Володимир ТРИБОЙ: «Найсильніша воротарська школа – в Україні» + ФОТО

З минулого року в Одесі функціонує і успішно розвивається перша в Україні школа підготовки футзальних воротарів, яку заснував Володимир Трибой. Титулований голкіпер, який двічі вигравав національний чемпіонат з футзалу, реалізував свій проект за підтримки Одеської обласної асоціації футзалу.

В інтерв’ю сайту «Футзал Одеси» Володимир Павлович детально розповів про роботу школи, почавши з того, як з’явилася ідея її виникнення:

– Наша школа була заснована і зареєстрована в листопаді минулого року. Хоча, сама ідея зародилася у мене ще в 2004 році: підготував проєкт і почати шукати фінансову допомогу, щоб його реалізувати. Але, після низки відмов ідея сама собою затихла…

– Як вдалося знову повернутися до реалізації задумки?
– Всі ці 15 років мріяв про відкриття школи, адже воротарська справа мені дуже близька – я добре її знаю. Так що, рішення, можна сказати, визрівало давно. Багато хто запитував, коли я вже почну передавати свої знання і майстерність молоді: зовсім маленьким і тим, хто вже готується до професіональних виступів стражам воріт. І ось в якийсь момент виникла ця ідея: відкрити школу було давньою мрією – з того моменту, коли я закінчив грати. Хоча, в силу зайнятості, здійснити задумане все одно вдалося лише через кілька років. З готовим планом я раніше звертався до друзів-бізнесменів, але їм це було не особливо цікаво, так як, зрозуміло, що бізнес на цьому не побудуєш. А одному, без помічників, зробити це було важко. У підсумку, все прийшло з моєї ініціативи. Іноді ми повинні взяти на себе відповідальність, і я вирішив піти цим шляхом. Найважливішим фактором для мене при прийнятті рішення є можливість попрацювати з талановитим і просунутим поколінням.

– Кого назвали б ідейними натхненниками?
– Мою ідею підтримала Одеська обласна асоціація футзалу, так що стартувати проєкту було легше. Порадився і отримав підтримку від метра футзалу і мого тренера Валерія Івановича Водяна. Також підтримав ініціативу мій друг і кум Кирило Володимирович Красій, який працює в тренерському штабі збірної Литви та клубі-чемпіоні цієї країни, «Вітіс». Так втілення мрії і здійснилося! Радився і зі своїми друзями, Сергієм Гівійовичем Коридзе, тренером збірної Казахстану та команди «Кайрат» (Алмати), Олександром Петровичем Косенком, головним тренером збірної України. Вони також підтримали мене: сказали в один голос, що така школа потрібна! Тому що вони самі всьому навчалися. Звичайно, підтримка таких зірок і визначила починання!

– Ставши тренером, ви, напевно, ще краще розумієте своїх колишніх тренерів?
– Так, саме завдяки моїм тренерам я опинився в принципі до цього готовий. Я зміг відкрити проєкт, до мене ходять діти, займаючись улюбленою справою. У моїх планах облаштувати, систематизувати роботу моєї школи, тобто знайти постійне приміщення, закріпити розклад, докупити інвентар. Моя мета – працювати з кожним бажаючим. Все, що я знаю і вмію, все, чому ще вчуся, я хотів би передавати молодим воротарям. І я впевнений, що якщо прищеплювати дітям любов до футзалу, хтось із них обов’язково доб’ється участі у професіональних лігах. Я хочу, щоб вони полюбили гру і в майбутньому отримували гроші за любов! Є люди, які йдуть у футзал, футбол щоб заробляти, а хтось йде у футбол, тому що це їх життя. Зокрема, моє.

– Хто допомагав при організації школи?
– Організацією займався я сам. Тренувальний процес будую сам. Вже є думки по розробці конкретних планів, конкретної методики. Є бачення, як повинен розвиватися та додавати у своїй майстерності воротар. Тренерська діяльність – процес творчий. В результаті роботи придумуються нові вправи, тренерські ходи, різні моменти, які спрямовані на розвиток воротарів. 

