Отже, чемпіонат України (U-20) серед команд Молодіжної Екстра-ліги сезону 2022/2023 р. р. добіг свого кінця. Яким був цей чемпіонат – перший у категорії U-20? Про це ми і поговоримо. Окрім того, ми розберемо гру команд-учасниць по ходу сезону, а також трохи пройдемось по персоналіях, визначимо тих, хто, на нашу думку, найбільш вдало проявив себе протягом чемпіонату, а також проаналізуємо плани на майбутнє.

Сезон 2022/2023 р. р.

Почнемо з головного – про вікову категорію U-20. У цьому сезоні чемпіонат Молодіжної Екстра-ліги не проходив у звичній категорії U-19. У команд-учасниць була можливість заявити також гравців 2003 року народження, для яких це була, мабуть, хороша нагода нарешті заявити про себе. Хоча при цьому, тут грали і деякі гравці з досвідом виступів у юніорській збірній України (зокрема, Артем Щур, який грав за «SkyUp-2». – А. Т.). Але основний акцент мав би бути на юнаках 2004 року народження, тобто – на потенційних кандидатах до юніорської збірної України. Щоправда, якби у цьому сезоні Молодіжної Екстра-ліги взяли участь «Ураган», «Кардинал-Рівнестандарт» та «КІВС», то було би цікавіше (хоча вже ближче до закінчення сезону була думка від головного тренера ФК «Угорники» Олександра Дем’янчука, що його команда теж могла би заявитись у МЕЛ, і вона би там не загубилась, а «Угорники», між іншим, поки що єдиний переможець чемпіонату України (U-17) у Першій лізі. – А. Т.). Однак, на жаль, ці команди не заявились у Молодіжну Екстра-лігу. Тим не менш, на старт вийшли п’ять команд, і це вже був прогрес, оскільки у минулих сезонах МЕЛ участь брали стабільно по три команди. Тобто, п’ять команд – це вже прогрес. А якби додались сюди ще зазначені вище команди, то, погодьтесь, було би ще цікавіше. Але той факт, що на старт сезону вже вийшли п’ять команд, а не три – це вже прогрес. Інша справа, що вже після першого кола знялася зі змагань команда Коцюбинської ДЮСШ. Однак, на жаль, є ситуації, які далеко не завжди залежать навіть від організаторів змагань. І ситуація щодо зняття Коцюбинської ДЮСШ – одна з таких.

Також варто сказати кілька слів про те, що чемпіонат Молодіжної Екстра-ліги є ніби-то турніром без якогось особливого сенсу, і що Молодіжна Екстра-ліга нікому не потрібна. По-перше – Молодіжна Екстра-ліга потрібна. Вона полегшує перехід юних футзалістів від юнацького до дорослого футзалу. По-друге – Молодіжна Екстра-ліга створена для того, щоб там мали практику потенційні гравці юніорської збірної України. На жаль, у цьому сезоні через відсутність чемпіонату України серед команд Першої ліги, як такого, дублюючі команди деяких клубів VBET Екстра-ліги грають на регіональному рівні. Хоча думка автора така, що вони могли би зіграти в МЕЛ, і від цього виграли б усі. Однак, сподіваємось, що поступово молодіжні склади клубів VBET Екстра-ліги все-таки ставатимуть учасниками МЕЛ. По-третє – треба віддати належне і Комітету дитячо-юнацького футзалу АФУ, і командам-учасницям та подякувати їм за те, що в такий час, коли йде повномасштабна війна, чемпіонат України (U-20) серед команд Молодіжної Екстра-ліги все-таки відбувся. І по-четверте – давайте подивимось на інші країни. Зокрема, у таких провідних футзальних країнах, як Італія та Португалія, є молодіжні чемпіонати у категоріях U-19. У сусідній Словаччині є Екстраліга (U-20). У Польщі – чемпіонат U-19. І одразу питання: молодіжні чемпіонати в цих країнах теж не мають ніякого сенсу? Подивіться, наприклад, на склад юніорської збірної Португалії, яка минулого року стала віцечемпіоном Європи. Майже всі гравці з того складу ще навесні грали у чемпіонаті Португалії (U-19). А деякі гравці грають там і зараз, оскільки підходять за віком. Тобто, сенс насправді є. Інша справа – це те, що наразі в Україні війна, і не всі команди мають гравців вікової категорії U-19 (про U-20 навіть і казати, мабуть, не треба). Окрім того, навіть ще до початку повномасштабної війни далеко не всі клуби VBET Екстра-ліги мали у своїх структурах молодіжні склади. І в цьому плані доведеться зробити ще багато роботи для того, щоб розбити цю стіну.

