Тінь скандалу, в якому збірна Франції опинилась після матчу з Іраном, переслідувала підопічних Рафаеля Рейно і перед півфінальним матчем з Аргентиною. Річ у тім, що легендарний португалець Рікардіньйо незадовго до цієї гри висловився, що французам легше програти Аргентині, щоб уникнути зустрічі з Бразилією. Цей вислів потребує окремого коментаря. А для цього ми знову повертаємось до поєдинку між збірними Франції та Ірану. Тоді підопічні Рафаеля Рейно, поступившись іранцям у доволі дивній грі, фактично обрали собі легких суперників по плей-оф та уникнули потенційної зустрічі з Бразилією у чвертьфіналі. Окрім того, багато хто з представників світової спільноти відверто хотів поразки збірної Франції у матчі з Аргентиною. Хоча, заради справедливості, відзначимо, що «альбі-селестес» і без цього вважалися фаворитами у цьому півфіналі.
І вже на 3-й хвилині аргентинці підтвердили свій статус. Локока сфолив у своєму штрафному майданчику проти Алана Бранді, і арбітри без вагань призначили пенальті у ворота збірної Франції, а Аррієта холоднокровно реалізував «вирок» суддів. Цей швидкий гол приніс аргентинцям свої дивіденди. Підопічні Матіаса Люкуікса взяли гру під свій контроль, змушували своїх візаві помилятись, але розвинути свій успіх віцечемпіонам світу не вдавалося. Натомість, одна з перших акцентованих атак збірної Франції завершилася голом у ворота Сармієнто. Це Менендес пробив з дальньої відстані, м’яч по дорозі зачепив ногу Боло Алемані, і це вплинуло на те, що Сармієнто не зміг впоратися з цим ударом. Але раділи вранцузи недовго. Вже через дві хвилини після цих подій своє вагоме слово сказав досвідчений Борруто. Саме він здійсниі рейд до воріт Локока та віддав пас на Клаудіно, який знову вивів уперед збірну Аргентини – 2:1. Така перша половина першого тайму показувала, що бажання вийти до фіналу було в обох команд, хоча перед стартовим свистком були такі варіанти, що французи, можливо, гратимуть у економ-режимі, щоб зіграти у матчі за третє місце.
Але потім, після такої активності з боку обох команд, у грі настало відносне затишшя. Аргентинці намагалися «засушити» гру, при цьому вони вичікували на помилки суперників. У свою чергу, французи наче були згодні на це, тому не пришвидшували темп. Тим не менш, за деякий час саме «галльські півні» трохи пожвавили гру, створивши кілька цікавих моментів біля воріт Сармієнто. Найбільш активним у складі збірної Франції по ходу першого тайму був Мохаммед, який мав дві дуже хороші нагоди для того, щоб забити. І в одному з епізодів йому майже вдалося це зробити, проте гол одного з лідерів збірної Франції не був зарахований.
Старт другого тайму трохи несподівано був за французами. Хоча з іншого боку – тут не мало би бути якоїсь несподіванки. Якщо французи хотіли все-таки зіграти у фіналі, то їм потрібно було додавати обертів та щось протиставити аргентинцям, які продовжували грати у такий же «засушливий» футзал, як по ходу першої 20-хвилинки. Причому, якщо в обороні підопічним Матіаса Люкуікса ще вдавалося грати більш-менш надійно, то перехід до атаки давався далеко не завжди. Зрештою, та активність французів, яка була у них на початку другого тайму, принесла свої плоди. На 25-й хвилині Сармієнто дуже невпевнено зіграв, відбивши перед собою м’яч після дальнього удару Менендеса, а Туре скористався тим, що поруч не було нікого з гравців збірної Аргентини, зіграв на добиванні – 2:2.
Тепер вже аргентинцям потрібно було суттєво активізуватися, оскільки підопічні Матіаса Люкуікса навряд чи планували для себе зайві проблеми у матчі з Францією. Тому, вони знову, як і у першому таймі, додали в активності, але її виявилося замало, оскільки попереду «альбі-селестес» трохи не вистачало гостроти. Хоча подекуди Локока все-таки доводилося вступати у гру. А ось французи до екватору другого тайму були більш активними, ніж їх опоненти. Було видно, що бажання зіграти у фіналі у них таки було, тому вони докладали зусиль для того, щоб схилити шальки терезів на свою користь.
А ось вже друга половина другного тайму була більш емоційною в усіх сенсах з боку обох команд. Мало того, що і французи, і аргентинці обмінювались моментами, так ще й емоції били через край, особливо у аргентинців – там жовті картки виписувались як Люкуіксу, так і його помічникам, і, звісно, гравцям. Здавалося, що за такої нервової обстановки аргентинці не тільки зірвуться, а й припустяться фатальної помилки. Тим більше, що у обох команд незадовго до кінця основного часу вже було по п’ять фолів. Однак, фатальної помилки припустились французи. Гіріо сфолив проти Боло Алемані біля чужого штрафного майданчику, і це був шостий фол для підопічних Рафаеля Рейно. Тому, у ворота «трикольорових» був призначений дабл-пенальті. Під цей 10-метровий у воротах збірної Франції вийшов Гаррос, проте з ударом Аррієти він не впорався. Так рахунок став 3:2 на користь збірної Аргентини.
Французи прогнозовано пішли вперед з п’ятим польовим гравцем. На останніх секундах у «галльських півнів» були дві непогані спроби втретє «пробити» Сармієнто, але цього разу голкіпер збірної Аргентини підтвердив свій високий коас, не давши суперникам зрівняти рахунок та перевести гру в екстра-тайми. Фактично своїми діями Сармієнто вивів Аргентину в третій поспіль фінал чемпіонату світу.
Повертаючись до початку цього матеріалу, варто сказати наступне. Вже після цієї гри головний редактор сайту futsalplanet.com Лука Ранокк’ярі написав, що в цьому матчі збірна Аргентини захистила честь футзалу, і що з футзалом не можна жартувати. Тут вже, як то кажуть, важко посперечатися.
Аргентина – Франція – 3:2
Голи: Аррієта (3 – з 6-метрового, 37 – з 10-метрового), Клаудіно (8) – Менендес (6), М. Туре (25)
Аргентина: Сармієнто, Краветцкі – Таборда, Корсо, Клаудіно, Алан Бранді – Боло Алемані, Гауна, Маті Роса, Агустін Пласа – Аррієта, Борруто, Вапоракі, Тріподі
Франція: Локока, Гаррос – Саадауі, Мухудін, Мохаммед, Гіріо – М. С. Туре, Бендалі, М. Туре, Менендес – Чапчет, Бельхадж, Лютен, Рамірес
Попередження: Краветцкі (34), Борруто (35), Люкуікс (35 – головний тренер), Боло Алемані (37) – М. Туре (27)