– Хто бере участь у функціонуванні школи в її перший рік?
– Ніякі великі футзальні структури в проекті не беруть участь – тільки особисті зв’язки і допомогу Ігоря Михайловича Калініна, президента Одеської обласної асоціації футзалу. З екіпіровкою допоміг В’ячеслав Лапа, який представляє фірму «EUROPAW». Кістяк учнів школи був зібраний на первинних засадах через моїх друзів, тренерів дитячих шкіл футзалу: допомагали Федір Пилипів та Олександр Гірка («Чорне море»), Олександр Каплун («Іллічівець»), Ігор Чурсін («Локомотив»), Дмитро Демченко («флагман »), Роман Будзика («Гармонія»). Сподіваюся на взаєморозуміння і довіру інших тренерів Одеської області. І не тільки…

– Наскільки складно тренувати не класичний команду футболістів, а виключно воротарів?
– Воротарське мистецтво – це не тільки техніки, які треба виконувати, це серйозна психологічна робота. Воротар – це найвідповідальніший гравець. А воротар-то один. Якщо він помилиться, в більшості випадків буде гол, поразка всієї команди. І всій команді потрібно буде відіграватися, розумієте? Це величезний психологічний тиск: я на це йшов, я це знаю і хочу допомогти початківцям воротарям з самого дитинства набути впевненості. Внесок воротаря в остаточний результат матчу часто становить 50% і більше від внеску всього колективу. Хороший воротар – це впевненість, стабільна гра плюс хороші фізичні дані. Складнощі є, але, як кажуть, якщо є перешкоди на шляху – значить, ти на ньому єдиний.

– Згадайте перше заняття?
– На перше заняття прийшло п’ять осіб, і масштаб поступово збільшується. У соціальних мережах інтерес до групи виявляють навіть дівчата, але поки на тренуваннях була тільки одна дівчина. Я ніяких обмежень не ставлю. Діти – це чистий аркуш, це майбутнє. З ними завжди приємно працювати, там бачиш результат, там бачиш емоції і віддачу від самих воротарів. Діти скажуть тобі правду, скажуть те, що думають. Вони живуть в іншому світі під назвою «Дитинство». І мені завжди приємно повертатися в цей світ, відчувати себе молодше. У такі моменти робота не відчувається як робота.

– А взагалі, як проходять тренування?
– Заняття з дітьми та дорослими відрізняються за ступенем інтенсивності, по вправах, завданнях. Для хлопців з груп U-10 та U-9 (2010-2011 роки народження) – воротарям ставиться завдання розширення кола досліджуваних технічних прийомів і тактичних дій, формування вмінь виконувати вивчені прийоми в ускладнених умовах, подальшого розвитку фізичних якостей з урахуванням специфіки футзалу. Воротарям 2012-2014 років народження прищеплюються вміння правильно виконувати основні технічні прийоми і тактичні дії, забезпечується різнобічна фізична підготовка, повідомляються елементарні теоретичні відомості. Проводжу комплексні спеціальні заняття з техніки, тактики гри у воротах та фізичної підготовки. Це тренування, де відпрацьовуються дальні удари (удари далі десятиметрової позначки), по-друге – удари від бокових ліній (не далі одного метра від бокової лінії). Удари з середньої дистанції (удари між штрафним майданчиком і десятиметрової відміткою), виходи три в два, два в один, один в нуль, десятиметровий удар. Про такі епізоди кажуть: виручив або не виручив. Це тренування, де відпрацьовуються найскладніші моменти. Удари з меж штрафного, пенальті, виходи два в нуль і три в один. У таких ситуаціях голкіпер рятує команду. Багатьох доводиться вчити практично з нуля, але у хлопців є бажання – і це дуже радує. Взагалі, навик необов’язковий – його вам прищепить тренер. Ми вчимо не тільки майбутніх голкіперів, але і вже далеко не новачків. Чекаємо кожного!