А поки що – дякуємо Збройним Силам України, Комітету дитячо-юнацького футзалу АФУ та командам-учасницям цього сезону МЕЛ за те, що цей чемпіонат відбувся. і починаємо «розбір польотів», який стосується як команд, так і окремих гравців.   

МСК «Дніпро» (Черкаси). Чемпіонство у Молодіжній Екстра-лізі (U-20) сезону 2022/2023 р. р. – дуже вагомий успіх для цієї команди, яка вже кілька років грає одним і тим же складом. Протягом тих сезонів, поки команда Віктора Пархоменка та Романа Халявки грала на всеукраїнському рівні у молодших вікових категоріях, вона показувала прагматичний футзал, який, щоправда, не завжди приносив результат. Принаймні, про це свідчить підсумкове шосте місце у Юнацькій Екстра-лізі (U-17) сезону 2020/2021 р. р. Так само шосту сходинку «дніпряни» посіли у сезоні 2019/2019 р. р., граючи у Першій лізі (U-17). І ось зараз, коли для цього складу «Дніпра» була фактично «остання гастроль» на рівні молодіжних команд, підопічні Віктора Пархоменка та Романа Халявки змогли видати чемпіонський результат. Звісно, багато хто може сказати, що якби у цьому сезоні МЕЛ грали, наприклад, «Ураган», «Кардинал-Рівнестандарт», «КІВС» та «Хвиля», то навряд чи черкащани змогли би здобути такий результат. Однак, як то кажуть, переможців не судять. І це чемпіонство черкаська команда насправді заслужила. Так, у неї не було таких кадрових проблем, які виникли у «SkyUp-2». Так, «Дніпро», за традицією, робив ставку на свій прагматичний футзал. Так, у цієї команди немає гравців, які є кандидатами до юніорської збірної України (хоча деякі «дніпряни», на думку автора, на виклик до табору збірної заслужили, але оскільки вже у березні будуть відбіркові матчі Євро-2023 (U-19), то навряд чи Ігор Москвичов зараз влаштовуватиме додатковий перегляд гравців. – А. Т.). Однак, саме завдяки командній грі «Дніпро» і здобув золоті медалі МЕЛ.

Хоча без індивідуального внеску в цю перемогу від деяких гравців, погодьтесь, не обійшлося. І тут ми маємо виділити саме тих футзалістів, які вже давно у нас «на радарі». Перш за все, це Максим Пономаренко. Так, він не отримав звання найкращого голкіпера турніру, але своєю грою ще раз довів, що недарма вважався одним з найбільш перспективних воротарів серед юнаків 2004-2005 років народження (хоча там були й серйозні конкуренти, зокрема Дмитро Дяченко, Костянтин Рафальський, Данило Заносій, Анатолій Наку, Юрій Яремчук, Олександр Починок тощо. – А. Т.). Також неможливо не виділити Олександра Сіренка, який хоча й отримав червону картку в матчі проти «SkyUp-2», але загалом провів хороший сезон, показуючи, що недарма після відходу Олега Ратушного саме він став головним генератором ідей на майданчику для «Дніпра». І, звісно, дуже класно показали себе «стовпи» черкаської команди. Арсеній Ольшевський дуже сильно додав протягом останніх років, і він виділявся своєю грою протягом усього чемпіонату. А ось Ілля Файєр, вочевидь, зараз вийшов на пік своєї форми. Принаймні, те, як він діяв на майданчику, вказує саме на таку версію. І, що важливо, він у будь-який момент міг абсолютно безболісно замінити Ольшевського у першій четвірці, при цьому не порушивши структуру гри «Дніпра» та не послабляючи, а іноді навіть посилюючи її попереду. Також дуже потужний сезон видав капітан «Дніпра» – Максим Лесич. І його внесок у перемогу черкаської команди насправді дуже вагомий. Він був справжнім лідером своєї команди на майданчику. Є всі підстави вважати, що у Максима є хороше майбутнє у футзалі.

