Збірна Узбекистану в попередньому матчі зіграла внічию зі збірною Нідерландів. І якщо врахувати те, що підопічні Хосе Венансіо Лопеса тричі відігравалися, то можна сказати, що вони швидше здобули одне очко, ніж втратили два. Хоча, звичайно, господарі «мундіалю» прагнули більшого. Але тепер Ропієву та компанії потрібно було спробувати відібрати очки у фаворита групи «А» – збірної Парагваю. Підопічні Карлоса Чілаверта у випадку перемоги могли собі оформити перепустку до 1/8 фіналу. Тож, з одного боку – узбеки навряд чи хотіли програвати перед власними вболівальниками, з іншого – парагвайці, які, в принципі, за класом та індивідуальною майстерністю, а головне – за досвідом переважали своїх візаві, при всій до них повазі.
Тим не менш, саме господарі турніру могли відкривати рахунок на стартових хвилинах, коли Ропієв передачею з глибини знайшов Тулкінова, проте йому не пощастило з точністю удару у завершальній стадії. Трохи згодом намагався потурбувати Гонсалеса Нішонов. Це свідчило про те, що збірна Узбекистану не збиралася віддавати очки парагвайцям. А в одному з епізодів Салас, на думку гравців збірної Узбекистану, зіграв рукою у власному штрафному майданчику після удару Ропієва. Проте, після перегляду епізоду стало зрозуміло, що м’яч влучив у обличчя капітана збірної Парагваю, тому пенальті у ворота Джованні Гонсалеса.
Парагвайці почали «стукати» до воріт Ельмуродова, починаючи з 7-ї хвилини. Два удари мав Салас, причому другий з них був більш небезпечний – Ельмуродову довелося вступати у гру та переводити м’яч на кутовий. Трохи пізніше Салас міг віддати гольову передачу, проте Амарільї дещиці не вистачило, щоб замкнути пас свого капітана. Той же Амарілья трохи згодом став героєм епізоду, внаслідок якого вже Карлос Чілаверт взяв «челлендж» на предмет призначення пенальті. Арбітри не призначили 6-метровий у ворота Ельмуродова, хоча тут автор цього матеріалу ризикне висловити власну думку: пенальті, швидше за все, був.
Після того, як перший тайм перетнув свою середину, гра в один момент наче заспокоїлась. Проте, це продовжувалось до того, поки не стався новий сплеск активності від збірної Узбекистану. Зокрема, в одній з атак підопічні Хосе Венансіо Лопеса заробили перспективний штрафний (а ще і жовту картку для Джованні .Гонсалеса), але не реалізували його. Парагвайці відповіли голом на 16-й хвилині. Паскоттіні обіграв двох суперників та віддав пас на вільного Еспінозу, який не схибив. А ще за кілька хвилин Баес подвоїв перевагу «альбірохас» внаслідок розіграшу кутового, підправивши м’яч, який летів після удару Саласа. Трохи пізніше Паскоттіні міг втретє засмутити Ельиуродова, проте не влучив у ворота з перспективної позиції. Хосе Венансіо Лопес не став брати тайм-аут, хоча така можливість у нього була. До честі гравців збірної Узбекистану, вони мали можливість скоротити відставання до мінімуму ще до перерви, але Ропієв з близької відстані не «пробив» Гонсалеса.
Господарі майданчику проявили активність на початку другого тайму. Спочатку реальний шанс для взяття воріт Гонсалеса мав Ахметзянов, який влучив у стійку, а за кілька миттєвостей Нішонов віддавав пас у вільну зону на Хамроєва, проте капітан збірної Узбекистану розминувся з м’ячем. Парагвай відповів контратакою, яка могла би стати гольовою, якби пройшов останній пас. Однак, вже незабаром парагвайці таки забили свій третій гол. Еспіноза пройшов до воріт Ельмуродова та одразу пробив. Голкіпер збірної Узбекистану впорався з ударом, проте той же Еспіноза підібрав м’яч та віддав пас на Франсіско Мартінеса, якиі і зробив рахунок 3:0 на користь «альбірохас».
Навряд чи узбецька збірна хотіла програвати з таким рахунком, тому вона почала грати швидше та активніше, сподіваючись, що парагвайці почнуть не встигати за опонентами, і це призведе до накопичення фолів підопічними Каролса Чілаверта. Проте, сталося інакше. Хав’єр Салас втілив у гол стрімкий випад своєї команди та зробив рахунок 4:0 на користь представників Південної Америки.
Здавалося, що гра зроблена. Тим більше, що парагвайці після четвертого забитого голу свідомо віддали ініціативу суперникам, а самі чекали на нові можливості у контратаках. Дуже активну зміну проводив Паскоттіні, який і пробивав по воротах Ельмуродова, і віддавав загострюючі передачі, які, за гарного збігу обставин, могли стати гольовими. Ближче до екватору другого тайму парагвайці взяли гру під контроль для того, щоб трохи збити атакувальні пориви опонентів, які не хотіли програвати з розгромним рахунком перед своїми трибунами. Те, що збірна Узбекистану хотіла забити, було видно на 33-й хвилині, коли спочатку Беркінов, а потім Усмонов намагались «пробити» Гонсалеса, проте парагвайський воротар записав на свій рахунок чергові два «сейви».
Але все-таки на 36-й хвилині господарі чемпіонату світу не дали Гонсалесу зіграти на «нуль». Це сталося після того, як підопічні Хосе Венансіо Лопеса вдало розіграли «штучну» більшість, і Ропієв віддав розрізну передачу на дальню стійку, де Нішонов з метра переправив м’яч у ворота. Після цього узбеки продовжили грати у форматі «5х4», проте їх нові атаки у такій більшості не мали бажаного успіху. Зрештою, незважаючи на всі спроби гравців збірної Узбекистану ще трохи наблизитись до суперників, рахунок на табло «Хумо Арени» залишився незмінним – 4:1 на користь збірної Парагваю, яка достроково вийшла до 1/8 фіналу чемпіонату світу – 2024.
Узбекистан – Парагвай – 1:4
Голи: Нішонов (36) – Еспіноза (16), Баес (17), Ф. Мартінес (24), Х. Салас (26)
Узбекистан: Ельмуродов, Анваров – Хамроєв, Ропієв, Нішонов, Тулкінов – Аділов, Ахметзянов, Ботіров, Усмонов – Ахаджонов, Беркінов, Рахматов,
Парагвай: Гонсалес – Х. Салас, Ф. Мартінес, Мендес, Баес – У. Мартінес, Еспіноза, Рохас, Паскоттіні – Амарілья
Попередження: Нішонов (22) – Гонсалес (15)