– Чи плануєте якісь збори або, як прийнято в баскетболі, кемпінгами, табори для вихованців школи?
– Так, влітку за допомогою директора спорткомплексу «Black Sea PSV» Сергія Бабікова, а також наших метрів серед ветеранів і одних із впливових представників ветеранського напрямки футзалу України та Одеської області, Сергія Торшина, Костянтина Недолуженка планую організувати воротарські збори в кращому спорткомплексі Південної Пальміри, який розташований у Крижанівці. Також є задумка запрошувати воротарів FAVBET Екстра-ліги та колишніх знаменитих воротарів українського футзалу та ближнього зарубіжжя для проведення індивідуальних занять у школі. 

– Чому вибрали саме новий спорткомплекс «Black Sea PSV»?
– Місце дислокації для школи обирати не доводилося, так як весь час зали в нашому місті зайняті. Десь за оренду залу просили більшу плату, або ж тренування можна було проводити тільки о дев’ятій або десятій годині вечора. Так що, спасибі вище згаданим друзям, що допомагають з часом занять на власному часі тренувань, виділяючи мені половину майданчика. І батьки зробили свій вибір, зупинилися на моїй школі підготовки воротарів, я вважаю – наші діти заслуговують на краще. Тому, на мою думку, ми змінюємо футзальне життя в Одеській області, що не може ні радувати. Хоча, не мені про це говорити.

– Чи вдалося знайти спонсорів школи?
– Зараз я при справі, і футзал, як і раніше, присутній у моєму житті – поступово переходжу на тему комерційної складової. Великі футзальні структури у проєкті не беруть участь – повторюся, тільки особисті зв’язки. Ніяких спонсорів в особі «Газпрому» в мене немає (але, хотілося б!). Для того, щоб покривати оренду, екіпіровку, інвентар, збори воротарів – усе плачу зі своєї кишені. По суті, поки що існуюча система працює в «нуль» – хочу реалізовувати все крок за кроком.

– Якими бачите найближчі перспективи школи?
– Наша школа – єдина не тільки в Одесі, але і в Україні саме футзальна, тому проєкт, думаю, цікавий. Тим більше, ми приділяємо час тренуванням з загальнофізичної підготовки, а наші вихованці матимуть шанс спробувати свої сили в професіональних клубах. Найближчим часом школа планує розпочати співпрацю з клубами нашої FAVBET Екстра-ліги та школою «Кайрат», де асистент головного тренера – мій друг Сергій Коридзе. Було б добре перетворити школу в справжню «фабрику». Зрозуміло, що поки мої вихованці навряд чи можуть претендувати на пост «номер один» у команді FAVBET Екстра-ліги або збірних, хоча є хороші воротарі в командах U-15, U-13, U-12. Всі хлопці, які у мене займаються, хочуть впевнено виглядати в дитячих лігах. І зазначу пару вихованців, з яких можна буде підготувати дійсно класних голкіперів. Деякі наші футбольні дитячо-юнацькі школи, де є тренери воротарів, відносяться ревно, що воротарі тренуються у мене у школі, а грають у них в командах, але для мене це, можливість, показати і довести те, що я переслідував! 

– Хто тренує воротарів разом з вами?
– Тренувати допомагає Максим Якуб, який зовсім недавно грав у FAVBET Екстра-лізі. За рекомендацією Ігоря Калініна, хочу залучити і нинішнього воротаря FAVBET Екстра-ліги Сергія Панібратця, що грав за «Епіцентр К Авангард».

