У неділю, 26 січня, вашому автору вдалося здійснити черговий виїзд у дуже цікаве місто на Івано-Франківщині – Городенку.

Поставив собі за мету поїхати туди ще коли дізнався, що «Галицька здоба» зіграє з місцевим клубом у рамках Другої ліги України. Якщо чесно, то й близько не міг подумати, що Городенка зараз переживає справжній футзальний бум.

Приїхав на гру за чотири години до її початку.

Що одразу ж кинулося в очі, так це стоянка для автомобілів біля залу. Ще задовго до початку гри вона почала заповнюватися.

Місцевий глядач любить футзал, і з нетерпінням очікує на кожен матч улюбленої команди. Пробую зайти у зал.

Свої ігри Другої ліги України СК «Городенка» проводить у приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи фактично у центрі міста.

На вході мене зустрічає представник команди господарів і каже, що у зал будуть впускати приблизно за пів години до початку гри. Це пов’язано з тим, що відвідати матч Другої ліги бажає велика кількість людей. Плюс до цього всього, на минулій грі у залі були проблеми з конденсатом. Тому, до гри проти «Галицької здоби» організатори готувалися дуже серйозно.

Як мені згодом сказали, у залі не проводилися жодні змагання протягом певного періоду часу.

Година до гри.

До приміщення дитячо-юнацької спортивної школи приїхали «пекарі». Люди стоять у черзі до залу аж на вулиці. Уявіть собі: година (!) до гри. Так, місць для сидіння є не багато, але вони є, і всі хочуть їх зайняти. Решта ж глядачів розміщується на балконі.

Футзалісти проходять у роздягальню із труднощами. 

Кажуть, що коли тут аншлаг зал може вмістити не більше тисячі людей. На поєдинку між «Городенкою» та «Галицькою здобою» якраз він був. Вболівальники сиділи, стояли на балконі, у проходах і навіть за воротами.

Має місцевий клуб свою символіку, а точніше шарфи, свій фан-клуб, який протягом усієї не замовкав ні на хвилинку. 

Запам’яталося виконання Гімну України перед грою. Весь народ, який був у залі, піднявся зі своїх сидінь і гарно заспівав головну пісню держави. 

 

Біля автора цих рядків сиділи два молодих хлопця. Питаю: звідки приїхали? На що вони мені відповідають: «зі Снятина». Але, ж там є також своя футзальна команда Другої ліги. «Тут цікавіше», – продовжують хлопці.

Перерва між таймами, команди пішли у роздягальню, а чотири (!) прибиральниці витирають паркет. Ви десь таке бачили? Особисто я – ні.

Мав розмову і з п. Ігором з пресслужби СК «Городенка». Сказав, що стараються знімати матчі наживо, у тому ж таки прямому ефірі брати післяматчеві інтерв’ю. Матч з «Галицькою здобою» виключенням не став.

Гра між «Городенкою» та «Галицькою здобою» завершився перемогою господарів паркету, які ще довго після фінальної сирени дякували своїм фанам за підтримку, а потім ще й зробили спільне командне фото на пам’ять. 

Саме після цієї гри стало відомо, що футзальний бум у Городенці продовжиться, адже команда з симпатичного містечка достроково вийшла у наступний раунд змагань.

Тому, як кажуть, далі буде… Заради цього ми й любимо футзал.

P.S. Висловлюю подяку історику п. Володимиру, голові пресслужби п. Ігорю, а також президенту клубу СК «Городенка» п. Віталію за теплий прийом, пізнавальні екскурсії та пам’ятні подарунки.

Vorobus.com

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.