«Фінал чотирьох» Ліги чемпіонів у Франції: можливість серед викликів

Авторитетний портал futsalfocus.net поділився своїм поглядом на факт призначення французького Ле-Мана приймаючим містом «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів. Пропонуємо Вашій увазі україномовну версію цього матеріалу.

Рішення УЄФА провести «Фінал чотирьох» Ліги чемпіонів з футзалу 2025 року у Франції, зокрема в «Антаресі», у Ле-Мані, знаменує собою історичний момент для французького футзалу. Це буде перший фінальний турнір УЄФА з футзалу, який відбудеться в цій країні. Однак, це рішення було прийнято в інтригуючий момент після невдалої заявки Франції на проведення Євро-2026 з футзалу, яке було віддане Латвії та Литві (хоча при цьому варто зазначити, що Франція претендувала і на проведення у себе Євро-2022, який пройшов у Нідерландах. – А. Т.). У поєднанні зі зміною внутрішнього політичного ландшафту, що оточує управління футзалом, цей момент викликає значні питання щодо майбутнього спорту у Франції.

Рішення УЄФА: стратегічна можливість

Прийняття «Фіналу чотирьох» є значним досягненням для Франції, враховуючи жорстку конкуренцію з боку інших європейських країн. Вибір «Антареса», арени місткістю 5785 місць, прозваної «Блюдцем» за її характерну форму, демонструє впевненість УЄФА в організаційних можливостях Франції. Відкритий у 1995 році та розташований на трасі Сіркуїт-де-ла-Сарт, відомої за гонкою «24 години Ле-Ман», спорткомплекс «Антарес» місце може похвалитися багатою історією, тут проводилися такі події, як Євробаскет-1999, гандбольні матчі, змагання з гімнастики, фехтування, і навіть концерти та ярмарки. .

У турнірі візьмуть участь чотири клуби, які подолали Елітний раунд Ліги чемпіонів: дебютант змагань, іспанська «Джимбі Картахена», чинний переможець Ліги чемпіонів, іспанська «Пальма Футзал, дворазовий переможець Ліги чемпіонів, португальський «Спортінг» та дворазовий володар Кубку УЄФА, казахстанський «Кайрат». Жеребкування заходу ще не оголошено, але хвилювання вже зростає, оскільки увага звертається до Франції.

Це буде лише четвертий раз, коли фінальна стадія футзальної Ліги чемпіонів проводитиметься на нейтральному майданчику після Єревану (2024), Риги (2022) і Задару (2021 – у форматі «Фіналу восьми» через пандемію коронавірусу COVID-19). Тепер Франція приєднується до цього славетного списку, надаючи можливість ще більше підняти спорт у своїх межах.

Незважаючи на цю віху, тінь невдалої заявки Франції на Євро-2026 з футзалу нависла. Ця втрата особливо розчарувала, враховуючи безпрецедентне зобов’язання Федерації футболу Франції (FFF) виділити 18,5 мільйонів євро на розвиток футзалу на період 2022–2025 років (до речі, приблизно стільки зараз виділяє на розвиток футзалу Королівська Федерація футболу Іспанії (RFEF), але де Іспанія з її славетними футзальними традиціями, а де – Франція, яка тільки прокладає собі шлях до футзальної еліти. – А. Т.). Проведення фіналу Ліги чемпіонів можна розглядати як втішний приз, але це також платформа для демонстрації готовності Франції до більших турнірів у майбутньому.

Внутрішні виклики: управління та зростання

Політичний клімат у Федерації футболу Франції додає ще один рівень складності до цієї розповіді. Заплановані вибори президента ФФФ можуть вплинути на траєкторію футзалу у Франції. Два головних претенденти, чинний президент Філіпп Діалло та претендент П’єр Самсонофф, мають протилежні бачення розвитку цього виду спорту.

