Андрій Цілик та Микола Микитюк розповіли про дебют у національній збірній України

23-26 вересня національна збірна України в Ірані взяла участь у міжнародному турнірі «Quadrangular international futsal tournament», за підсумками якого підопічні Олександра Косенка фінішували на другій позиції. Новачками у складі «синьо-жовтих» стали два «ураганівці» – Микола Микитюк та Андрій Цілик, останній з яких відзначився двома голами за нашу збірну.

Нагадаємо, що наприкінці серпня троє гравців «Урагану» Микитюк, Цілик та Лисенко завоювали бронзові медалі студентського «мундіалю». Наскільки хвилююче перебування у розташуванні національної збірної та які враження від виступів на міжнародній арені з клубною прес-службою поділилися самі дебютанти.

– Які емоції? Що відчуває спортсмен, якого вперше викликають в лави національної збірної?
Цілик: Скажу, що це дуже приємно, що твою працю, старанність оцінили. Але водночас це дуже відповідально захищати кольори збірної. І що найголовніше – не можна ніколи на цьому зупинятися, бо сьогодні в збірній ти, а вже завтра – хтось інший. Тому – тільки працювати, і максимально віддаватися справі, яку ти любиш.
Микитюк: Звичайно, що це дуже приємно, але, якщо чесно, для мене навіть не очікувано. Мріяв грати за збірну України, але ще кілька років тому навіть не міг подумати, що буду грати в головній команді «Ураган» (Микитюк – вихованець клубної ДЮСШ – авт.). Було багато хлопців, які зі мною разом ходили на тренування в ДЮСШ, і я щасливий, що мені пощастило потрапити в число тих, хто дійшов, доріс до «основи». А виклик у збірну – це ще один приємний бонус і свідченням того, що треба продовжувати працювати. Хоча ніколи не думав, що ця мрія стане реальністю.

– Максим Павленко настанови якісь давав?
Микитюк: Максим Михайлович бажав успіху, щоб ми добре себе проявили, і закріпилися в складі. Підтримували і в «Урагані», раділи, що ми представляємо наш клуб в збірній.
Цілик: Найголовніша настанова – приїхати додому живими-здоровими, провести турнір без травм. З цією установкою ми впоралися (сміється – авт.).

– Яка, загалом, атмосфера у розташуванні збірної?
Микитюк: З Петром Шотурмою та Ігорем Корсуном ми пограли не один рік в «Урагані», у нас хороші дружні стосунки й за межами поля. Хлопці привітали з дебютом, підтримували. Відчувалося, що ми знаємо одне одного і під час матчів, була взаємодія, тому було трішки легше в цьому плані. Хоча зі всіма знайшли спільну мову, все було гаразд.
Цілик: Футзальний світ взагалі тісний, тому багатьох хлопців знали, а особливо приємно було пограти з Корсуном, Шотурмою, і справді відчувалася підтримка з їх сторони.

– Перше бойове хрещення в Ірані, які враження від країни, турніру? Рівня суперників?
Цілик: Звичайно, дуже цікаво поїхати в іншу країну, подивитися на їхню культуру, звичаї. Часу знайомитися з Іраном багато не було, у нас був один вихідний, ми гуляли містом, ходили в музей. Особливо цікаво було спробувати свої сили з такими суперниками, рівень яких дуже хороший. Це – великий досвід!
Микитюк: Тебріз дуже сподобався, це одне з історичних міст Ірану, цікава архітектура, привітні люди. Рівень турніру теж на достатньо високому рівні, збірна Ірану, наприклад, бронзовий» призер Чемпіонату світу (2016р. – авт.), багаторазовий чемпіон Азії. А це про щось говорить. Вони – дуже фізично сильні, витривалі. Добре виглядала збірна Японії – дуже технічні, швидкі, мобільні. Помітно зріс рівень Білорусі.

– Андрію, ти відзначив дебют двома голами…
Цілик: Забивати завжди приємно, але насамперед думаєш за результат для всієї команди, тому я не мав права розслаблятися чи втрачати концентрацію. Мені приємно, що зміг долучитися до перемоги збірної в обох матчах, але ще раз повторюся – це командний успіх, і заслуга всіх гравців.

– Що все-таки не вистачило, щоб обіграти господарів, збірну Ірану?
Микитюк: Думаю, що не вистачило терпіння, і наприкінці гри ми не витримали натиск суперника.
Цілик: При рахунку 1:0 нам не вистачило другого гола, якби ми його забили, гра б заспокоїлася. Ми мали хороші нагоди, два виходи 1 на 1, але підвела реалізація. Ми десь нервували, бо суперник мав моменти, а у нас 4-5 фолів, і вже не могли так агресивно забирати м’яч, як цього хотілося.

