2019 рік, який кілька днів тому став історією, запам’ятався українським вболівальникам футзалу не тільки багатьма цікавими подіями. Він також подарував нам гарні емоції від гри багатьох гравців. І це спонукало футзальний портал «5х5» до того, щоб створити свій аналог «Золотого м’яча», тільки у футзалі та на теренах України. Також варто зазначити, що до цього спонукав ще і той факт, що під час нагородження призом «Футбольні зірки України» лише одна номінація була віддана футзалу. Ми же вирішили піти далі та виділити кращих у номінаціях: «Найкращий футзаліст 2019 року», «Найкраща футзалістка 2019 року», «Найкращий 2019 року (U-21)», «Найкращий футзаліст 2019 року (U-19)» та «Найкращий футзаліст 2019 року (U-17)». Отже, поїхали…

Найкращий футзаліст. Отже, переходимо до першої номінації, яка, мабуть, цікавить найбільше з усіх. Кого «5х5» обрав найкращим футзалістом України за версією нашого сайту у 2019 році? За підсумками року, що минув, «5х5» виділив трьох реальних претендентів на звання найкращого футзаліста України. Гра цих футзалістів була на дуже високому рівні. І практично в кожному матчі вони це доводили. Почнемо з першого претендента. Ним став Петро Шотурма. Після переходу в «Продексім» Петро швидко став одним з лідерів херсонського колективу. Він вніс вагомий внесок у третє поспіль чемпіонство херсонської команди. Однак, на жаль, Петро не зміг допомогти «мельникам» вийти до «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів. Натомість, два інших домінанти, які представляють івано-франківський «Ураган», хоч і не грали у Лізі чемпіонів, та все-таки провели дуже потужний 2019 рік. Капітан «драконів» Андрій Федюк приклав багато зусиль для того, щоб минулий рік був для івано-франківської команди дуже успішним. Судіть самі: у сезоні 2018/2019 р. р. «Ураган» здобув і Кубок ліги, і Кубок України. Тільки з чемпіонством трохи не пощастило. Однак, незважаючи на це, Андрій, ставши капітаном «Урагану» дав команді той дух переможця, який був потрібен команді, оскільки сам Федюк – максималіст (якщо брати до уваги саме його футзальні якості). І Федюк зараз у такій формі, що може запросто дати фору будь-кому з суперників. Він отримує задоволення від гри, і цим заряджає партнерів по команді. Більше того – капітан «Урагану» наразі по праву вважається одним з топ-гравців FAVBET Екстра-ліги. А от його одноклубник, Артем Фаренюк, як раз стає дійсно топовим гравцем. У минулому сезоні Артем зміг стати найкращим бомбардиром чемпіонату України, продовжує він влучно «стріляти» по чужих воротах і в нинішньому чемпіонаті. Принаймні, його переможні голи на останніх секундах вболівальники ще довго пам’ятатимуть. Окрім того, Фаренюк починає поступово показувати свій бомбардирський хист і у матчах за збірну. Також він увійшов до трійки найкращих у номінації «Найкращий гравець футзалу» на щорічній церемонії нагородження премією «Футбольні зірки України». Однак, там він поступився перемогою голкіперу «Продексіму» Кирилові Ципуну. Однак, ми вважаємо, що Артем Фаренюк заслужив на нагороду за підсумками року, що минув. Тому, саме бомбардир «Урагану» стає найкращим футзалістом України за версією футзального порталу «5х5».