«SkyUp-2» (Київ). Ця команда була однозначним фаворитом сезону (при всій повазі до «Дніпра»). І гра киян у першому колі це зайвий раз доводила. Тим більше, якщо згадати про те, що у першому колі феєрив Денис Сніцаренко, який у підсумку став найкращим бомбардиром МЕЛ. Однак, у матчах другого кола його як раз і не вистачало, тому що Денис на той момент знаходився у таборі юніорської збірної України. Але це була далеко не остання проблема для команди Вадима Степанюка. Вже у матчі з «КоПою» травмувався Артем Щур, який міг би повести команду за собою за відсутності Сніцаренка. А вже у вирішальному матчі по червоній картці отримали Віталій Ткачов та Дмитро Мілевський. На думку автора, саме Мілевський мав би стати лідером «авіаторів» за відсутності Сніцаренка. І Дмитро дійсно робив усе для того, щоб бути гідним ватажком своєї команди. Але при цьому бувало таке, що у 17-го номера киян далеко не все виходило, зокрема, при початку атаки. І як тут не згадати ті часи, коли Мілевський плідно працював у зв’язці з Олександром Пастухом. Однак, Пастух, так само як і Микита Червінський та Юрій Тукалевський, пішли у великий футбол, і «SkyUp-2» вже звик грати без цих трьох гравців. Але вирішальна гра проти «Дніпра» показала, що ця згадана абсолютно не завадила би Вадимові Степанюку. Також треба сказати, що далеко не у найкращій формі під час вирішальних матчів був і Андрій Гридько, який у другому колі не показав усього того потенціалу, який у нього, безумовно, є. Усі ці проблеми, вочевидь, і призвели до того, що «SkyUp-2», який більшу частину чемпіонату лідирував, у підсумку фінішував лише другим. Однак, кияни насправді винні самі. Своє чемпіонство «авіатори» втратили не у вирішальній грі з «Дніпром». Підопічні Вадима Степанюка втратили шанс на дострокове чемпіонство у грі з полтавськими візаві, коли вигравали 3:0, а у підсумку поступилися з рахунком 3:5. Ця поразка, врешті-решт, дала шанс «дніпрянам», які скористались нагодою на сто відсотків.

Однак, були все-таки у киян і хороші моменти. І це стосується не тільки того, що Сніцаренко був визнаний найкращим бомбардиром. Незважаючи на надмірні емоції та червону картку у вирішальному матчі проти «Дніпра», все-таки потрібно виділити Віталія Ткачова. У першому колі у нього виходило далеко не все, через що, мабуть, було багато нервів (як раз у той період Ткачов отримав виклик на навчально-тренувальний збір юнацької збірної України. – А. Т.). У другому колі Ткачов показав себе з іншого боку, граючи на не притаманній для нього позиції «стовпа». І ця гра Віталія насправді відкриттям, оскільки у команді валківської ДЮСШ, де Віталій грав до того, у нього була інша позиція та інші функції (тим більше, у розпорядженні Віктора Детюка були такі «стовпи», як Роман Коверя та Богдан Кобзар. – А. Т.). Також приємно вразила гра Олександра Корнієнка, який завжди був трохи, так би мовити, за спиною провідних гравців, виконуючи здебільшого чорнову роботу. Однак, у важливих моментах (особливо це було видно після вилучення Мілевського у грі з «Дніпром». – А. Т.) саме Корнієнко повів за собою партнерів по команді. Гра Олександра – одне з найбільш позитивних вражень у грі «SkyUp-2». Так само, як і гра Дмитра Суворова, який у підсумку став найкращим гравцем МЕЛ у цьому сезоні (навіть незважаючи на фатальний автогол у грі з «Дніпром»). І це – при тому, що Дмитро – на три роки молодший від гравців зазначеної категорії. Однак, насправді він цю нагороду заслужив своєю грою, оскільки протягом сезону грав на стабільно високому рівні. До того ж, він став другим бомбардиром чемпіонату (10 голів), що для гравця захисного плану – вагоме досягнення.   

