Якщо зважити на досвід участі обох команд, то у збірної Гватемали його було побільше, ніж у збірної Узбекистану. Все-таки, для команди Баходира Ахмедова це лише другий «мундіаль», у той час як для гватемальців цей чемпіонат світу вже п’ятий. Тобто, фактор досвіду, якого у команди Естуардо Де Леона більше, теоретично міг вийти у цій зустрічі на перший план. Щоправда, за ті п’ять років, які пройшли між колумбійським та литовським чемпіонатами світу, збірна Узбекистану не тільки набралася досвіду, а й трохи помолодшала. Тому, якщо порівнювати нинішній склад команди Узбекистану з тим, який був п’ять років тому, то він змінився майже наполовину. І це, мабуть, теж було не зовсім на руку Чорієву та компанії. А тут ще й у своєму стартовому поєдинку на литовському «мундіалі» Узбекистан дуже швидко пропустив два м’ячі. Спочатку на 4-й хвилині підопічні Баходира Ахмедова не встежили за Кампаньяком при розіграші ауту, за що і поплатились пропущеним голом. А вже за хвилину Сандовалу вдався більярдний дальній удар точнісінько у правий нижній кут воріт Умарова. Щоправда, варто віддати узбекам належне – вони так само швидко відіграли один гол. Це сталося після того, як Ропієв прийняв пас з глибини від Чорієва та пробив по воротах – Рамірес не зміг впоратися з цим ударом.
Три голи за шість стартових хвилин поєдинку обіцяли непогану «закрутку» інтриги ще у першому таймі. Але сталося так, що збірній Узбекистану не судилося довго порадіти забитому м’ячу, так само як і не судилося побудувати плани на швидкий «камбек». Річ у дім, що на 7-й хвилині Агілар повернув гватемальцям фору в два м’ячі, і тепер узбекам знову довелося починати все спочатку. Щоправда, вони не знітились та одразу взялися за справу. І треба сказати, що узбецьким футзалістам вдавалося псувати нерви своїм гватемальським візаві. Раміресу кілька разів довелося виручити свою команду, проте в одному з епізодів м’яч таки опинився у його воротах. Однак, перед цим арбітри угледіли фол з боку збірної Узбекистану, тому, ясна річ, цей гол не був зарахований. У свою чергу, гватемальська команда могла збільшити свою перевагу в рахунку на 15-й хвилині, коли Умаров трохи залишив ворота, і внаслідок чого ледь не пропустив собі м’яч «за комірець». Але воротар збірної Узбекистану встиг викинути руку та перевести м’яч на кутовий. А наприкінці першого тайму вже Узбекистан знову мав можливість скоротити своє відставання в рахунку до мінімуму, проте номінальним господарям майданчику в кількох епізодах не вистачило фарту та акцентованого точного удару.
Натомість, гватемальці забили «гол з роздягальні» зусиллями Сандовала, який оформив дубль. 1:4 – і це вже була серйозна заявка на перемогу. Однак, майже одразу збірна Узбекистану могла робити рахунок 2:4, проте Чорієву не вдалося дотягнутися до м’яча після пасу Ропієва. Трохи згодом і сам Ропієв міг зробити дубль, скориставшись помилкою гватемальців біля своїх воріт, але його удару забракло влучності. Зрештою, він таки забив свій другий гол та скоротив відставання своєї команди знову ж таки до двох м’ячів. Зробив це Ропієв, до речі, дуже класно, пробивши з льоту після кутового. І, судячи з того, як розвивались події та як атакували підопічні Баходира Ахмедова, гватемальській команді потрібно було вживати якихось заходів, щоб не допустити можливого «камбеку» від суперників. Але насправді тиск на ворота Раміреса посилювався, і у середині другого тайму непогані нагоди мали Нішонов та Аділов, але у цих епізодах ворота Раміреса залишались недоторканими.
Зрештою, все найцікавіше почалося тоді, коли на 35-й хвилині невтомний Ропієв забив свій третій гол у ворота Раміреса. Рахунок став 4:3 на користь збірної Гваитемали, але у збірної Узбекистану з’явилась надія на те, що можна буде врятувати гру. Варто зазначити, що свій третій гол у цьому матчі узбеки забили, граючи вже вп’ятьох. І вони продовжили грати з зайвим польовим гравцем надалі. На 37-й хвилині міг забивати Нішонов, проте опинившись фактично перед воротами, він схибив з перспективної позиції. А на 39-й хвилині рахунок таки став 4:4. І тут вже гватемальці «допомогли» своїм опонентам: Енрікес, перериваючи передачу Чорієва на Дішдода Рахматова, зрізав м’яч у власні ворота. І в обох команд фактично залишалося трохи більше хвилини на те, щоб з’ясувати, чи вартий хтось у цьому матчі перемоги, хоча теоретично психологічна перевага в цей час була на боці збірної Узбекистану, яка мала всі шанси для того, щоб дотиснути своїх візаві. Однак, замість того гватемальські футзалісти пішли вперед та почали створювати проблеми своїм опонентам. І за 14 секунд до фінальної сирени Агілар точним ударом приніс перемогу своїй команді у матчі, який за своїми подіями, атмосферою та емоційною складовою однозначно заслужив на звання найкращого за підсумками першого ігрового дня.
Узбекистан – Гватемала – 4:5
Голи: Ропієв (6, 25, 35), Енрікес (39 – автогол) – Кампаньяк (4), Сандовал (5, 22), А. Агілар (7, 40)
Узбекистан: Умаров – Ропієв, Хамроєв, Нішонов, Чорієв – Жураєв, Усмонов, Аділов, Д. Рахматов
Гватемала: Рамірес – Сантісо, Мансілья, Сандовал, Енрікес – Кампаньяк, А. Агілар, Вандерлей, Патрік, Алай
Попередження: Усмонов (24), Жураєв (28) – Енрікес (26), Кампаньяк (32)