– Буквально на днях Олександр Косенко в інтерв’ю відзначив, що роботою новачків задоволений? Чи говорив щось особисто?
Микитюк: Особистої розмови з головним тренером не було, але всій команді сказав,що не варто засмучуватися, що це підготовчий турнір, тому ми багато награвали, він спостерігав за взаємодією у четвірках, постійно були зміни у квартетах. Ми з Андрієм з однієї команди, але головному тренеру було важливо подивиться, чи можемо ми грати одне без одного, як швидко зможемо знайти порозуміння з іншими членами збірної.
Цілик: Завдання футболіста просте – слухати установку тренера, максимально віддатися на полі – забивати голи, робити вдалі «асисти». Приємно, що Олександр Косенко відзначав, що потрібно проявляти себе індивідуально, не боятися, пробувати обігрувати. Загалом, сказав, що ми молодці.

– Якщо говорити про взаємодії в четвірках, з ким почували себе найкомфортніше?
Микитюк: Це національна збірна, де професійні футболісти, тому грати зі всіма комфортно. Так, Шотурму, Корсуна краще знаю, з Ігорем грали в «Урагані» в одній четвірці, але не можу сказати, що з іншими гравцями не знайшов спільної мови. З Радевичем, Легендзевичем були разом у студентській збірній.

– Власне про студентську збірну. «Бронза» – задовільний результат на чемпіонаті світу, якщо брати до уваги, що у півфіналі поступилися чемпіону – збірній Росії?
Цілик: Будь-яка нагорода приємна, але хотілося повернутися додому з «золотом». Напевно, в той момент збірна Росії була сильнішою за нас.
Микитюк: Звичайно, дуже хотілося виграти чемпіонат світу, потрапити в історію. Студентська збірна України вже вигравала «мундіаль», але хотілося ще раз підтвердити цей статус.

– Що не вдалося у півфінальній грі?
Микитюк: Команда Росії – досить сильна, багато гравців студентської збірної грають у національній дружині. Знаємо, що рівень чемпіонату в Росії теж на хорошому рівні, і від нас була максимальна налаштованість на боєздатну гру. Десь не пощастило в деяких моментах, нам забили швидкі голи, тим більше, психологічно важко виходити з рахунку 0:3. В другому таймі ми мали перевагу, тиснули на суперника, але трішки не вистачило в кінці.

– Якщо повернутися до «Урагану», то як почуваєте себе зі стартом «реноваційного» сезону?
Микитюк: Почуваємо себе старожилами (сміється – авт.). Футбольне життя воно таке – хтось йде, хтось приходить. У нас оновлений склад команди, і разом працюємо над поставленими цілями, сподіваюся, в цьому сезоні ми зможемо вибороти комплект нагород. У нас дружній колектив, є досвідчені гравці, які допомагають, підказують. Головне – виконувати свою роботу і разом йти до перемог.
Цілик: У всіх нас спільна мета – перемагати, навколо неї ми об’єднані. Неважливо, хто з якої команди перейшов, зараз ми у футболках «Урагану» і повинні робити все від себе можливе, щоб здобувати трофеї для свого клубу.

– Що скажете про формат Екстра-ліги?
Микитюк: Це щось нове, цікаво! Тепер кожна гра – як плей-оф, і всі в регулярному чемпіонаті б’ються за очки. Треба віддавати всі сили, щоб виконати програму мінімум – потрапити у «шістку». Зараз всі команди мають рівні шанси, всі розуміють, що кожна гра важлива.
Цілик: Формат цікавий, і особисто мені хотілося б, щоб був ще спарений тур, щоб було більше ігор. Це було б ідеально! А так за сезон виходить мало матчів, тим більше, якщо десь випадаєш через травму, дискваліфікацію чи через виклик у збірну. Добре, тепер є новий турнір  – Кубок ліги.

– Ви пропустили перший етап Кубку ліги, напевно дивилися матчі «Урагану», в активі дві перемоги….
Микитюк: Провели дві хороші гри, забили м’ячі. Все, що відпрацьовували на тренування, те й реалізували в матчах.

– Яка футзальна мрія? Які нагороди хочеться здобути у вітчизняній Екстра-лізі?
Микитюк: Дуже хочеться виграти з «Ураганом» усі можливі трофеї, хочеться відчути ці емоції. А для цього, звичайно, треба працювати на максимум!
Цілик: Є ціль виграти чемпіонат, Кубок, і далі здобувати нагороди на міжнародній арені.

– І наостанок – традиційні побажання для всіх вболівальників?
Микитюк: Підтримувати команду у важкі часи, і в час перемог. Ми граємо для вболівальників, вони нас мотивують, заряджають! Будемо робити все, щоб тішити їх голами, перемогами.
Цілик: Завжди вірити в «Ураган»! Це найголовніше!

За матеріалами офіційного сайту НФК «Ураган» (Івано-Франківськ)