Євген РИВКІН: «Робота у Литві була виходом з зони комфорту»

Минулого вікенду київський футзальний клуб «ХІТ» з рахунком 2:0 у Львові переміг місцеву «Енергію» в рамках календарного матчу української PARIMATCH Екстра-ліги. Ця перемога стала дебютною для Євгена Ривкіна – нового головного тренера київського «ХІТа». Євген Семенович після успішної роботи з національною збірною Литви повернувся до роботи в Україні. Про роботу в Литві та своє повернення в український футзал Євген Ривкін розповів у інтерв’ю Kamp-Sport.

– Як у Вас виник варіант очолити «ХІТ»?
– Мені зателефонував президент команди «ХІТ» Володимир Котляр, потім була розмова, ми поспілкувалися. Трохи подумав, адже був вибір. Треба було трохи почекати, аби розглянути всі варіанти, в тому числі й закордонні. Але варіант з «ХІТом» був цікавий, адже команда ніколи не вигравала великих трофеїв, для мене це був цікавий виклик.

– Які ще були пропозиції?
– Зараз про це, думаю, говорити не варто.

– Тож виходить, що пропозицію від «ХІТа» Ви прийняли не одразу? Чи були Вами висунуті якісь особливі вимоги?
– Так, треба було подумати. Це питання, яке не треба виносити на загал, це внутрішня кухня клубу.

– Зараз у PARIMATCH Екстра-Лізі грає команда з Харкова. Чи була пропозиція очолити «Viva Cup», повернувшись до Харкова?
– Ні, таких пропозицій не було. Що стосується Харкова, то для мене там існує тільки один клуб – «Локомотив». Зараз його, на жаль, немає. Бажаю «Viva Cup» і надалі представляти таке футзальне місто як Харків. Але я зацікавлений виключно в амбітних проектах.

– Як переживаєте відсутність «Локомотива»?
– Змиритися з цим фактом, що команди уже нема, дуже важко. Гадаю, що ми будемо робити спроби відродження клубу. Хоча б на рівні школи. Адже в нас є досить великий досвід у підготовці футзалістів. І це треба зберегти. Тому, «Локомотив» точно отримає своє продовження. Але наскільки швидко це відбудеться та в якій формі – побачимо.

– Чи слідкували за українським футзалом, коли працювали в Литві?
– Трохи, адже не вистачало часу. Були дуже важкі стартові позиції та чимало роботи в Литві, тому повноцінно стежити не вдавалося. Тож, зараз трохи важко, і потрібен певний час на адаптацію.

– Що ви маєте на увазі, кажучи про важкі стартові позиції для роботи в Литві?
– Литва вирішила повністю змінити національну збірну. Так сталося, що попередній склад був віковим, і була молодь, яка ще не дотягувала до цього рівня. Тож, доводилося робити великі зміни. А сезон там короткий – лише три з половиною – чотири місяці на рік. Взимку вони грали у футзал, влітку – у футбол. Доводилося їх переучувати з одного на інше. Великою перемогою став той факт, що литовці перестали грати і там, і там, зосередившись на футзалі. Вважаю, що зараз Литва має хорошу команду.

– Варіант залишитись у Литві був?
– Питання складне, адже робота там специфічна: з непрофесіональними гравцями. Вони зранку навчаються/працюють, а потім їдуть за 100-120 кілометрів на тренування. Тобто, зробити там щось таке, що можна зробити з професіоналами – дуже важко. Там трохи інший менталітет та цінності. Футзал там не на першому місці. Вплинути на це фактично нереально. За три з половиною роки нам вдалося зробити чемпіонат з плей-оф, подовжили чемпіонат на майже два місяці. Тож, зараз футзал у Литві на підйомі, але чи вдасться втримати цей рух вгору – побачимо.

– Чи хотіли би бачити когось у «ХІТі» з гравців збірної Литви?
– Якщо відверто – так. Але це розмови не на тепер. Там є хороші гравці. Наприклад, один з них, який трохи зі мною конфліктував, зараз виступає в Італії. Ще кілька гравців з Литви теж отримували пропозицію грати в Серії А, однак не поїхали. Як я і казав, у Литві інші цінності: вони мають роботу та сім’ї, тож не наважувалися на перехід.