КДЮСШ (Кам’яні Потоки). Однозначно – друге коло можна занести до активу команді Яна Білоуса. По-перше – команда з Полтавщини здобула бронзові медалі Молодіжної Екстра-ліги. Це – вже вагомий успіх. Зазначимо, що вперше команда з Полтавщини заявила про себе у сезоні 2021/2-22 р. р., де брала участь у Кубку України (U-17), розіграш якого проходив у Чернігові. Тоді футзалісти з Кам’яних Потоків посіли підсумкове п’яте місце. У цьому сезоні команда Яна Білоуса грає майже тим же самим складом у Юнацькій Екстра-лізі (U-17), де наразі йде на п’ятому місці. Але є всі підстави стверджувати, що той досвід матчів на всеукраїнському рівні, який накопичився за цей час, допоміг команді з Полтавщини вдало виступити у другому колі Молодіжної Екстра-ліги та здобути бронзові медалі. Більше того – цю команду цілком реально можна назвати «грозою авторитетів». Спочатку вихованці КДЮСШ з Кам’яних Потоків відібрали одне очко у черкаського «Дніпра» (а якби «дніпряни» поступились у серії пенальті, то це могло би вплинути і на подальші чемпіонські плани черкащан. – А. Т.), а потім взагалі обіграла «SkyUp-2», і саме ця поразка, як ми вже казали вище, фактично позбавила «авіаторів» можливості достроково здобути звання чемпіона Молодіжної Екстра-ліги.

Якщо ж казати про персоналії, то тут, звісно, в першу чергу ми маємо виділити безумовного лідера команди з Кам’яних Потоків – Данила Неборака та Іллю Андреєва, який був визнаний найкращим воротарем МЕЛ. Ці гравці зіграли очікувано стабільно, на дуже хорошому рівні. Щоправда, для автора цього матеріалу було несподіванкою те, що у деяких матчах Неборак виходив у другій четвірці (зазвичай він виходив зі «старту». – А. Т.). Але це не заважало Данилові у потрібні моменти демонструвати дуже хороший рівень гри. Однак, якщо порівнювати цю команду з Кам’яних Потоків навіть з тією, яка грала торік у Чернігові, то треба сказати, що її гра стала більш командною. Якщо раніше вся гра трималася саме на вдалих діях Неборака, то зараз дуже суттєво додали деякі гравці, які проявляли свої лідерські якості у потрібний момент. Особливо це стосується капітана команди з Полтавщини Олександра Євтушенка, який дуже сильно провів ключові поєдинки проти «Дніпра» та «SkyUp-2», та Івана Вітохіна, який запам’ятався нестандартними діями, які, зокрема, призводили і до взяття чужих воріт. У порівнянні з цими гравцями, трохи в затінку перебував Акім Трофімов, який провів непогане перше коло. Але все-таки коли було потрібно, то він своє слово теж сказав. Загалом треба сказати, що успіх команди з Полтавщини – це успіх усієї команди, помножений на індивідуальні дії лідерів. Тобто, цього разу ми побачили у виконання команди Яна Білоуса більш змістовну саме колективну гру, де вже провідні гравці мали можливість творити. І це – суттєвий прогрес у порівнянні з минулим роком. 

