Олександр КОСЕНКО: «Хорвати виявились готовими до нашої моделі гри»

Пропонуємо Вашій увазі другу частину текстової версії відео-конференції головного тренера національної збірної України з футзалу Олександра Косенка з представниками провідних українських футзальних ЗМІ.

– Ви багато говорите про важливість зіграності. Чому б не спробувати «ХІТівську» четвірку чи «ураганівське» сполучення Микитюк-Лебідь-Абакшин?
– Лебідь з Абакшиним грають в одній четвірці, а Фаренюк з Микитюком – в іншій. Ще раз кажу, що ми розглядали Сірого, але він конкурує з Малишком. Зіграність – це добре, але нам потрібна людина, яка може боротися з габаритними «стовпами». Того ж Корсуна можуть «прочавити» не тому що він слабший, а через те, що він не може конкурувати за антропометрією. Як той-таки Сірий грав би з цими нападниками? Напевно, йому було б дуже важко. Плюс, варто звернути увагу на епізод з його червоною карткою. Не має права людина з таким досвідом, лідер команди, отримувати подібні картки і ставити свій колектив у таке положення. Зрозуміло, що це внутрішньоклубні моменти, але це теж важливо.

– Раніше ви казали, що в Білорусі слабкий чемпіонат і ви не викликатимете звідти гравців. Що змінилося зараз?
– До «Столиці» прийшов Дмитро Камеко і тепер четверо гравців грають там разом під його керівництвом. Я дуже добре знаю Дмитра як вдумливого якісного фахівця. Мені відомі принципи його роботи і ми постійно спілкуємося, тому й прийняли таке рішення. Я його докладно пояснював у попередніх питаннях.

Особисто моя думка не змінилася і я її не приховую. Я не кажу, що чемпіонат Білорусі слабкий, але вважаю, що за середнім рівнем і динамікою чемпіонат України сильніший.

– Хотів би продовжити тему матчів проти Хорватії. Наскільки на грі збірної позначилася відсутність Валерія Легчанова на тренерському містку? Адже, якщо Ви є більш спокійним, то Валерія Акіндіновича можна назвати мотиватором.
– Безумовно, нам не вистачало Валерія Акіндіновича. Для команди є важливими кожен спеціаліст, гравець та людина. Кожен має свою важливу функцію. За відсутності Валерія Легчанова сформувався певний вакуум, який було важко заповнити впродовж того часу, який залишався до початку матчів. Цей фахівець виконує важливу роль у збірній. Він є таким собі емоційним містком між мною та футзалістами. Як би ми зіграли за його наявності у штабі – можна лише здогадуватися. Однак, те, що його не вистачало – це факт!

– Наскільки збірній не вистачає такого лідера у роздягальні, яким був Євген Іваняк?
– Лідера не призначають. Ці якості або є, або вони відсутні. Як на мене, Петро Шотурма має такі задатки. Він вже намагається вести за собою команду. У матчах проти хорватів йому вдавалося це робити. Якщо оцінювати поєдинок, в якому ми поступилися, то можу сказати, що Петро став лідером за ТТД з показником 111 за 18 хвилин на паркеті. Для прикладу, у того ж таки Маріновіча – 101. Представник збірної Хорватії відіграв 24 хвилини. Заважаючи на це і те як він підтримує партнерів у роздягальні – можу сказати, що Петро вже стає тим лідером. Сподіваюся, що у подальшому ці риси лише підкріплюватимуться додатковим досвідом. Загалом, на гравців «Продексіма» лягає емоційна, психологічна та фізична втома. Вони це розуміли й перед сезоном. Проходження таких єврокубкових випробувань – важливий досвід для них і збірної загалом, який має принести вагомі дивіденди.

