Збірна Узбекистану показала свій характер у матчі з Гватемалою, хоча у підсумку підопічні Баходира Ахмедова поступилися своїм опонентам з рахунком 4:5. Тим не менш, були всі підстави вважати, що і в матчі з фаворитом групи «В», командою РФС, азійський колектив покаже свій характер. Так, в принципі, і сталося. Але про все – по порядку.
Збірна РФС практично одразу взяла гру під свій контроль. Вочевидь, підопічні Сергія Скоровича запам’ятали те, як Узбекистан грав проти Гватемали, тому вони намагались не дати команді Баходира Ахмедова грати у свою гру з перших хвилин. Однак, судячи з усього, представники РФС робили ставку не на швидкий гол, а на контроль м’яча з подальшим створенням гольових моментів. Тому, практично зі старту гри у Елібаєва, який замінив у воротах збірної Узбекистану досвідченого Умарова, була можливість попрацювати. Однак, той тиск, який чинила команда РФС на ворота збірної Узбекистану, дався взнаки на 10-й хвилині, коли Робіньо все-таки відкрив рахунок у матчі. На цьому епізоді потрібно зупинитись окремо, тому що те, як забив натуралізований бразилець з російським паспортом, неможливо не виділити. Він пройшов на швидкості, а потім, зупинившись, одним дотиком пожонглював м’ячем, а другим пробив з гострого кута поміж ніг Елібаєву. Тобто, забив суто-по-бразильські. А вже за хвилину рахунок став 2:0 на користь РФС після того, як Ніязов замкнув простріл з кутового. З одного боку – тепер, забивши два м’ячі за дві хвилини, підопічні Сергія Скоровича могли би просто спокійно контролювати хід гри та десь віддати суперникам ініціативу. А з іншого боку – пам’ятаючи про те, як збірна Узбекистану відігралася у матчі з Гватемалою, програючи 1:4, віцечемпіони світу мали би грати більш уважно з суперниками, які, незважаючи на те, що програвали 0:2, все-таки чинили гідний опір.
Перші дзвіночки ймовірних проблем для збірної РФС пролунали ще у першому таймі, коли кзбеки намагалися знайти ключі до воріт Путілова. А ось на початку другої 20-хвилинки Чорієву вдався потужний удар, з яким Путілов не впорався. І цей епізод не тільки подарував збірній Узбекистану надію на «камбек», а ще й по-спортивному завів цю команду. Узбецька команда отримала натхнення, і далі завдяки впевненим діям гравців обох четвірок робила все для того, щоб якнайшвидше зрівняти рахунок. І на 28-й хвилині Аділов після розіграшу кутового зробив рахунок 2:2.
Навряд чи Узбекистан думав на цьому зупинятись. Можна сміливо казати про те, що у другому таймі підопічні Баходира Ахмедова виглядали значно краще за команду РФС. Щоправда, подекуди гравцям збірної Узбекистану доводилося захищатись, і тоді вдало проявляв себе Елібаєв, який кілька разів зміг виручити свою команду. Однак, тиск на ворота збірної Узбекистаном зростав, і, врешті-решт, це призвело до того, що на 35-й хвилині Ніязов зміг двічі вразити ворота Елібаєва. І на ці два голи, які були забиті за дуже короткий проміжок часу, узбеки вже не змогли відповісти, як вони не намагались це зробити. Тим не менш, варто подякувати команді Баходира Ахмедова за цей матч. Все-таки, недарма збірна Узбекистану, готуючись до чемпіонату світу, грала з Аргентиною, Іспанією та Португалією. Ця команда змусила себе поважати. А ось що стосується команди РФС, то вона змогла достроково вийти з групи, проте у Сергія Скоровича з’явився серйозний привід подумати над грою своїх підопічних.
Узбекистан – РФС – 2:4
Голи: Чорієв (21), Аділов (28) – Робіньо (10), Ніязов (11, 35, 35)
Узбекистан: Елібаєв – Хамроєв, Ропієв, Чорієв, Нішонов – А. Рахматов, Д. Рахматов, Аділов, Усмонов
РФС: Путілов – Робіньо, Чишкала, Афанасьєв, Давидов – Ромуло, Ніязов, Кудзієв, Абрамов – Антошкін, Асадов, Мілованов, Абрамович
Попередження: Чорієв (11) – Абрамович (31)