Футзальна ретроспектива. Перший «мундіаль», перший фінал, перший титул Бразилії

Минулого року, перед стартом чемпіонату світу в Узбекистані, пресслужба ФІФА виклала на сайті plus.fifa.com кілька раритетних матчів з минулих чемпіонатів світу. Ці поєдинки, що цікаво, раніше не були у відкритому доступі. Серед них – фінальний матч першого офіційного чемпіонату світу з футзалу під егідою ФІФА, який відбувся 15 січня у Нідерландах. У фінальному поєдинку зустрілись господарі змагань, нідерландці, та головний фаворит турніру – збірна Бразилії. Однак, перед тим, як розповісти про сам матч, ми зробимо невеличкий ексурс в історію. 

Чемпіонат світу 1989 року в Нідерландах став першим в історії під егідою ФІФА. Але до цього моменту вже були проведені три чемпіонати світу під егідою ФІФУСА – головної світової футзальної організації станом на той момент. Двічі на чемпіонатах світу під егідою ФІФУСА перемагала збірна Бразилії – у 1982 та 1985 роках (і деякі бразильські історики футзалу, до речі, наполягають на тому, що два чемпіонських титули, які Бразилія здобула у футзалі ФІФУСА, мають бути доданими до шести титулів чемпіона світу з футзалу ФІФА. – А. Т.). А у 1988 році перемогу здобула збірна Парагваю, яка обіграла у фіналі Бразилію. Після того, як був започаткований чемпіонат світу з футзалу під егідою ФІФА, поступово зірки футзалу ФІФУСА стали переходити у футзал ФІФА, а сама ФІФУСА трохи згодом змінила назву на АМФ. Однак, оскільки перехід зірок футзалу ФІФУСА у футзал ФІФА відбувався поступово, то на першому футзальному «мундіалі» під егідою ФІФА можна було побачити деяких особистостей, які зробили великий внесок як футзалу, так і футболу.

Зокрема, можна тут згадати про данського гравця Брайана Лаудрупа. Так, це той самий молодший брат Мікаеля Лаудрупа, який тоді вже робив свою зіркову кар’єру. Але не тільки завдяки Брайану Лаудрупу була відома ця данська збірна. За футзальну збірну Данії на чемпіонаті світу у Нідерландах грав також Ларс-Крістен Ольсен, який згодом стане чемпіоном Європи з футболу у складі збірної Данії. Окрім того, данську збірну тренував Річард Меллер-Нільсен, який у 1992 році приведе футбольну збірну Данії до перемоги на чемпіонаті Європи у Швеції. А одним з трьох арбітрів фінального матчу був данець Кім Мільтон-Нільсен – на той момент вже арбітр ФІФА, проте більш відомим рефері він став у 90-х роках минулого століття.

Також серед учасників першого футзального чемпіонату світу під егідою ФІФА був парагваєць Віктор Лопес. За рік до цього Лопес грав у складі збірної Парагваю на чемпіонаті світу з футзалу під егідою ФІФУСА, де здобув золоті медалі, обігравши разом зі своїми партнерами по команді збірну Бразилії, де одним з лідерів був Вандер Яковіно. Щоправда, зазначимо, що у 1989 році Вандер Яковіно не грав у складі збірної Бразилії. Натомість, він поїхав разом з тією бразильською збірною, яка у 1992 році грала у Гонконзі. Але це трохи інша історія. Також на чемпіонаті світу 1989 року грав нинішній керівник італійського футзалу Лука Бергаміні, який на той момент був основний воротарем збірної Італії. 

Зазначимо також, що чемпіонат світу 1989 року проводився за трохи іншими правилами, ніж зараз. Зокрема, не було правила «другого пасу» воротареві. Тобто, воротар, який вводив м’яч у гру, міг отримати пас назад від партнера по команді та взяти м’яч у руки. Також треба звернути увагу на те, що тоді у футзалі були лайнсмени з прапорцями, як у футболі. І хоча офсайдів у футзалі немає, та, вочевидь, тоді прапорці у арбітрів використовувались для того, щоб вказувати на аут чи кутовий. Фактично це виглядало так: був головний арбітр та асистент, який, власне кажучи, і був з прапорцем. І ці два рефері, так, як і зараз, розміщувались на лініях. Ще один важливий момент: на першому чемпіонаті світу ФІФА не було точки для дабл-пенальті. Окрім того, аути та кутові розігрувались ногами, у той час як у багатьох країнах клубні національні чемпіонаті хе проходили за правилами ФІФУСА, де аути та кутові вводились руками (така норма досі є у футзалі АМФ, а у чемпіонаті Іспанії з футзалу за правилами ФІФА норму введення ауту руками повернули у сезоні 2024/2025 р. р., але з деякими правками – гравець сам обирає, як йому зручніше виконати аут: руками чи ногою. – А. Т.). Також зазначимо, що матчі чемпіонату світу 1989 року проходили у форматі двох таймів по 25 хвилин