«КоПа» (Львів). Про цю команду, так само, як і про команду з Кам’яних Потоків, ми вперше дізнались у січні 2022 року на Кубку України (U-17). Вона тоді, як для дебютанта, непогано показала себе, поступившись у матчі за третє місце команді валківської ДЮСШ. А вже перед сезоном у рамках МЕЛ команда Павла Костюка підсилилась деякими гравцями 2003 року народження. Зокрема, тут варто виділити Назара Лисика, який у підсумку отримав нагороду найкращому гравцеві захисного плану. І дійсно – як на суб’єктивну думку автора цього матеріалу, Лисик отримав цю нагороду заслужено. Назар додав команді саме бачення гри, якого «КоПі» іноді не вистачало. Так, у цієї команди є непогані гравці, зокрема, Назар Данилів та Гамлет Асатрян, але львівській команді не вистачало саме такого гравця, який міг би починати атаки 9а іноді – і завершувати їх. – А. Т.). І є таке відчуття, що якби Лисик був на рік молодшим, то зараз він, можливо, був би серед кандидатів до юніорської збірної України. Щоправда, на його позиції там серйозна конкуренція – один Дмитро Федик чого вартує. Що стосується інших гравців, то той-таки Асатрян зіграв на хорошому рівні, але його зусиль не вистачало для підсумкового результату. Тому, «КоПа» залишилась без медалей. Але при всьому тому, що у «КоПи» непогано грали окремі гравці, командна гра не завжди була яскравою. І друге коло Молодіжної Екстра-ліги навряд чи можна занести до активу підопічним Павла Костюка. Тому, підсумковий результат, певною мірою, можна вважати закономірним.

Коцюбинська ДЮСШ. На жаль, ця команда знялася після першого кола чемпіонату. Але можна згадати ігри коцюбинської команди саме під час проведення першого кола. Іноді підопічні Олександра Червоного показували непоганий футзал, але було таке враження, що вони трохи не готові до поєдинків на всеукраїнському рівні. Окрім того, дуже шкода, що ми не бачили цю команду бодай би кілька років тому на змаганнях у молодших вікових категоріях. Можливо, тоді була би нагода більше стежити за цією командою та прогресом молодих виконавців. А по факту вийшло так, що гра коцюбинців була невеличким «спалахом». Щоправда, цей невеличкий «спалах» подарував нам двох цікавих футзалістів – Дениса Шваба та Івана Гусака. Це ті гравці, на яких, в принципі, можна було би звернути увагу у складі Коцюбинської ДЮСШ. І знову ж таки – дуже шкода, що ми не побачили їх у дії трохи раніше. Чи є у них зараз шанси пробити собі шлях у професіональний футзал? Якщо чесно – вони мінімальні. Однак, досвід підказує, що навіть через аматорський чемпіонат можна пробитись не тільки у VBET Екстра-лігу, а й до складу національної збірної України. Приклад Ігоря Чернявського, який перейшов у «ХІТ» саме після того, як провів потужний сезон у чемпіонаті Києва, граючи за «Грифон», є тому підтвердженням. Тому, все в руках Шваба та Гусака. Про перспективи, мабуть, казати не будемо. При всій повазі до 20-річних гравців команди з Коцюбинського, є всі підстави вважати, що у команди, складеної з юнаків 2008-2009 років народження, куди більше перспектив та шансів заявити про себе. Але це вже інша історія…

Новий сезон.