Кампанія П’єра Самсоноффа привернула увагу своїм планом із п’яти пунктів щодо перегляду управління футзалом, який має на меті надати цьому виду спорту більш автономну та структуровану основу в ФФФ. Його пропозиції включають створення спеціальної комісії з футзалу з регуляторними та бюджетними повноваженнями, покращення фінансової підтримки для клубів Д1/Д2 та реформи для спрощення адміністративного тягаря. Навпаки, під час перебування Діалло національна збірна з футзалу досягла прогресу, але була присутня критика за відсутність стратегічної спрямованості на розвиток клубів.

Виклики для футзалу у Франції різноманітні. Незважаючи на інвестиції ФФФ, футзальні клуби становлять лише 8,5% від загальної футбольної екосистеми. Багато хто у французькій футзальній спільноті почувається маргіналізованим, оскільки керівні структури віддають перевагу традиційному футболу за рахунок меншої дисципліни, яка швидко розвивається. Критики стверджують, що футзал «втоплений в адмініструванні футболу», підкреслюючи розрив між ФФФ та конкретними потребами футзальних клубів.

Наслідки для французького футзалу

Проведення «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів може стати переломним моментом. Ця подія не тільки підвищить популярність цього виду спорту, але й стане демонстрацією потенціалу Франції для проведення більших футзальних турнірів. Успіх на цій стадії міг би зміцнити підтримку реформаторської програми Самсоноффа, якщо він виграє вибори президента ФФФ, і надати ваги закликам до збільшення інвестицій для цього виду спорту.

Крім того, турнір дає можливість залучити низові громади та підвищити популярність футзалу у Франції. Завдяки стратегічному маркетингу та охопленню спільноти він міг би надихнути нове покоління гравців і вболівальників, заклавши основу для сталого зростання.

Проте, проблеми залишаються. Критики вказували на відсутність всеосяжних планів вирішення таких проблем, як насильство під час регіональних матчів, неадекватні приміщення для спортивних залів і відсутність значущих стимулів для аматорських клубів. Без вирішення цих структурних проблем розвиток спорту може залишатися придушеним.

Дивлячись вперед

Прийняття «Францією фіналу» чотирьох Ліги чемпіонів УЄФА з футзалу 2025 року – це більше, ніж просто престижна подія; це лакмусовий папірець для відданості країни спорту. Успіх може прокласти шлях для майбутніх заявок на проведення провідних подій, таких як Євро з футзалу (швидше за все, мова вже йде про Євро-2030. – А. Т.), тоді як невдача може поглибити існуюче розчарування у футзальної спільноти.

Оскільки наближаються вибори президента ФФФ, ставки високі. Незалежно від того, чи то завдяки амбіційній програмі реформ Самсоноффа, чи тому, що Діалло продовжує лідерство, майбутнє французького футзалу висить на волосині. Однак очевидно, що такі події, як «Фінал чотирьох» Ліги чемпіонів, можуть стати каталізаторами змін — якщо ефективно скористатися можливістю.

Думка шеф-редактора футзального порталу «5х5» Артема Терентьєва з цього приводу.

Перш за все – варто вкотре подякувати колегам з futsalfocus.net за черговий дуже якісний аналітичний матеріал. Майже з усім згоден. Але все-таки трохи додам від себе.

У 2018 році у Франції була прийнята програма розвитку футзалу. Того ж року збірна Франції хоча і не вийшла з групи на Євро-2018, але була визнана багатьма фахівцями справжнім відкриттям чемпіонату. І цей виступ на Євро у Словенії став поштовхом для подальших серйозних кроків. А участь чемпіона Франції, «ACCS Футзал», у «Фіналі чотирьох» Ліги чемпіонів у 2022 році збільшила інтерес до футзалу і на клубному рівні. Так, французькій команді пощастило, тому що перед цим сталася дискваліфікація російської «Тюмені». Однак, це не відміняє того факту, що вже сама участь у «Фіналі чотирьох» Ліги чемпіонів поставила перед французьким футзалом нову планку на шляху до еліти. І логічним продовженням цього шляху є участь французької збірної на ЧС-2024, куди «трикольорові» вийшли, здолавши своїх суперників по групі практично на одному диханні (і це – при тому, що у групі були дуже міцні хорвати. – А. Т.), а вже потім – четверте місце на «мундіалі» в Узбекистані.

