. Буде можливість обов’язково завітаю на матчі Елітного раунду. Хотілося би, звісно, щоб за участю українського клубу, а там побачимо.

P.S. Подяка Сергієві Тригубцю та Олександрові Тищенку за допомогу в організації цієї поїздки.

За матеріалами сайту Vorobus.com