Ліга чемпіонів. Матч за 3 місце. «КПРФ» – «Тюмень» – 2:2 (по пенальті – 3:1)

Кадрові проблеми, які були у «Тюмені» перед поєдинком проти «Ель-Посо», нікуди не ділись і перед грою з «КПРФ». З одного боку – до складу повернувся Крикун, і у Миколи Іванова з’явилась важлива бойова одиниця, якої не вистачало у грі з «Ельз-Посо» (те ж саме, до речі, можна сказати про Батирєва з Антошкіним, а взагалі у «Тюмені» не змогли взяти участь у півфіналі шість гравців). Однак, біда одна не приходить. У заявці «Тюмені» на «бронзовий» матч був лише один воротар – Лео Гужіел. І це, звичайно, додавало Таффі та компанії зайвого клопоту. Що стосується «КПРФ», то у цієї команди з кадрами був повний порядок, і всі ті, хто був заявлений на «Фінал чотирьох», готувались зіграти у даному поєдинку. Не обійшлись обидві команди і без змін у стартових четвірках. Зокрема, у «Тюмені» місце Герейханова у стартовому квартеті зайняв Карпюк. Що стосується «комуністів», то у їх стартовій «ланці» з’явились Лін та Бурков, які не починали зі «старту» матч проти «Барселони».

Зважаючи на кадрові проблеми «Тюмені», було би логічно вважати саме «КПРФ» фаворитом матчу за «бронзу». Але враховуючи те, що «комуністи» зіграли у півфіналі на десять хвилин більше, ніж «Тюмень», то тут вже були шанси саме у підопічних Миколи Іванова. Втім, на ці передматчеві фактори обидві команди вирішили не звертати уваги, обмінявшись непоганими моментами на початку гри. Але перший по-справжньому класний момент був у «КПРФ» на 7-й хвилині, коли Нандо пробив з льоту та змусив Гужіела вступити у гру. У «Тюмені» був схожий момент біля воріт Цайдера, проте голкіпер «КПРФ» був готовий до подібного розвитку епізоду. Взагалі треба сказати, що «Тюмень» грала по-різному. Іноді вона віддавала ініціативу суперникам, розраховуючи на контратаки, які не тільки проходили, а і завершувались небезпечними ударами. А подекуди «Тюмень» вдавалася до гри з п’ятим, коли на чужу половину майданчику переходив Гужіел. Підопічні Миколи Іванова кілька разів були близькими до взяття воріт Цайдера, однак голкіпер «КПРФ» проявляв себе у всій красі, записуючи на свій рахунок «сейв» за «сейвом». А одного разу ворота «комуністів» від голу врятувала поперечина. До речі, подібний епізод з поперечиною був і в активі у «КПРФ», коли в одній з атак Ромуло пробивав по воротах Гужіела.

А на 17-й хвилині «Тюмень» відкрила рахунок у зустрічі. Віліан Лоуренсо пасом після ауту вивів на ударну позицію Таффі, а той змусив Цайдера капітулювати. Цей гол трохи змінив розстановку сил. Тепер «КПРФ» потрібно було відіграватись, але до перерви «Тюмень» не пропустило, що давало команді Миколи Іванова надію на те, що у другому таймі цей успіх вдасться розвинути.
Пропущений незадовго до перерви «гол у роздягальню» змушував гравців «КПРФ» шукати варіанти для того, щоб забити швидкий гол на початку гри. Тому, Бесик Зоїдзе почав шукати рещерви для пожвавлення гри, зокрема він став випускати на майданчик Разуванова. Але гравці «Тюмені» намагались грамотно грати в обороні, і це у них виходило. А коди була безсила оборона, то у гру вступав Гужіел. Однак, це не означає, що «Тюмень» постійно відсиджувалась у захисті. Вона теж була налаштована на гол у ворота Цайдера. Але таке бажання обох команд схилити шальки терезів на свою користь призводило до того, що на майданчику «Палау Блауграна» стало більше боротьби – настільки «КПРФ» та «Тюмень» не хотіли поступатись одне одному.

Найцікавіше почалося після екватору другого тайму. На 34-й хвилині Крикун вийшов на побачення з Цайдером, але не зміг переграти голкіпера «КПРФ». Якби Сергій знав наперед про наслідки свого промаху, то точно забив би. А так у «Тюмені» почались проблеми. Спочатку підопічні Миколи Іванова заробили п’ятий фол, а це означало, що їм тепер категорично не можна фолити. А за кілька миттєвостей після цього Ніязов більярдним ударом у дальній кут змусив капітулювати Гужіела. Треба сказати, що цей удар не був з розряду тих, що неможливо відбити, тому частина провини у голкіпера «Тюмені» за цей гол є. Після цього обом командам фактично довелося розпочинати все спочатку. Але психологічна перевага була на боці «КПРФ». До того ж, не будемо забувати про перевагу «комуністів» у плані лавки запасних. Це теж мало би зіграти свою роль. Але іншої думки були гравці «Тюмені», зокрема Мілованов, який на 38-й хвилині зміг «пробити» Цайдера та вивів свою команду вперед. У відповідь на це Бесик Зоїдзе одразу перейшов на гру з п’ятим польовим, і тиск на ворота «Тюмені» посилився. У кількох ситуаціях Гужіел врятував свою команду від неминучого голу. Однак, за 8,3 секунд до кінця основного часу гри він виявився безсилим, коли Асадов, якого не встиг прикрити Абрамович, з кількох метрів пробив по воротах «Тюмені» та зробив рахунок 2:2. А оскільки у Регламенті матчу за третє місце не було передбачено екстра-таймів, то і «Тюмень», і «КПРФ» були змушені одразу після фінальної сирени пробивати післяматчеві 6-метрові удари.  

Справжнім героєм серії пенальті став Цайдер. Він відбив три удари від гравців «Тюмені», чим зробив для «КПРФ» половини справи. Друга половина була за пенальтистами. І так сталося, що вирішальний 6-метровий у «комуністів» забив Лін. Той самий Лін, промах якого позбавив підопічних Бесика Зоїдзе права зіграти у фіналі. Але цього разу саме Лін приніс своїй команді бронзові медалі «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів.

«КПРФ» (Росія) – «Тюмень» (Росія) – 2:2 (по пенальті – 3:1)
Голи: Ніязов (35), Асадов (40) – Таффі (18), Мілованов (38)
«КПРФ»: Цайдер – Рауль Гомес, Лін, Бурков, Нандо – Ромуло, Асадов, Ніязов, Сімі Сайотті – Разуванов, Фукін, Багіров.
«Тюмень»: Лео Гужіел – Карпюк, Мілованов, Абрамович, Таффі – Крикун, Віліан Лоуренсо, М. Ємельянов, Герейханов – Болінья
Попередження: Лін (25), Нандо (31)
Серія пенальті: Мілованов – 0:0 (воротар); Нандо – 1:0; Віліан Лоуренсо – 1:0 (воротар); Ромуло – 2:0; Абрамович – 2:1; Сімі Сайотті – 2:1 (воротар); Таффі – 2:1 (воротар); Лін – 3:1.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»
Фото: УЄФА