Здавалося б, що факт того, що Франція прийматиме у травні 2025 року «Фінал чотирьох» Ліги чемпіонів – це ще один вагомий крок у подальшому розвитку французького футзалу та його наближення до топових футзальних країн. Однак, разом з тим, є кілька негативних моментів, які колеги з futsalfocus.net не згадали. А згадати про них треба. По-перше – після того, як французи гучно заявили про себе на Євро-2021, вони на вийшли на ЧС-2021 та Євро-2022, що трохи призупинило збільшення інтересу до цього виду спорту у Франції. До того ж, варто згадати про те, що у французькому футзалі відносно нещодавно були проблеми на клубному рівні, і пов’язані вони були з «ACCS Футзал». Так, саме з тим клубом, за який грали такі зірки, як Рікардіньйо та Карлос Ортіс, і який тренував Хесус Веласко. Фінансові махінації з боку керівництва клубу з Аньєр-Вільньова призвели до того, що ще перед «Фіналом чотирьох» у Ризі практично всі топові футзалісти пішли з команди (хоча Рікардіньйо таки зіграв на своєму останньому «Фіналі чотирьох». – А. Т.), а вже потім стало відомо не тільки про пониження «ACCS Футзал» у класі, а і заборону керівництву команди займатися будь-якою діяльністю, що згодом призвело до зникнення команди Аньєр-Вільньова з футзальної мапи. Зараз позиції французького футзалу намагається відстоювати «Етуаль Лаваллуаз», який і подав заявку на проведення «Фіналу чотирьох» у 2025 році у Франції. Ну, і скандал на чемпіонаті світу, коли збірна Франції зіграла відверто договірний матч з Іраном, аби мати для себе легшу турнірну сітку плей-оф та уникнути протистояння з Бразилією вже у чвертьфіналі, ще свіжий у пам’яті. І тоді вся футзальна спільнота обурилась. А легендарний Рікардіньйо прямо заявив, що не хоче спілкуватися зі своїми друзями з Франції після такого приниження футзалу. І ось після такого УЄФА віддає проведення «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів саме Франції.

Парадокс у тому, що буквально рік тому, коли стало відомо, що «Фінал чотирьох – 2024» прийматиме Єреван, це рішення дуже обурило світову футзальну спільноту через те, що буквально незадовго до того збірна Вірменії (разом зі збірними Грузії та Румунії) вляпалась у скандал щодо натуралізації «свіжих» бразильців, які навіть не грали у місцевому чемпіонаті. У результаті вірменам були зараховані технічні поразки. І після цього УЄФА чомусь віддав проведення фінального етапу Ліги чемпіонів сезону 2023/2024 р. р. саме Вірменії. Особливо обурились іспанські та португальські клуби, які стали учасниками «Фіналу чотирьох», адже, на їх думку, було краще провести цей фінал в Іспанії або Португалії.

А що зараз? Так, був скандал на ЧС-2024. Але чомусь світова футзальна спільнота тепер про це не згадує. І всі, хто про цей неприємний момент під час «мундіалю» та деякий час після нього, якось дружно проковтнули факт обрання Ле-Ману в якості приймаючого міста «Ф4», особливо представники Іспанії та Португалії, яких варіант з Францією, вочевидь, влаштовує – це ж не летіти в той же Єреван, правда? Якось це схоже на подвійні стандарти з боку представників топових футзальних країн Європи, чи не так? Чи це тільки я один так думаю?

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»
Фото: wikipedia.org        

Підтримати футзальний портал «5х5» на «Патреоні»