– Загалом періодом у Литві задоволені?
– Так, адже там було для мене багато чого вперше. Це був вихід з зони комфорту і важливий досвід. Це можливість нових знайомств, нові знання. Це був дуже непоганий період, яким я задоволений. Нехай і не вдалося виконати деякі завдання, зокрема мова йде про вихід з групи на чемпіонаті світу. На жаль, не вистачило хорошого рівня внутрішнього чемпіонату.

– Ви також запросили у Литву відомого в Україні воротаря Дмитра Литвиненка. Наскільки залишилися задоволені його роботою?
– Він також провів певний час у Європі, попрацював з іспанськими спеціалістами. За той час, що нам вдалося повноцінно попрацювати з командою, йому вдалося підготувати воротарів. Вважаю, що перетворити шкільного вчителя фізкультури на воротаря, що непогано виступив на чемпіонаті світу, є свідченням кваліфікації Дмитра як тренера, не лише як гравця.

– Підсумовуючи етап в Литві: що вдалося зробити, а що навпаки, не вдалося?
– Вдалося вибудувати команду, яка зараз, я вважаю, є конкурентоздатною. Її середній вік – 26 років, що означає, що в запасі є ще, щонайменше два цикли. Не вдалося, на жаль, досягнути результату на домашньому чемпіонаті світу, а саме виходу з групи. Ключовим матчем вважаю гру з Венесуелою. Якби ми до цього хоча б провели 5-6 матчів товариських високого рівня, то могли би там здобувати хоча б нічию. По-іншому тоді могла би скластися і гра з Коста-Рикою. Матч з Казахстаном обговорювати не хочу. Те, що нам вдалося зіграти так, достойно, це заслуговує лише на слова вдячності команді. Власне так я і зробив після гри.

– Порівняйте рівень PARIMATCH Екстра-Ліги: як він змінився у порівнянні з часом, коли Ви очолювали «Локомотив»?
– Мені неприємно чути розмови про те, що рівень чемпіонату падає. Ми чомусь дивимося на те, що було раніше. Я ж надаю перевагу тому, аби дивитися в майбутнє. Дивитися що і як відбуватиметься і лише тоді казати, став чемпіонат сильнішим чи слабшим. Адже зараз сильно змінюється навіть сама гра. Все йде шляхом пришвидшення.

– Кілька слів про «ХІТ». Наскільки задоволені комплектацією? Чи плануєте запросити когось із гравців, з ким вже працювали?
– Для мене перші півтора тижні були досить важкими. По-перше, це через те, що гравці були у збірній. Тож, зараз відповісти на ваші питання я не можу. Потрібен період, аби зрозуміти можливості гравців. Я не прихильник різких змін, особливо під час чемпіонату. Зрозуміло, що буде певна перебудова тренувального процесу, складу. По максимуму будемо застосовувати сучасні методики, які мають дозволити команді зробити значний поступ. Що ж стосується решти – то потрібен час.

– Який стиль прагнете побачити у виконанні «ХІТа»? Привідкрийте карти.
– Аби подивитися на те, як ми хочемо грати, досить подивитися гру найкращих команд. Але питання: чи зможемо так грати ми? Завжди потрібно відштовхуватися від набору виконавців, який є у вас. Але потрібно завжди прагнути до найкращого.

– Кілька слів про збірну України. Які, на вашу думку, шанси в збірної України на Євро-2022 вийти з групи?
– Я тренер, не експерт, тож оцінювати це не можу. Моє завдання трохи інше – за період, що залишився, максимально підготувати виконавців «ХІТа», аби вони допомогли національній збірній. Я вважаю, що незалежно від всього, команді зараз потрібна підтримка. А вони, я впевнений, і самі хочуть досягнути найвищих результатів.

За матеріалами сайту Kamp-Sport