– Наскільки виправдала себе гра у три четвірки проти збірної Хорватії, зважаючи на те, що суперник задіював навіть не два повноцінних квартети й робив ставку на лідерів?
– Ми йшли ва-банк. Наша команда відновлювалася трохи довше й завдяки грі у три четвірки сподівалися, що зможемо агресивно протистояти супернику та диктувати свої умови. На жаль, не вийшло. Хорвати виявилися готовими до моделі нашої гри у три четвірки. Команда підтвердила свій клас, досить впевнено виходила з-під пресингу. Я вже зазначав, що мені імпонує ця команда завдяки малюнку гри, майстерності й вдалому використанню габаритів. Звичайно, я роблю компліменти супернику, але у жодному випадку не кажу, що з такими командами не можна грати.

– Ви згадували про вилучення Ципуна. На наступний збір викликатиметься такий самий склад воротарів?
– Змін на цій позиції не відбудеться. Буде викликано тих самих воротарів, що й на попередні матчі. Ми й надалі розраховуємо на Сухова, незважаючи на те, що перший млинець вийшов глевким. Якщо він вміє проводити аналіз таких моментів – це стане для нього важливим уроком. Наш штаб продовжує вважати, що Олександр є одним з найкращих і найперспективніших голкіперів в українському чемпіонаті. Як і Назарій Войтович, він є доволі молодим воротарем. Ми свідомо пішли на такий крок. Хлопці своєю грою доводять, що повністю заслуговують на своє місце у збірній. Обидва є першими номерами у своїх клубах, які кваліфікувалися до півфінальної серії плей-оф. Розраховуємо на Олександра та Назарія!

– Чим, на Вашу думку, відрізняються одна від одної збірні Хорватії під керівництвом Марінко Мавровіча і Мато Станковіча?
– Значних змін у грі я не побачив. На лідерських позиціях у збірній Хорватії досі перебувають Маріновіч, Матошевіч, Єловчіч. Якщо пам’ятаєте, у складі цієї команди до Запоріжжя приїжджав омолоджений склад збірної, де як раз перші кроки робили Періч, Хорват та інші. На мою думку, цей результат також є плодом роботи Мато Станковіча. Безумовно, за цей нетривалий період були внесені певні зміни. Однак, кістяк збірної залишився незмінним, молодь почали залучати ще два роки тому. Тим більше, що Марінко Мавровіч ще тоді перебував у тренерському штабі національної збірної. Можливо, як це часто буває, певний емоційний сплеск відбувся після зміни тренера.

– Марінко Маровіч активно залучає до складу молодих гравців. У збірній України у цьому плані сформувалася невелика прірва, оскільки не так багато учасників Євро-2019 продовжили кар’єру на високому рівні. Натомість, у тих-таки хорватів ця взаємодія вийшла кращою. Як тренерський штаб намагається вирішити це питання?
– Насправді, Артеме, ти сам відповів на своє питання. Ми не можемо викликати до лав національної збірної гравців, які не грають на професіональному рівні.

– З чим пов’язуєте таку прірву щодо виховання футзалістів 2000-2002 р.н.?
– Це пов’язано з тим, що зараз вже проводиться Юнацька Екстра-ліга, у 2019 році відбувся юнацький Євро-2019. Є багато перспективних хлопців умовних 2003-2005 р.н., яким потрібен правильний підхід, щоб зробити кілька кроків вперед. Вони мають ставити перед собою мету, щоб розвиватися. Це допоможе потрапити у професійний футзал й адаптуватися там. Якщо ви пам’ятаєте, ми у доволі ранньому віці викликали Радевича, Микитюка. Це можливість проявити себе та отримати важливий міжнародний досвід. Далі все залежить від них. Наявність молодого покоління у хорватів, звичайно, є вагомим бонусом. Однак, передусім, вони отримують змогу себе проявити на клубному рівні.

Кінець другої частини…
Далі буде…

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5», Андрій ГУЛІЙ, «Футзал України», Богдан ІСАЄВ, Асоціація футзалу України
Фото: Sport.ua