У неділю, 26 січня, вашому автору вдалося здійснити черговий виїзд у дуже цікаве місто на Івано-Франківщині – Городенку.
Поставив собі за мету поїхати туди ще коли дізнався, що «Галицька здоба» зіграє з місцевим клубом у рамках Другої ліги України. Якщо чесно, то й близько не міг подумати, що Городенка зараз переживає справжній футзальний бум.
Приїхав на гру за чотири години до її початку.
Що одразу ж кинулося в очі, так це стоянка для автомобілів біля залу. Ще задовго до початку гри вона почала заповнюватися.
Місцевий глядач любить футзал, і з нетерпінням очікує на кожен матч улюбленої команди. Пробую зайти у зал.
Свої ігри Другої ліги України СК «Городенка» проводить у приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи фактично у центрі міста.
На вході мене зустрічає представник команди господарів і каже, що у зал будуть впускати приблизно за пів години до початку гри. Це пов’язано з тим, що відвідати матч Другої ліги бажає велика кількість людей. Плюс до цього всього, на минулій грі у залі були проблеми з конденсатом. Тому, до гри проти «Галицької здоби» організатори готувалися дуже серйозно.
Як мені згодом сказали, у залі не проводилися жодні змагання протягом певного періоду часу.
Година до гри.
До приміщення дитячо-юнацької спортивної школи приїхали «пекарі». Люди стоять у черзі до залу аж на вулиці. Уявіть собі: година (!) до гри. Так, місць для сидіння є не багато, але вони є, і всі хочуть їх зайняти. Решта ж глядачів розміщується на балконі.
Футзалісти проходять у роздягальню із труднощами.
Кажуть, що коли тут аншлаг зал може вмістити не більше тисячі людей. На поєдинку між «Городенкою» та «Галицькою здобою» якраз він був. Вболівальники сиділи, стояли на балконі, у проходах і навіть за воротами.
Має місцевий клуб свою символіку, а точніше шарфи, свій фан-клуб, який протягом усієї не замовкав ні на хвилинку.
Запам’яталося виконання Гімну України перед грою. Весь народ, який був у залі, піднявся зі своїх сидінь і гарно заспівав головну пісню держави.
Біля автора цих рядків сиділи два молодих хлопця. Питаю: звідки приїхали? На що вони мені відповідають: «зі Снятина». Але, ж там є також своя футзальна команда Другої ліги. «Тут цікавіше», – продовжують хлопці.
Перерва між таймами, команди пішли у роздягальню, а чотири (!) прибиральниці витирають паркет. Ви десь таке бачили? Особисто я – ні.
Мав розмову і з п. Ігором з пресслужби СК «Городенка». Сказав, що стараються знімати матчі наживо, у тому ж таки прямому ефірі брати післяматчеві інтерв’ю. Матч з «Галицькою здобою» виключенням не став.
Гра між «Городенкою» та «Галицькою здобою» завершився перемогою господарів паркету, які ще довго після фінальної сирени дякували своїм фанам за підтримку, а потім ще й зробили спільне командне фото на пам’ять.
Саме після цієї гри стало відомо, що футзальний бум у Городенці продовжиться, адже команда з симпатичного містечка достроково вийшла у наступний раунд змагань.
Тому, як кажуть, далі буде… Заради цього ми й любимо футзал.
P.S. Висловлюю подяку історику п. Володимиру, голові пресслужби п. Ігорю, а також президенту клубу СК «Городенка» п. Віталію за теплий прийом, пізнавальні екскурсії та пам’ятні подарунки.