Ще один момент, на який хотілося б звернути увагу – це назва першого офіційного чемпіонату світу під егідою ФІФА. Він називався «FIFA world championship for 5-a-side football». Тобто, свою нинішню назву – «FIFA Futsal World Cup» – головний футзальний турнір світу серед національних збірних отримав не одразу. 

Стартові хвилини пройшли у неквапливому темпі. Складалося враження, що і Нідерланди, і Бразилія вичікують на помилку суперника. Зрештою, невдовзі перший небезпечний момент у цьому фіналі на свій рахунок записали бразильці. Тока пробив з дальньої відстані, але Бакхейс парирував цей удар. Трохи згодом Бакхейсу знову довелося вступати у гру після удару Бенатті. І знову голкіпер «помаранчевих» був на висоті. Нідерландці, у свою чергу, намагались відповідати позиційними атаками, однак, у завершальній стадії були проблеми, які були пов’язані з тим, що потенційні адресати пасу були далеко не завжди в тій зоні, куди віддавався м’яч. Щоправда, трохи згодом небезпека біля воріт Сержіньйо таки виникла… зусиллями самих бразильців, коли Тока ледь не переправив м’яч у власну «рамку», і голкіперу «селесао» довелося рятувати ситуацію. Ще пізніше вже самі нідерландці розіграли непогану комбінацію: Херманс обігрався з Лоосвельдом, але не влучив у ближній кут. По суті, це був перший небезпечний момент у виконанні лідера «помаранчевих» у цій грі.

Тим не менш, у збірної Бразилії небезпечних моментів було трохи більше. Один тільки Карлос Альберто мав дві реальні нагоди для того, щоб відкрити рахунок. Зокрема, у першому моменті «десятці» бразильців завадив забити Бакхейс. А трохи згодом Карлос Альберто схибив з перспективної позиції. За цей промах Карлос Альберто та вся збірна Бразилії могла поплатитись, коли Фабер класно пробив з дальньої відстані після розіграшу кутового, але Сержіньйо перевів м’яч на кутовий. Виправився Карлос Альберто за кілька миттєвостей – на 10-й хвилині зустрічі. Саме він відкрився під передачу Токи, а потім віддав пас п’ятою у вільну зону на Бенатті, котрий і відкрив рахунок у цьому фіналі. В принципі, якщо враховувати те, що бразильці на той момент переважали своїх візаві за моментами, то гол від підопічних Жерсона Трістао був справою часу. Але варто віддати належне господарям турніру, які не знітились та могли через кілька хвилин зрівняти рахунок – непогана нагода була у Лоосвельда, який, щоправда, пробив саме туди, де знаходився Сержіньйо Коельйо. Варто зазначити, що саме Лоосвельд був одним з найбільш активних гравців збірної Нідерландів у ці хвилини. Саме він намагався вести партнерів за собою, і саме від нього йшла чи не найбільша загроза воротам Сержіньйо Коельйо. І, врешті-решт, саме завдяки зусиллям Лоосвельда «помаранчеві» на деякий час перехопили ініціативу в матчі. Це подекуди змушувало бразильців нервувати, і навіть фолити. А штрафні удари у виконанні нідерландців були дуже небезпечними. Зокрема, в одному з епізодів після прямого удару зі штрафного міг забивати Херманс, а після іншого – ван дер Хойвель. Однак, з обома ударами впорався Сержіньйо Коельйо. 