Отже, про сезон 2022/2023 р. р. ми поговорили. Тепер же давайте спробуємо поговорити про сезон майбутній. Хоча наразі говорити про це зарано, адже фактично цей сезон ще триває – як у дитячо-юнацькому, так і у дорослому футзалі. Але все-таки спробуємо трохи окреслити контури Молодіжної Екстра-ліги сезону 2023/2024 р. р. Ми вже повідомляли про наміри зіграти наступний сезон МЕЛ у категорії U-19, а не U-20. Відповідно, якщо це станеться, то у новому сезоні МЕЛ буде дозволено грати юнакам, які народились після 1 січня 2005 року. І це, на думку автора, було би правильніше. Так само, як і було би правильно грати без «пізніх» гравців 2004 року народження. Тому що тоді знову буде чемпіонат U-20. Насправді чемпіонат у категорії U-20 (або навіть U-21) якщо і був би актуальний, то тільки за умови, якби у віковій категорії U-21 проходив футзальний чемпіонат Європи або чемпіонат світу. І то – не факт, що українські професіональні клуби погодились би на проведення такого чемпіонату – навряд чи вони би відпустили туди своїх гравців, навіть якби вони не мали ігрову практику в основному складі. Тому, все-таки говоримо про чемпіонат у категорії U-19. Так, він має проходити серед юнаків 2005 року народження. Але потрібно розуміти, що основний акцент все-таки робитиметься на юнаках 2006 року народження, адже саме вони складатимуть основу юніорської збірної України, яка боротиметься за право зіграти на Євро-2025 (U-19). Тому, наразі звертаємо увагу на ті команди, які теоретично можуть зіграти у новому сезоні МЕЛ та мають у своєму складі достатню кількість юнаків 2005-2006 р. н.

За інформацією футзального порталу «5х5», у наступному сезоні МЕЛ може взяти участь команда КДЮСШ (Кам’яні Потоки). Колектив з Полтавщини практично збереже свій склад, і це буде серйозною запорукою для того, щоб поборотися за медалі МЕЛ у наступному сезоні. Також у новому сезоні Молодіжної Екстра-ліги (U-19) теоретично можуть зіграти кілька команд, які наразі грають у Юнацькій Екстра-лізі (U-17). Зокрема, хотілося б побачити у наступному сезоні МЕЛ такі команди, як «Ураган» (Івано-Франківськ), «Фенікс» (Харків), «Чорне море» (Одеса), «Кардинал-Авангард-ДЮСШ № 4» (Рівне). Якщо ці зазначені команди зможуть зіграти у наступному сезоні Молодіжної Екстра-ліги, то це вже буде гарантією цікавого сезону. Теоретично до учасників може доєднатися столичний «SkyUp-2», якщо збереже нинішній склад (а про це є всі підстави казати, оскільки практично всі гравці, окрім Дмитра Мілевського та Богдана Гаврильченка – 2005-2006 років народження. – А. Т.). Тим більше, у підопічних Вадима Степанюка буде бажання взяти реванш за цьогорічне «срібло» (щоправда, тут треба сказати, що за таких умов було би непогано, якби у новому сезоні МЕЛ зіграв і черкаський МСК «Дніпро», але не факт, що у черкащан є команда юнаків 2005-2006 р. н., яка могла би захистити титул чемпіона МЕЛ, тому є ймовірність того, що він стане вакантним. – А. Т.) Теоретично може там зіграти й «Іллічівець» з Чорноморська (якщо це станеться, то теоретично Данило Заносій зможе знову зіграти за рідну команду. – А. Т.). Окрім того, тримаємо в голові такий варіант, що теоретично у новому сезоні МЕЛ може зіграти ще одна команда з Харкова. Річ у тім, що наразі у структурі МСК «Харків» створена молодіжна команда, у якій переважно грають юнаки 2005 року народження, тобто – наразі це категорія U-18. Але у наступному сезоні МСК «Харків» (U-19) цілком реально може взяти участь у Молодіжній Екстра-лізі. Також участь у новому сезоні Молодіжної Екстра-ліги (U-19) сезону 2023/2024 р. р. може взяти і львівська «КоПа». Галичанам, щоправда, доведеться грати без Гамлета Асатряна та Назара Лисика, які у наступному сезоні вже переростуть категорію U-19, проте кістяк команди залишиться. Тому, не виключаємо участі й цієї команди. Чи зможуть взяти участь у новому сезоні Молодіжної Екстра-ліги команди КДЮСШ (Крижопіль) та МДЮСШ (Новий Буг), які наразі грають у Юнацькій Екстра-лізі (U-17)? Теоретично – так, якщо ці команди збережуть свій склад, оскільки всім відомо, як українським ДЮСШ складно зберегти кістяки своїх команд після виходу з категорії U-17 (хоча приклад команди з Кам’яних Потоків показує зворотній приклад. – А. Т.). Щоправда, наразі ці дві команди посідають останні місця у Юнацькій Екстра-лізі, але якщо вони захотять у наступному сезоні спробувати свої сили у Молодіжній Екстра-лізі, то чому б і ні?    

