ЧЄ серед університетів: ХНУ ім. Каразіна – університет Варшави – 3:0. ПІСЛЯМОВА

За підсумками поєдинку між ХНУ ім. Каразіна та університету Варшави, в якому харків’яни здобули перемогу з рахунком 7:3 та путівку до півфіналу університетського Євро, кореспондент «5х5» по спілкування з доцентом кафедри фізвиховання харківського університету Володимиром Темченком.

Володимир ТЕМЧЕНКО: «Наш чвертьфінал з поляками був найпростішим»

– Володимире Олександровичу, перш за все, вітаємо Вас як голову кафедри фізвиховання ХНУ ім. Каразіна з виходом університетської футзальної команди до півфіналу чемпіонату Європи серед університетів. У півфіналі наша команда гратиме з університетом Міньйо. А поки хотілося б дізнатись у Вас, що Ви скажете по цій грі та взагалі про хід турніру.
– На мою думку, ігри у груповому турнірі, а саме – два перших поєдинки, були для нас складнішими, ніж нинішній чвертьфінал. Так склалося, що після довгого перельоту ми мали грати з португальською командою. Вона, в принципі, тут майже поруч. Хлопці досить важко входили у гру. Були невеличкі проблеми з реалізацією гольових моментів. Але, тим не менш, вони вистояли, витримали та виграли, що додало впевненості. Розуміння того, що у наступному матчі вони могли вирішити долю виходу з першого місця, зіграло, з моєї точки зору, злий жарт. Хлопці були трохи скуті у матчі з хорватами. Тим не менш, результат був для нас сприятливим. Наші гравці розслабились, і в останній грі групового турніру з командою з Ізраїлю виплеснули всі ті емоції, які пережили за попередні два матчі. А ось вже сьогодні у чвертьфіналі… Мабуть, наш чвертьфінал серед усіх тих, які були, виявився найбільш простим. Хоча ні. Команда з Малаги теж переконливо здолала своїх суперників (5:0. – А. Т.). Тобто, перші два чвертьфінали були легкими, а ось в останніх двох були нічиї, пенальті, емоції. Наші хлопці грали з польською командою. Вона досить хороша, високого класу, але молода. Я не думаю, що сьогодні ми мали якісь проблеми по грі. Віталій Чернишов дав пограти всім гравцям. Забили сім м’ячів, хоча могли забити більше. Пропустили три – це не є добре. Хоча коли результат вже фактично був визначений, то команда грала зовсім розслаблено, не викладаючись на повну, бо розуміли, що наступний суперник буде більш сильним, тому що пера, на яку ви виходили би у наступному раунді, дуже сильна. Це господарі турніру, університет Міньйо, і Тбіліський Державний університет – теж хороший, згуртований, технічний, сильний, бойовий колектив, який сповідує комбінаційну гру.

– Як раз про суперників по півфіналу хотілося б спитати. Чи може стати козирем нашої команди у півфіналі те, що харків’яни віддали не так багато сил та енергії у чвертьфіналі, у той час як господарі турніру дуже багато емоцій віддали грі з грузинами?
– Ви знаєте, це студентський футзал. Хоча я знаю, що наші хлопці професіонально ставляться до цього. Що буде в півфіналі – абсолютно невідомо. Можливо, те, що наші хлопці зекономили сьогодні певну частину сил, зіграє якусь роль. Але я не думаю, що це буде визначальним моментом, тому що вдома і стіни допомагають. Я вже не кажу про інші фактори.

– Особливо важливо буде забити першими?
– Забити першими – це завжди добре. І бажано – з центрального кола при введенні м’яча у гру (сміється). Це буде взагалі добре.

– Перед стартом турніру Віталій Чернишов казав, що, в принципі, перед командою якихось особливих завдань не стоїть, головне – просто показати свою хорошу гру. Зараз, коли команда за крок від фіналу, конкретні задачі стоять?
– Ви знаєте, виїжджаючи сюди, ми дійсно конкретних задач не ставили перед командою. Зараз їх також немає. Але зрозуміл, що у всіх нас у підсвідомості є таке: ми пройшли один етап, другий, а чи не замахнутись нам далі? Пам’ятаєте, як у старому радянському кіно – «А чи не замахнутись нам на самого Вільяма Шекспіра?». Так само і тут. Апетит приходить під час їжї. Самі футзалісти хочуть цього досягнути. Звісно, цього хоче і тренер. Звісно, цього хочу і я, як керівник делегації. Звісно, цього бажають нам усі ті, хто залишився у Харкові: і ректор нашого університету, і керівники футбольного клубу, і керівники харківської футбольної асоціації. Але про конкретні задачі ніхто не казав. Усі бажають показати максимально можливий результат, показати хорошу гру. Але – бажають, а не ставлять задачу, які ми повинні виконати.

– Кого б Ви могли виділити за підсумками цих зіграних чотирьох поєдинків у складі харківської команди?
– Ви знаєте, я би не став виділяти нікого. Когось одного я би не став виділяти – це точно. Ми розуміли ще до початку турніру, що гравці нашої команди трохи різні за своїм рівнем гри. Є в нас перша четвірка, в якій грають Абакшин, Лебідь, Моспан, з нми починав Васильєв, а зараз, через певний ряд обставин, Панасенко. Є хлопці, які більш награні, а є хлопці, які грають добре, але все-таки клас ї трохи нижче. Я не буду виділяти нікого. Всі виходять на майданчик, всі б’ються, всі віддаються повністю грі. І всі заряджені на максимальний результат. Це, може, прерогатива тренера, який, все-таки, професіонал у футзалі. У мої функції не входить підготувати футзалістів певного рівня. Моя задача – створити умови для того, щоб футзал в університеті розвивався, прогресував та досягав максимально можливих результатів.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»