Нідерландцям, які були активними наприкінці першого тайму, не вдалося перенести свою активність на початок другої половини зустрічі. Натомість, збірна Бразилії могла на початку другої 25-хвилинки подвоїти свою перевагу, проте Кадіньйо не влучив у ближній кут воріт Бакхейса. Після цього у грі настало відносне затишшя, яке намагались порушувати нідерландці, адже їм потрібно було відіграватися. Однак, по факту виходило так, що «помаранчеві» ніби і намагались тримати м’яч у себе, але при цьому м’яч далеко не завжди доходив до воріт Сержіньйо Коельйо. Відповідно, рівень небезпеки біля воріт збірної Бразилії був мінімальний. Окрім того, складалося враження, що бразильців це влаштовувало, і вони подекуди чекали на помилку суперника, щоб втілити її у гол. Так тривало до тих пір, поки Рауль не відважився на прохід, який завершився ударом по воротах Бакхейса, але голкіпер збірної Нідерландів був готовим до такого розвитку подій. У відповідь на це після класної передачі Фабера з правого флангу міг забивати Лоосвельд, проте він якимось чином не влучив у вільний кут воріт з кількох метрів. Це був найкращий шанс «помаранчевих» зрівняти рахунок у грі ще до екватору першого тайму. Трохи пізніше Лоосвельд пробивав з дальньої відстані, але м’яч після його удару пролетів повз ворота. Ще в одному епізоді той-таки Лоосвельд міг стати асистентом, віддавши пас на Баккера з кутового, але 11-й номер «помаранчевих» не влучив у дальній кут.    

Бразильці не мали наміру відсиджуватись в обороні. Це наочно показав Карлос Альберто, який фінтами розкрутив Баккера, але лідеру «селесао» вкотре завадив Бакхейс, який вчасно звузив кут обстрілу. Трохи згодом бразильці почали поступово грати за рахунком, тримаючи м’яч у себе. Але при цьому вони подекуди виманювали своїх опонентів ближче до воріт Сержіньйо Коельйо, внаслідок чого з’являлись вільні зони, де одразу намагався опинитися Карлос Альберто, котрому і надходила передача. Однак, такі задумки гравців «селесао» хоча і були цікавими, але не призводили до бажаного результату.

За такої гри збірній Нідерландів потрібно було ризикувати. За десять хвилин до кінця основного часу підопічні Рона Груневоуда створили непоганий момент, але Сейнтнер не зміг переправити м’яч у ворота після класного прострілу Лоосвельда, оскільки в цій ситуації вдало зіграв Сержіньйо Коельйо. Зрештою, на 43-й хвилині господарі турніру таки змогли зробити рахунок рівним. І зробив це найактивніший гравець збірної Нідерландів у цьому фіналі – Лоосвельд, який прийняв передачу Херманса, вигравши позицію у Рауля, і першим же дотиком пробив по воротах Сержіньйо Коельйо. М’яч влучив у дві стійки, після чого опинився у воротах збірної Бразилії. 

Підопічні Жерсона Трістао спробували майже одразу відповісти своїм голом та знову вийти вперед, але Бакхейс впорався з дальнім ударом Токи. Але вже фактично у наступній атаці голкіпер «помаранчевих» був змушений виймати м’яч з сітки власних воріт. Це сталося після того, як Рауль обігрався з Кадіньйо та пробив у правий нижній кут нідерландських воріт. Хоча по факту виглядало все так, що Кадіньйо наче невдало прийняв м’яч, але капітан бразильської збірної опинився у потрібному місці та у потрібний час і фактично втілив невдалу дію партнера по команді у гольову передачу. Після цього наставник нідерландської збірної Рон Груневоуд пішов на ризик, випустивши Баккера п’ятим польовим гравцем. І гра у форматі «5х4» могла принести успіх нідерландцям, але Лоосвельд хоча і класно пробив, але влучив у каркас воріт. А практично наприкінці основного часу гри Форі пробив низом, проте вдала гра Сержіньйо Коельйо не дозволила збірній Нідерландів зрівняти рахунок. Останній удар у цьому фіналі був у виконанні Баккера, але ця спроба була заблокована Бенатті, а вже за мить після цього пролунав фінальний свисток, який сповістив про те, що збірна Бразилії стала переможцем першого, історичного чемпіонату світу з футзалу під егідою ФІФА.      

15 січня 1989 року.

Чемпіонат світу – 1989. Фінал.
Бразилія – Нідерланди – 2:1
Голи: Бенатті (10), Рауль (46) – Лоосвельд (43)
Бразилія: Сержіньйо Коельйо – Бенатті, Тока, Рауль, Карлос Альберто – Маркіньйос, Неймар, Кадіньйо
Нідерланди: Бакхейс – Форі, Лоосвельд, Херманс, Баккер – Фабер, Сейнтнер, Демандт, ван дер Хойвель
Попередження: Маркіньйос (25), Бенатті (43) – Баккер (17), Лоосвельд (18)  

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»
Фото: ФІФА