Артем Фаренюк

Найкраща футзалістка. У 2019 році багато хто з наших футзалісток проявив себе на дуже високому рівні. Перш за все, цьому сприяла участь у «Фіналі чотирьох» на першому жіночому чемпіонаті Європи (хоч наші дівчата і посіли там четверте місце). Але деякі з них протягом усього року були дуже помітними фігурами в українському жіночому футзалі, тому їх гріх не виділити. Перш за все, це стосується Юлії Титової. Капітан жіночої збірної України значно підсилила харківську «Теслу», яка стала реальним претендентом на медалі. І без неї «помаранчево-чорних» вже складно уявити. Вона є лідером на майданчику, і молоді харків’янки за нею тягнуться. І це дає можливість підопічним Василя Сухомлинова надалі боротися з «Будстаром-НПУ» та «IMS-НУХТ» за призові місця. Ще дві претендентки на перемогу представляли столицю України, Київ. А точніше – київські клуби, тобто – згадані вище «Будстар-НПУ» та «IMS-НУХТ». Почнемо з представниці чинного чемпіона України (тобто, «IMS-НУХТ» Ірини Дубицької. Ця футзалістка провела 2019 рік на стабільно хорошому рівні, майже без спадів у грі. Вже всі звикли до того, що Ірина є лідером «IMS-НУХТ». Вона вдало починає атаки своєї команди, дуже гарно бачить майданчик і часто-густо віддає результативні передачі. Хоча, звісно, і сама може забити. Але при цьому слід додати, що від Дубицької завжди хочеться чекати чогось більшого. Наприклад, такої нестандартності у діях, яка була під час матчів чемпіонату світу серед студентів два роки тому в Казахстані. І коли вона гає нестандартно, то гра тієї четвірки, в якій грає Дубицька, одразу стає більш яскравою. Тому, недарма Ірина потрапила до топ-трійки номінанток. А от перетворитися з номінантки в переможницю вдалося іншій футзалістці – представниці столичного «Будстару-НПУ» Ганні Шульзі. Ця вихованка ДЮСШ «Біличанка» однозначно може занести собі 2019 рік до активу. Після повернення з Угорщини гра Шульги засяяла новими барвами. Це було особливо видно під час матчів чемпіонату Європи серед закладів вищої освіти, який проходив у португальській Бразі. Там Шульга була просто нестримною, тому недарма її визнали однією з кращих гравчинь турніру (вона стала найкращим бомбардиром «УніверЄвро». – А. Т.). Більше того – гра Шульги засяяла більш яскравими барвами як у «Будстарі», так і у збірній. Тому, думаємо, що ні в кого не має бути сумнівів, що Ганна Шульга стала найкращою футзалісткою України за підсумками 2019 року.  

Ганна Шульга

Найкращий футзаліст до 21 року. Одразу скажемо, що за основу ми беремо не тих, гравців, яким наразі вже є 21 рік (тобто, маються на увазі хлопці 1998 року народження) а ті, хто входять до цієї вікової категорії у сезоні 2019/2020 р. р. Тобто, ми визначаємо найкращих серед гравців 1999 р. н. та молодше. Відповідно, у віковій категорії U-19  ми будемо визначати кращих серед гравців 2001 р. н. та молодше, а у віковій категорії U-17 – 2003 р. н. і молодших. Що стосується саме вікової категорії U-21, то якщо брати до уваги FAVBET Екстра-лігу, то там фактично засвітився поки що лише один представник покоління 1999 року народження. Це Олександр Сіріцький, який, на жаль, залишив «Кардинал-Рівне» як раз тоді, коли цей матеріал писався. Кілька років тому йому міг би скласти конкуренцію Богдан Паламарчук, який наразі грає у Першій лізі. Але ми візьмемо за основу покоління 2000 року народження, бо там бодай би є, з кого обирати. Звичайно, мова йде про тих гравців, які восени засвітились на юніорському Євро. Щоправда, жоден з них наразі не грає у FAVBET Екстра-лізі, але вони грають далеко не останні ролі у командах Першої ліги. Отже, серед претендентів на перемогу в цій номінації були представники «Урагану-2-КФВ» Владислав Завертаний та Олег Негела, а також гравець «Продексіму-2» Данило Бєлан. Розпочнемо з Данила. Мабуть, усім він запам’ятався за виступом на чемпіонаті Європи серед 19-річних, де зарекомендував себе як непоганий снайпер. І дійсно – він був одним з кращих у складі нашої збірної на Євро (U-19). Але при цьому треба додати, що його участь на Євро була під питанням, оскільки він заліковував травму, і все-таки зміг повернутись в обойму збірної до старту континентального форуму. І лише цу другій половині року, тобто, вже після юніорського Євро, він зміг набрати оптимальну форму та зміг вийти на дуже непоганий рівень. Що стосується Олега Негели, то він більш-менш стабільно провів увесь календарний рік. Він робив погоду у своїй четвірці, граючи за «Ураган-2-КФВ», був учасником Євро (U-19), де запам’ятався класним голом зі штрафного. Однак, якщо чесно, від Негели постійно треба чекати більшого. Судячи з потенціалу, який є у Олега, він у перспективі цілком реально може стати таким самим добротним гравцем, яким вже став інший вихованець Академії НФК «Ураган» Ігор Корсун. Але для цього Олегові треба якомога активніше стукати у двері основної команди «Урагану» та доводити, що він гідний того, щоб грати під керівництвом Максима Павленка. Якщо ж вести розмову про Владислава Завертаного, то цей гравець провів 2019 рік на стабільно хорошому рівні. Більше того – наразі він вже став одним з важливих гравців «Урагану-2-КФВ». Також він був провідним виконавцем у юніорській збірній України на Євро (U-19). Про його важливість свідчить бодай би той факт, що його дуже не вистачало у грі проти збірної Іспанії (Влад пропускав цю гру через ушкодження). Можливо, якби Владислав грав у тому матчі, то «синьо-жовті» не програли би «Червоній фурії» за всіма статтями. Але це лише припущення. Шкода тільки, що кінець року у Завертаного не зовсім задався через травму. Але в цілому він провів дуже непоганий рік, тому цілком заслуговує на те, щоб називатись найкращим гравцем України у віковій категорії U-21. 