Таким чином, наразі ми нарахували одинадцять ПОТЕНЦІЙНИХ учасників чемпіонату України (U-19) серед команд Молодіжної Екстра-ліги сезону 2023/2024 р. р. Можливо, ще хтось зможе додатись, аби кількість учасників була парною. Більш реальна картина буде ближче до початку нового сезону. Але погодьтесь – було би дуже добре, якби ця кількість учасників перетворилася з потенційних в офіційні. І це реально дало би поштовх подальшому розвитку цього турніру. Звичайно, в ідеалі було би добре, якби матчі Молодіжної Екстра-ліги (U-19) проходили за такою же схемою, як і Юнацька Екстра-ліга (U-17) до пандемії коронавірусу та до повномасштабної війни в Україні. Тобто, за системою «дім-виїзд» та зі спареними матчами. Погодьтесь – це було би цікаво та логічно, з огляду на те, як це було у ЮЕЛ. Але для цього, перш за все, потрібно, щоб закінчилась війна, і не просто закінчилась, а нашою перемогою. Окрім того, якщо війна закінчиться до нового сезону (на що ми дуже сподіваємось), то потрібно буде також розуміти готовність команд саме до такого формату. Ті команди, які грали у ЮЕЛ від самого її заснування, звісно, будуть готові до такого формату. Та чи будуть готові інші команди? Це наразі питання без відповіді. Тому, в разу чого – навіть якщо кількість потенційних учасників нового сезону МЕЛ переросте в кількість офіційних, ми маємо готуватися до «турової» системи.  

І останнє. Найважливіше. Щодо «пізніх» гравців. Як і раніше, я наполягаю на тому, що участь «пізніх» гравців як у молодших вікових категоріях, так і у старших – категорично неприпустима. Подивіться на чемпіонати інших країн. Хіба там грають з «позняками»? Чомусь у мене таке враження, що практика гри з «пізніми» гравцями присутня лише в Україні. А все це чому? Тому що нашим тренерам, на жаль, перш за все, потрібен результат за будь-яку ціну, а не розвиток юних гравців. Цей підхід існує в Україні ще з радянських часів. Участь «пізніх» гравців шкодить розвитку дитячо-юнацького футзалу в Україні. Окрім того, це йде явно не на користь юнацьким збірним України. Автору цього матеріалу вже доводилося чути достатньо слів від різних тренерів, які проти участі у змаганнях «пізніх» гравців. І я погоджуюся з тим, що змагання без «позняків» – це, перш за все, можливість бути чесним і перед собою, і перед суперниками. До того ж, мабуть, усі бачили, що у цьому сезоні футзальний портал «5х5» не висвітлював ані Юнацьку Екстра-лігу (U-17), ані змагання у молодших вікових категоріях. Сподіваюсь, що у наступному сезоні Комітет дитячо-юнацького футзалу АФУ прийме правильне рішення, і у сезоні 2023/2024 р. р. ми не побачимо «пізніх» гравців у жодній віковій категорії. Якщо ж ні, то мораторій на висвітлення дитячо-юнацьких змагань триватиме надалі. Висновки робіть самі.     

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»  

Підтримати футзальний портал «5х5» на «Патреоні»

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.