Як то кажуть, зовні різні справи видно краще. Це підтвердив український тренер Олександр Даниленко, який наразі працює у Білорусі. У ексклюзивному інтерв’ю «5х5» він підбив підсумки не тільки чемпіонату України в Екстра-лізі, а також і чемпіонату Білорусі, де виступають українські легіонери та дав оцінку їх виступам.
– Отже Олександе Сергійовичу, сезон в українській Екстра-лізі завершено. Знаю, що Ви слідкували за ним. Що можете сказати про цей сезон в Екстра-лізі?
– Звичайно, я стежив за Екстра-лігою дуже уважно – здебільшого, через інтернет. Більшість матчів подивився повністю. Скажу так: на мою думку, загальний рівень чемпіонату виріс у порівнянні з минулим роком, в основному, за рахунок прогресу молоді. З організаційним рівнем зсередини не знайомий, але скажу, що, в першу чергу, кидається в очі не зовсім ритмічно складений календар і, на жаль, зняття «Юні-Ламану» по ходу сезону.
– Чи закономірною виглядає перемога «Продексіму», який у плей-оф не віддав супернику жодної перемоги?
– Чемпіонство «Продексіму» вважаю закономірним. Дуже важко тримати команду весь сезон на піку форми. У когось бувають спади на початку, у когось – по ходу сезону, деякі гравці, через різні причини, не вибираються з цієї ями взагалі. Але це – з області психології. Проте, новому тренеру «мельників», вочевидь, вдалося знайти правильну мотивацію для своїх підопічних. Ну, і, звичайно, те, що суперники по плей-оф у херсонців були, при всій до них повазі, не такого високого рівня, також зіграло свою роль. Окрім того, наявність довгої лави запасних однозначно робила «Продексім» був фаворитом у плей-оф, що він переконливо і довів. Також варто відзначити зміни на тренерському містку команди, хоча, на мою думку, про результат роботи Барбози можна судити після наступного сезону.
– Хто розчарував Вас у цьому сезоні, а хто – приємно здивував?
– Розчарування – це однозначно виступ «Урагану» і все, що пов’язано з ним та відбувається навколо команди і всередині. Я дуже пильно стежу за виступом рідного клубу (все-таки, три роки відіграв у майці «драконів»), але багато чого не зрозуміло мені. На рахунок здивувань, то не те, щоб здивування, але вкотре просто переконався що дуже добре поставлена робота у Романа Ковальчика з молоддю, і впевнений, що «Сокіл» у наступному році однозначно в шістці буде – це мінімум. Також приємно здивований, як виросла прямо на очах молодь «Енергії»: як росла вона в майстерності, як горіли очі у молодих гравців і як вони виправдовували довіру тренера. Радевич, Легендзевич, Ковальчук – це гравці, за якими майбутнє «Енергії».
– Чого, на Вашу думку, не вистачило «Енергії» у фінальній серії з «Продексімом», хоча перед цим вона у блискучому стилі взяла Кубок України?
– З великим інтересом дивився фінальну серію. По-перше – звичайно, не вистачило довжини лави, Тараса Кузя, Коваль був не в оптимальній формі, ще деякі гравці випадали по ходу серії. Вважаю, що в одній з ігор у Херсоні «Енергія» повинна була здобувати перемогу. і львів’яни були того варті. Можу відзначити, що лідерські якості та шефство над молоддю взяли на себе Танський та Струк, який віддавався грі повністю. Але, як то кажуть, сили не безмежні. А коли сили закінчуються, то працює голова і клас опонента. А хто б що не казав, але у Херсона він на порядок вищий.
– До речі, про «Продексім». Чи можна припустити, що «мельники» зробили правильні висновки після поразки у Кубку України від «Урагану»?
– Я дивився і перший, і другий матчі. Можу сказати що це був процес перебудови, пов’язаний з приходом нового тренера. Це всі розуміли. Може, щось не доніс тренер, ще, може хтось не перебудувався, але результат, як то кажуть, на табло. Плюс, звичайно бувають такі дні у кожної команди. Чи пішло це на користь херсонцям? Складно відповісти, але, думаю, якийсь час через свій виліт вони виграли для більш серйозної підготовки і виправлення помилок. Що, в принципі, і показав подальший розвиток подій.
– Наразі в українському футзалі міжсезоння, але воно вже дивує. Кадрові чистки в «Урагані», «Продексімі», очікуються зміни ще в кількох командах Екстра-ліги. Це міжсезоння буде багатим на несподіванки?
– З подивом та великим розчаруванням сприйняв ті зміни, що відбулися в «Урагані»! «Ураган» завжди славився вихованням своїх гравців, мені імпонує гра і Корсуна, і Зварича, і Юліана Горбатого (корінного вихованця!), а також Бірова та Пелеха. Це – майбутнє будь-якої команди, чому доказ – запрошення цих гравців до інших команд, у тому числі і до чемпіона України. Не думаю, що ці гравці стали раптом неперспективними, в одну мить! Впевнений – вони будуть задіяні в інших командах, а чи прийдуть на їх місце сильніші гравці, і, найголовніше – перспективніші, це дуже велике питання. Окрема тема – це ветерани та легенди «Урагану» Роман Кіндратів та Андрій Сімка. Люди все життя були віддані цій команді і душею, і тілом, залишаючи своє здоров’я на майданчику. Вони прекрасно провели цей сезон, грали у провідній четвірці «Урагану», яка давала результат. Вони були віддані цій команді і, впевнений, допомогли б у найближчому майбутньому! Інше питання, що це рішення керівництва та тренерського штабу, і з цим треба змиритися. Бажаю хлопцям успіху в майбутньому і знайти себе вже, мабуть, не в «Урагані».