– На кого з воротарів в футзалі дорівнюють діти?
– Можу одне сказати. У перші дні тренувань питав у своїх вихованців, кого ви знаєте з футзальних воротарів по грі, і чув тільки прізвища: П’ятов, Шовковський, Шуховцев… Зараз знайомлю дітей з грою наших українських та зарубіжними воротарів футзалу – спеціально завів сторінки у різних соцмережах. Величезна кількість воротарів, в тому числі і я, самоучки. Сучасний воротар у футзалі повинен вміти грати ще і як польовий гравець. Наприклад, при пресингу своєї команди на чужій половині майданчику він іноді діє як останній захисник, висуваючись з воротарського майданчику. Воротар зобов’язаний грати добре як ногами, так і безпосередньо у воротах. Їх ніхто не вчить правильно ловити м’яч, вводити м’яч у гру, ставити руки, грати у шпагаті, грати ногами, як передачі м’яча на довгі і короткі передачі, мати високу реакцію корпусу, мати неймовірну реакцію рук та ніг, робити випади, розтяжку, постановку «стінки». швидко мислити тактично, спритність, гнучкість тощо. Для того, щоб навчити хлопців з юних років робити все правильно, так, як це роблять у професіональних командах у великому спорті, я і відкрив школу.

– Воротарську школу якої країни вважаєте найбільш сильною?
– Найсильніша школа воротарів у нас, в Україні. Прізвища? Назву цілий ряд, причому різних поколінь: Попов, Сухомлинов, Корнєєв, Іваняк, Литвиненко, Ципун, Савенко, Сухов, Бакінський… Усі європейські чемпіонати хочуть бачити наших воротарів у себе! Ну, звичайно, бразильська та іспанська школи також на рівні!

– Кого зі своїх вихованців відзначите?
– Не хочу закрутити голову вихованцям, не буду всіх озвучувати у них усе попереду, хоча вже є маленькі результати за ці пару місяців тренувань. У нас є воротарі, які, незважаючи на юний вік, вже є перспективною молоддю: Іван Белімов – вихованець моєї школи підготовки воротарів, воротар команди юнаків «Чорного моря», яку тренує Олександр Гірка. Не буду перераховувати всіх, але вже можна сказати, що позитивний результат від тренувань в школі підготовки воротарів присутній. Може, хтось і не стане Євгеном Іваняком або Кирилом Ципуном – неважливо. Важливо, що вони виростуть здоровими і успішними людьми, впевненими в собі. Нам є на кого рівнятися і до чого прагнути!

– Ваша думка про перспективи дитячо-юнацького футзалу в Україні?
– Перспективи дитячого футзалу в Україні, на жаль, поки що тримаються на ентузіазмі бізнесменів, які беруть на себе іноді навіть непосильну ношу – професіональні клуби, а потрібно трошки приділити уваги дітям. Від держави потрібна інфраструктура, а далі вже великий, середній та малий бізнеси будуть допомагати дитячому футзалу. Без масового дитячого спорту ніякого футзалу та футболу бути не може. Так, це дорогі види спорту для нашого часу, але не такі як хокей, де в середньому екіпіровка на хокеїста коштує 2000 доларів, або ж фігурне катання. Вкладення того варті, адже ці люди у майбутньому будуть прославляти нашу країну, і чим більше у нас буде чемпіонів світу та Європи, олімпійських чемпіонів, тим більше будуть знати Одесу та Україну. Хлопці будуть відповідати сучасним вимогам і будуть готові заявити про себе на найвищому рівні. У команди майстрів буде якісний кадровий резерв. 

– Чим займаєтеся під час карантину?
– Я дивлюся семінари, курси, конференції інших тренерів. Телефоную колегам, обговорюємо багато того, що раніше не обговорювали. Я намагаюся оцінити інші робочі моделі, інші ідеї, вивчаю і аналізую їх. Дивлюся ігри не тільки в іспанській лізі, а і в інших лігах, тому що це знання про інші способи гри, воротарів, інші моделі, а також додаткова можливість спостерігати за іншими воротарями. Буквально на днях проводили zoom-конференцію з відомими фахівцями воротарської справи, що зібрала професіоналів з різних куточків Європи. Особливо відзначу Даріо Ді, Душана Матіча, Звіада Купатадзе, Альберто Ногаре та Олександра Кривого. Намагаємося підтримувати тісний контакт, ділячись один з одним досвідом.

За матеріалами сайту «Футзал Одеси»