Головний тренер роменського «Рятувальника» Ігор Салівон розповів про завдання команди на сезон та свої вподобання в європейському футзалі.

 Розкажіть трохи про себе, і як Ви прийшли в цей спорт?
– Я родом з міста Ромни. У 2000 році вступив до Київського інституту фізкультури, ось там і познайомився з футзалом. Ази цього спорту я опановував у цьому ж інституті.

Виступав за збірну університету під проводом Володимира Залойла. У 2004 році отримав запрошення від Андрій Голякевича у команду «Київ-Уніспорт» (Київ), і рік я грав у футзал там.

– Як ставиться ваша родина до футзалу?
– Відчуваю від неї підтримку. Батько мій займався футболом, і з великою насолодою їздить з нами майже на всі матчі. Дружина з донькою за мене, звичайно, вболівають. Всі переживають за тата, так би мовити.

– Пройдемося по клубу та цілях. Інтерв’ю з Вами вийшло 30 березня 2020 року і там звучало таке запитання: «Підсумуйте частину регулярного чемпіонату Першої ліги, що минула.». Ви відповіли: «Наше завдання-мінімум на регулярний чемпіонат Першої ліги – потрапити до трійки найкращих.». Чи змінилося завдання цього сезону?
– Цього сезону завдання-мінімум полягає у тому, щоб потрапити у вісімку найкращих команд, тобто чотирьох команд з нашої зони та чотирьох – з Західної. Якщо виконуємо це завдання, то керівництво далі буде ставити більш конкретні завдання.

– У цьому ж інтерв’ю запитали: «Чи є підтримка у «Рятувальника» від міської влади?». Ваша відповідь: «З одного боку – керівництво Ромен задоволене тим, що місто представлене на всеукраїнському рівні. Проте, підтримки ми не маємо. Передусім, це можна помітити, побачивши нашу залу. Ми вже багато років граємо у Першій лізі, але зал у Ромнах, звичайно, залишає бажати кращого…». За цей рік щось змінилося? Чи є підтримка від місцевої влади?
– Нічого не змінилося. В індивідуальному порядку, скажімо так, деякі люди з бізнес-структур допомагають, і це все за рахунок таких особистих відносин нашого командира частини. Ось тільки за рахунок особистих стосунків командира є люди, які підтримують. А так – нічого не змінилося. Начебто всі задоволені, всім добре, що команда є, команда грає, але ніяких зрушень немає. Основна наша хвороба – це відсутність залу. Ми зараз змушені грати в чужих залах. Ось почали у Конотопі грати, зараз продовжуємо грати в Сумах, тобто у чужому місті. Це додаткові витрати, плюс відсутність уболівальників. Прихильникам нашої команди у зв’язку з карантинними обмеженнями і так зараз не можна бути присутнім, але все-таки виходить весь чемпіонат ми на виїзді проводимо, тому важко. У цьому плані хотілося б, звичайно, якось зрушити з місця хоча б питання із залом.

– Уявімо, що зал є. Чого не вистачає, щоб дійти до PARIMATCH Екстра-ліги?
– Фінансування. Все спирається ,як завжди, у гроші. Якби у нас був зал якісного рівня – можна було б підіймати питання руху в PARIMATCH Екстра-лігу. Наше керівництво і я схиляємося до того, що треба виграти Першу лігу і далі потроху йти вперед. А для того, щоб її виграти, нам не вистачає якісних футболістів відповідного рівня. На даний момент комплектація команди не відповідає моїм інтересам. Особисто хотілося б ще бодай двох футболістів гарного рівня запросити. Ось тоді реально ставити завдання з приводу того, щоб потрапити у призи цього сезону, а, може, і взяти навіть перше місце.