– Що скажете про формат Екстра-ліги у майбутньому сезоні Екстра-ліги?
– Цікаві зміни, вони кардинально відрізняються від плей-оф, для якого є нормою довга «розкачка». При новому форматі, звичайно, боротьба піде більш осмислена, вже з першого туру, і кожне очко буде на вагу золота. Тому, потрібно врахувати це при підготовці до нового сезону, а як це буде – добре це чи погано – тільки майбутнє покаже. По новому формату єдине питання: що робити командам, які посядуть з 7 по 10 місця, коли утвориться фінальна шістка?
– Чи можна сподіватись, що цього сезону в Екстра-лізі буде все-таки десять команд, а не менше?
– Хотілося б, щоб їх було десять, а у перспективі – і більше.
– Вже кілька сезонів йде дискусія про те, щоб у команд Екстра-ліги були свої молодіжні склади (U-19). Однак, не у всіх клубів є такі «прімавери». Що треба зробити, щоб у наших команд все-таки з’явились можливості мати у своїй структурі молодіжний склад?
– Дуже радує око і видно роботу Комітету дитячо-юнацького футзалу. Проводяться чемпіонати у вікових категоріях, Кубки України. Це робиться регулярно, і це радує. Але прірва виникає у віковій категорії U-19. Наскільки я знаю, навіть чемпіонат України в цій віковій категорії не проводився в цьому році. І це більш ніж дивно, якщо врахувати, що Україна претендує на проведення першого чемпіонату Європи серед 19-річних. Тому, мені складно відповісти, що потрібно зробити, щоб були ці молодіжні команди.
– Олександре Сергійовичу, давайте перейдемо до справ у білоруському футзалі, адже буквально нещодавно закінчився чемпіонат Білорусі. Що можна сказати про підсумки чемпіонату?
– Вважаю цілком закономірною перемогу «Лідсельмашу». По-перше – по ходу сезону лідівці демонстрували більш стабільну гру, ніж опоненти. По друге – на шляху плей-оф вони пройшли дуже незручний «Дорожник», потім у трьох матчах виграли у суперамбітної та вмотивованої «Столиці». Що стосується фінальної серії, то вважаю, що, в принципі, у перших двох матчах Ліда перемогла заслужено (у першому з них, в основному, через те, що «ВРЗ» був не сильно схожий на себе – можливо, перегорів). Ну, а в останньому матчі була феєрія, і таких поєдинків насправді дуже мало. І «ВРЗ» заслуговував на перемогу, і «Лідсельмаш», але більше пощастило Ліді.
– Найкращий гравець фінальної серії – Артем Рось? Чи є інші кандидатури?
– Артем вражав своєю грою в усіх серіях плей-оф, де він брав участь, хоча і по ходу чемпіонату він підтверджував свій клас. Але я б відзначив так само Женю Клочко, який нарешті знайшов свої кращі кондиції після травми і показав дуже хорошу гру. Також я думаю, що за це звання цілком може поборотися і Михайло Грицина, який феєрив у плей-оф і показував дуже результативний футзал. Це мої три кандидати на МVP плей-оф!
– Є така думка, що у півфіналі проти «Лідсельмашу» «Столиці» не вистачало нашого Тараса Королишина. Чи згодні Ви з цим?
– Однозначно, тому що Тарас – це один з лідерів колективу. Він дуже конструктивний гравець, на якого дуже розраховував тренерський штаб «Столиці». Це була найсерйозніша втрата для команди з Мінська у плей-оф.
– Взагалі що Ви можете сказати про те, як зіграли українські легіонери у цьому чемпіонаті Білорусі?
– В принципі, всі українці були на провідних ролях у своїх командах. Про Лебедя та Літвінова поки що нічого казати не буду. Лебедь, незважаючи на те, що почав непогано, потім не реалізував себе. Щодо Літвінова – час покаже.
– З наступного сезону в чемпіонаті Білорусі буде введений ліміт на легіонерів, і, відповідно, українців може поменшати. Як це може вплинути, перш за все, на рівень чемпіонату?
– В більшості випадків українські легіонери на провідних ролях у своїх командах. Завдяки цьому і високий рівень чемпіонату, але крім українців тут грають шість росіян, три гравці збірної Грузії та три бразильці (а нещодавно «Столиця» ще підписала гравця збірної Італії Боавентуру. – А. Т.). Тому, і конкуренція між легіонерами також є. З наступного року вводиться ліміт, чемпіонат переходить з чотирьох легіонерів до трьох. Але у випадку з українськими легіонерами не думаю, що станеться великий відтік з чемпіонату Білорусі, оскільки дуже багато з них або мають вже, або отримають до початку наступного року вид на проживання і не будуть вважатися легіонерами. Плюс деякі гравці зацікавили тренерський штаб збірної Білорусі, тому можливі варіанти і з громадянством.
– Яка, на Вашу думку, топ-п’ятірка українських легіонерів у чемпіонаті Білорусі (якщо не враховувати тих, хто отримав вид на житло в сусідній країні) – воротар та чотири польових?
– Якщо брати до уваги тільки тих українців, які не мають вид на житло у Білорусі та не вважаються легіонерами у білоруському чемпіонаті, то п’ятірка найкращих гравців, на мою думку, виглядає наступним чином: воротар – Максим Лисенко («Дорожник»), польові гравці – Роман Кордоба («ВітЕн»), Артем Рось («Лідсельмаш»), Тарас Королишин («Столиця») та Дмитро Шамлі («ВРЗ»).
Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»