Владислав Завертаний

Найкращий футзаліст до 19 років. Серед гравців 2001 року народження та молодше у нас вималювалась доволі чітка картина щодо домінантів та переможця. Номінантів було троє. Це голкіпер «Урагану-2-КФВ» Микола Гуйван, представник «Сокола» Владислав Первєєв та гравець «ІнБева» Денис Бланк. Почнемо зі стража воріт «драконів». Микола Гуйван вже кілька років поспіль перебуває у полі зору футзальних фахівців. Незважаючи на те, що він – 2002 року народження, та все-таки Віталій Одегов неодноразово викликав його на збори юніорської збірної разом з гравцями, які на рік-два старші за Миколу. І кіпер «Урагану-2-КФВ» відповідав на ці виклики своїми діями у воротах, особливо у матчах на Євро (U-19) у Латвії. Тому, коли вже наприкінці 2019 року вперше збиралась збірна України (U-17) з гравців 2002 року народження, то не було сумнівів, що Гуйван, скоріше за все, стане там основним воротарем. Так і сталося. Більше того – йому довірили капітанську пов’язку. Звичайно, той досвід, який у Миколи вже є у матчах за збірну України (U-19), допоможе стати йому лідером нинішньої збірної. Окрім того, він поступово завойовує собі місце стабільного першого номера в «Урагані-2-КФВ», поступово витісняючи Тараса Левандівського. І немає сумнівів у тому, що керівництво та тренерський штаб «Урагану» серйозно розраховують на Миколу як потенційного першого номера основної команди «драконів» вже за рік-два (як раз до юніорського Євро, який проходитиме у 2021 році, Гуйван теоретично вже має бути в «основі»). І, якщо чесно, хотілося б на нього вже зараз подивитись на рівні FAVBET Екстра-ліги. Адже його конкуренти за перемогу в номінації «Найкращий футзаліст до 19 років» вже грають на такому рівні. Ось, наприклад, Владислав Первєєв. Цей хлопець теж 2002 року народження, і минулого сезону він вже дебютував у дорослому чемпіонаті України. За цей час Влад не тільки змужнів, але і добряче прогресував, і зараз фактично він є лідером своєї четвірки. У перспективі Владислав цілком реально може стати новою зіркою хмельницького «Сокола». За потенціалом його вже зараз можна порівнювати з Олександром Педяшем. Але перемагає у цій номінації все-таки Денис Бланк. Ще кілька років тому цей вихованець житомирського «Полісся», мабуть, і подумати не міг, що гратиме за збірну України з футзалу, нехай і юніорську. Адже школа «Полісся» заточена під великий футбол. Однак, здорово проявивши себе на Кубку України (U-17), розіграш якого проходив у Житомирі, він змусив звернути на себе увагу тренерів «ІнБева». І «пивовари» не помилились. По-перше – Денис нехай і не одразу, але став одним з лідерів дублюючого складу «фіолетових» та добре проявляв себе у матчах чемпіонату Житомира. По-друге – він за короткий час став одним з лідерів юніорської збірної. Більше того – він був одним з тих гравців, до кого за підсумками юніорського Євро було найменше претензій. І по-третє – Денис зміг у цьому сезоні (до речі дебютному) заграти у FAVBET Екстра-лізі. Він вже зараз є лідером своєї четвірки (і це при тому, що там насправді є, кому вести гру). І є таке відчуття, що це – далеко не межа подальшого прогресу Бланка. Тому, його перемога у номінації «Найкращий футзаліст до 19 років» є більш ніж логічною.   

Денис Бланк

Найкращий до 17 років. За такою ж схемою, як і у попередніх «вікових» номінаціях, ми відзначаємо найкращого гравця серед 17-річних. Відповідно, тут задіяні футзалісти 2003 року народження та молодші. І тут у нас цікавий вибір: «енергетики» Ярослав Квасній та Ігор Тимців, а також представник об’єднаної команди «Іллічівець/ДЮСШ» Ростислав Семенченко. На боці останнього – той факт, що він є одним з кращих бомбардирів Юнацької Екстра-ліги. Однак, на відміну від Тимціва та Кваснія, він не брав участі у матчах юніорського чемпіонату Європи, який проходив у Латвії. А от Тимців та Квасній такий досвід мають. До речі, Семенченко та Тимців складають кістяк оновленої юнацької збірної України (якби Тимців не отримав серйозну травму, то теж був би у цьому списку). До того ж, представники міста Лева вже заявлені за основну команду «Енергії», і навіть іноді виходять на майданчик у матчах FAVBET Екстра-ліги. До того ж, Тимців навесні 2019 року був визнаний найкращим гравцем чемпіонату України (U-17). Але пальму першості ми все-таки віддаємо Ростиславові Семенченку. По-перше – цей гравець знаходиться на провідних ролях у Юнацькій Екстра-лізі (у минулому сезоні навіть був найкращим бомбардиром). По-друге – це натяк для клубів FAVBET Екстра-ліги, які, безумовно, «ведуть» цього гравця. А по-третє – сподіваємось, що це почесне звання найкращого футзаліста України у віковій категорії U-17 буде для Ростислава стимулом прогресувати і надалі. 