– Тобто, якщо буде кістяк, то можливо замахнутися?
– Кістяк якщо буде, то, можливо, так. Ми є старожилами Першої ліги, тобто вже дуже давно граємо, але у нас щосезону йдуть два-три провідні гравці, на їх місця приходять нові. І ніби кістяк є, але, тим не менше, минулого сезону п’ять гравців покинули нашу команду. Взяли трьох молодих зараз. З ними працюємо. В принципі, хлопці молодці, я задоволений їхнім ставленням до справи, як вони працюють, і хлопці прогресують, але все-таки розумієте п’ятеро людей пішли, з них такі лідери команди, як Валерії Гайван. Свого часу він у «ХІТі» пограв. Зараз все наче трохи з нуля. Плюс були певні проблеми у нас у літній період, тому команда ніде не брала участі, можна сказати, з травня до вересня включно ми до залу взагалі не заходили. Велика перерва теж позначається на нашій грі, але зараз ми додаємо. Думаю, що все в нас вийде!

– Чи можна було пройти «BudmonsteR» в PARIMATCH Кубку України і пройти далі, чи все-таки вони були на голову вищими?
– Я не вважаю, що вони були на голову вищими. Так, є певні причини, з яких ми не пройшли цю команду. Перша причина – це повністю провальна домашня гра. Наша команда не зіграла так, як вміє. З того, про що ми домовлялися, нічого не виходило. Це, мабуть, питання психології. Але ми програли вдома 1:3, і треба визнати, що там рахунок повинен бути і більшим на користь «Будмонстра». Вже у Києві наша команда продемонструвала зовсім інший футзал. Хоча я незадоволений грою в обороні під час «стандартів». «Рятувальник» пропустив від суперника у загальній кількості сім м’ячів, п’ять із них – зі стандартних положень.

У другій грі наша команда пропустила три м’ячі, але відігралася, і навіть могла забити четвертий та п’ятий м’яч. Мені здається, там достатньо було 4:3 повести в рахунку, і вже психологічна перевага була б на нашому боці. А так не вдалося, значить треба визнати, що «BudmonsteR» виявився на цьому етапі сильнішим, я бажаю їм удачі далі в Кубку.

– Переходимо з українського футзалу у світовий. Ви стежите за світовим футзалом?
– Так, звичайно. Зараз був Елітний раунд Ліги чемпіонів, цікаво було дивитися, тож, за можливістю, стежу.

– Який улюблений ваш футзальний клуб, окрім «Рятувальника»?
– Мені подобаються більше навіть не конкретні клуби, а як працюють окремі тренери. Мені до вподоби робота тренера «Кайрата» Кака. Ну, а так, звичайно ж, флагмани світового футзалу: «Барселона», «Мовістар Інтер». Це серйозні клуби з чудовим підбором виконавців. Щодо «Мовістар Інтера», мені подобалася робота головного тренера – Хесуса Веласко. Дуже подобалося як грала його команда.

«Бенфіка» зацікавила. Звичайно ж, за «Ураганом» стежив. Вважаю, у перших двох матчах вони показали свій максимум. У першій зустрічі – взагалі молодці, іспанців обіграли. «Бенфіці» програли, у якої підбір гравців та рівень команди дуже високий. на останній гру вважаю, що «Урагану» вже не вистачило, невдало зіграли.

– Найкращий футзальний клуб у світі?
– Я, мабуть, назву переможців Ліги чемпіонів – «Спортінг».

– Найкращий гравець просто зараз?
– Важко виділити одне прізвище. Гадейя мені подобається, ну, звичайно, Феррао, Рікардіньо, Дуглас – дуже корисний гравець. Феррао, все ж таки, найкращий.

– Як зіграє збірна України на найближчому чемпіонаті Європи?
– Не можу зараз якісь прогнози давати. Вболіватиму, звичайно. Сподіватимемося, що у тренера збірної вийде підготуватися відповідним чином. Нідерланди, Португалія, Сербія. Буде важко, але реально.

– Якби у вашу команду можна було запросити одного гравця зі збірної України, хто б це був?
– Журба і Педяш. Ці два гравці мені дуже імпонують.

За матеріалами офіційного сайту Асоціації футзалу України

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.