Антон ДЕНЧУК: «Від сезону очікував більшого»

Цей молодий кіпер швидко став одним із основних гравців «Галицької здоби». Про враження від сезонів у Другій лізі України, чемпіонаті міста, а також про роботу на кур’єрській службі й не лише Антон Денчук з пресслужбою «пекарів».

– Антоне, розпочнемо з гарячої теми – коронавірусу. Футзальні змагання призупинені, чим займаєтеся на карантині, чи підтримуєте спортивну форму?
– Ситуація неприємна, адже на невизначений час призупинені всі спортивні змагання, майданчики зачинені, МОЗ рекомендує сидіти вдома. Але, я вважаю, треба виходити на свіже повітря, робити пробіжки. Звісно, не шукати скупчень людей і робити все можливе, щоб не втратити форму за період карантину. Саме це я і роблю.

– Перейдемо до теми футзалу. У Гранд-лізі Львівщини «пекарям» залишилося зіграти один тур, на даний час невідомо, чи будуть його догравати. В принципі у чемпіонаті вже все вирішено. Оцініть проведений сезон для «Галицької здоби».
– На превеликий жаль, потрапити у призери нам не вдалося. Зараз залишилося локальне завдання – зберегти за собою четверту сходинку в турнірних перегонах у матчі з «DevPlanet».

Якщо ж робити проміжні підсумки, то перед сезоном очікував від команди більшого. На мою думку, саме невпорядкований календар змагань завадив «пекарям» поборотися, принаймні, за трійку призерів. Часто матчі Гранд-ліги проводилися по вівторках, а це саме той день, коли у нас тренування. Плюс, ближче до весни кілька наших лідерів почали грати у великий футбол. Саме ці чинники, вважаю, стали ключовим у досягненні бажаного результату.

– Як оціните свою гру?
– Можна було зіграти краще. Знову ж таки, хочу підняти тему відсутності тренувань. Коли вони були, то постійно відчував себе у тонусі. А так – тренувався фактично на іграх.

– Найкращий та найгірший матч «Галицької здоби» у зимовому чемпіонаті?
– Найкращий у другому колі проти «Бастіона» (3:3 – авт.), а найгірший, мабуть, проти «Фудіжкури» (2:2 – авт.), коли ми втратили три бали на останній хвилині гри.

– Ви і ще багато гравців «червоно-жовтих» цього року дебютували у Другій лізі України. Які враження залишилися від цих змагань?
– Незважаючи на провалений сезон, для багатьох гравців, і для мене у тому числі, це був класний досвід. Змагання Другої ліги на порядок вищі за місцевий чемпіонат. Запам’яталися виїзди у Городенку, Луцьк. Таке важко забути. У ту ж Городенку ми приїхали за дві години до гри й не могли пройти у роздягальню через аншлаг.

– До переходу в «Галицьку здобу» Антон Денчук виступав за АК «Старяву». Кілька слів про цей етап кар’єри.
– У цю команду я потрапив завдяки своєму другу Андрію Кулику. У «Старяви» як раз було передсезонне тренування, на мене глянув тренер цієї команди Юрій Хавер і сказав, що заявлять на сезон. Користуючись нагодою, дякую АК «Старяві», що дали мені суттєвий поштовх у футзалі.

– А потім відбувся перехід у «Галицьку здобу»…
– Крім «Старяви», я ще й тренувався у «Майолі», команді, яка виступала в одній з бізнес-ліг Львова. Саме після одного з таких тренувань до мене підійшов прес-аташе «пекарів» Ігор Воробій (також тренувався з нами), який запропонував прийти на тренування до «Галицької здоби». Згодом відбулося знайомство з Сергієм Тригубцем, який після кількох занять запросив мене залишитися у команді. Це був новий виклик, тому я погодився.

– Як Вам поживається у родині «пекарів». Звикли до нової команди?
– Все чудово. У «Галицькій здобі» є все, щоб рости у професіональному плані. Подобається, що наша команда бере участь у багатьох турнірах і завдання завжди максимальні. На даний момент запам’яталися: згадувана вище Друга ліга України, турніри в Луцьку, Тячеві, Львові.

Хочеться також відмітити наших фанів, які підтримуються команду фактично у всіх матчах. Респект!

– З ким найбільше товаришуєте?
– З Нікітою Єлфімовим, який проживає неподалік.

– Як Ви взагалі захопилися футзалом? Не було бажання, як і в решти юнаків, спробувати сили у великому футболі?
– Щоб Ви розуміли, футбольної школи у мене нема. Потрапив у футзал спонтанно. Знову ж таки, допомогло мені у цьому навчання в університеті «Львівська політехніка». Вже на 2 курсі разом зі студентською командою став бронзовим призером чемпіонату України серед ВНЗ. Саме там я почав навчатися азів футзалу. Потім же було запрошення у «Старяву».

– Чи хотіли б колись попрацювати на пекарні?
– Звісно (сміється). Наш тренер, буває, після програних матчів говорить, що треба всіх везти на пекарню, аби допомагали робочим розвантажувати мішки з борошном. Мішки кидати я би не хотів, а у ролі пекаря я б себе спробував.

– Чим займаєтеся у буденному житті, окрім навчання?
– Як з’являється вільний час, то стараюся більше гуляти, особливо подобається набережна Тернополя й Українські Карпати, читаю книги. Окрім цього працюю на велосипедній доставці їжі «Ракета». У даний час ця професія є актуальною, особливо в умовах карантину.

– Ваші побажанням всім, хто любить футзал і вболіває за «Галицьку здобу»?
– Здоров’я, благополуччя, щоб все в житті вдавалося, любіть людей, рідних, ну, і не забувайте за футзал.

За матеріалами сайту Vorobus.com