Ростислав Семенченко

Найкращий український легіонер. Серед тих гравців, які роблять славу українському футзалу за межами України, є багато гідних імен. Один з них (Володимир Разуванов) навіть гратиме у «Фіналі чотирьох» Ліги чемпіонів. Звичайно, більшість українських вболівальників стежить за чемпіонатами Білорусі та Польщі, де переважно грають українські легіонери. Тому, і не дивно, що наш вибір був зроблений саме на користь одного з представників цих сусідніх чемпіонатів.  А якщо конкретно, то найкращим українським легіонером за версією «5х5» є гравець польського «Рекорду» Олександр Бондар, який вже привчив польських любителів футзалу до того, що він протягом останніх кількох сезонів є найкращим легіонером Екстракляси та одним з кращих снайперів «Рекорду». Однак, чомусь Олександра забувають відзначити в Україні. Тому, ми офіційно заповнюємо цей пробіл та віддаємо звання найкращого українського легіонера саме представнику чинного чемпіона Польщі. Відзначимо, що серед конкурентів у Олександра були вище зазначений Володимир Разуванов, а також гравець «Столиці» Тарас Королишин. Стосовно Разуванова – перш за все, треба звернути увагу на те, що він зробив вагомий внесок у вихід своєї команди до «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів. І це може також підтвердити відомий львівський футзальний оглядач Ігор Воробій, який спостерігав за діями Разуванова в Угорщині. Що стосується Тараса Королишина, то після того, як він зіграв у складі збірної України на Євро-2018 у Словенії (де, до речі, дуже пристойно виглядав), вихованець «ураганівської» Академії значно додав, хоча і до того він був явно не безталанним гравцем. Наразі він є одним з важливих гравців для білоруської «Столиці», і це видно по грі, яку демонструє Тарас. Тому, залишається тільки сподіватись, що Королишин надалі демонструватиме таку гру, яка буде приводом для подальших викликів у збірну України. До того ж, не будемо забувати, що вже у лютому «синьо-жовтим» доведеться зіграти матчі Елітного раунду відбору на чемпіонат світу. А там Королишин точно не завадить. 

Олександр Бондар

Зазначимо, що «5х5» не визначав найкращих футзалісток у вікових категоріях U-21, U-19 та U-17. Причини банальні. По-перше – на жаль, у вітчизняному жіночому футзалі дуже маленький вибір гравчинь саме в цих вікових категоріях. Так, є дівчата у «Ладомирі», наприклад, є хтось у «ПЗМС». Але їх, на жаль, мало. Про вікову категорію U-17 взагалі можна скромно помовчати, тому що чемпіонат України серед 17-річних дівчат проводився лише чотири дні, тому немає сенсу визначати кращу 17-річну футзалістку. Можливо, коли дівочі змагання будуть поступово виходити на такий самий рівень, як і у хлопців (а для цього, перш за все, потрібно бажання тренерів команд, а вже потім – фінансування), то тоді можна буде про щось говорити. І тоді можна буде писати детальні матеріали про те, хто з юних дівчат може незабаром засвітитись у жіночому футзалі. Сподіваємось, що у Комітеті жіночого футзалу АФУ про це подумають та приймуть адекватне рішення щодо подальшого розвитку дівочого футзалу. Бо це, перш за все, важливо не тільки для подальшого розвитку всього жіночого футзалу в нашій країні, а і для національної збірної, яка рано чи пізно буде омолоджуватись.  

Наостанок зазначимо, що нинішній варіант номінацій футзального «Золотого м’яча» від «5х5» – експериментальний. І ми маємо надію, що вже за підсумками 2020 року ми не вдаватимемося до якихось експериментів, а підійдемо до аналізу дій гравців протягом року та їх шансів на здобуття нагороди більш виважено. І ми починаємо це робити вже зараз.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»
При підготовці матеріалу використані фотографії офіційних сайтів Асоціації футзалу України, НФК «Ураган» (Івано-Франківськ), ФК «Рекорд» (Польща), офіційної спільноти чемпіонату Європи серед ЗВО, а також з особистого архіву Ростислава Семенченка.