Трохи пройдуся по вчорашньому матчу між Португалією та Казахстаном. У мене були заготовлені деякі думки, котрі стосувалися цих команд. Скажу точніше – на перемогу кожної з команд був заготовлений свій невеличкий текст. Але хочеться трохи сказати про збірну Казахстану.

Якби вчора перемогла збірна Казахстану, то я би написав, що це не тільки досягнення всього казахстанського футзалу. Це була би вершина тієї роботи, яка була зроблена протягом крайніх років десь десяти – ще за часів першого тріумфу «Кайрата» в Кубку УЄФА. І я скажу більше – це почалося з покоління Дінмухабета Сулейменова, Серіка Жаманкулова, Олександра Довганя та Миколи Пенгріна. І ця робота продовжується зараз, коли вже грають нові зірки казахстанського футзалу – Біржан Оразов, Даурен Турсагулов, Альберт Акбаликов, Даурен Нургожин. Я не згадую про натуралізованих бразильців – Ігіту, Тайнана, Дугласа та Лео, який через травму не поїхав на цей чемпіонат світу. Але ні в якому разі я не зменшую їх вплив на гру збірної Казахстану, тому що нинішні гравці збірної Казахстану досягли свого рівня, граючи поруч з такими майстрами. До того ж, не будемо забувати про внесок тренерського штабу збірної Казахстану. І тут я спочатку згадаю Какау, який заклав фундамент цієї команди. А вже Кака, разом зі своїм помічником, нашим Сергієм Корідзе, почав прививати їй психологію переможців. І це зараз дає свої плоди.

До того ж, я не можу не згадати про чемпіонат Казахстану, який поступово стає більш цікавим. Так, там є явний гегемон – «Кайрат», який поки що непорушний на троні. Але підтягуються інші команди, які поки що борються лише за другу путівку до Ліги чемпіонів. Кілька разів її здобував «Актобе», у цьому сезоні її здобув «Атирау». І повірте мені – незабаром ці згадані команди складатимуть серйозну конкуренцію «Кайрату». А якщо у професіональний футзал повернеться «Тулпар», який завжди славився своїми вихованцями, то від цього виграють усі. Але для того, щоб повернувся «Тулпар» (повірте – у Казахстані багато хто цього хоче!), потрібно, щоб у структуру цієї команди повернувся Аміржан Муканов, який зараз працює у Киргизстані.  До речі, Ігіта розпочинав свій шлях у казахстанському футзалі саме граючи за «Тулпар».

До речі, про вихованців. Також потрібно згадати про те, що вже дуже активно у Казахстані працюють дитячі футзальні школи. Зокрема, вихованці Академії «Кайрата» вже дебютують на високому рівні (згадайте, як блискуче провів матчі «Фіналу восьми» Ліги чемпіонів Нарун Серіков, у якого нещодавно був день народження!). Так що, не думайте, що у Казахстані працюють лише над натуралізацією бразильців. Там працюють і на перспективу. Тому, якщо за кілька років Казахстан проб’ється до фінальної частини Євро (U-19), то цьому не варто дивуватися.

До чого я веду цю розмову? Ні, не думайте, що я агітую натуралізувати якогось бразильця, як це робилося у збірній України з футболу (та там не тільки бразильців натуралізовували – свого часу була подібна ситуація з представниками однієї сусідньої країни). Я веду до того, що наразі у Казахстані футзал за популярністю поступається лише хокею (а подекуди і випереджає хокей за темпами зростання популярності). А на якому місці за популярністю футзал у нас? Чомусь іноді мені здається, що навіть якби збірна України виграла Євро-2001 та Євро-2003, то це не додало би йому популярності. Хоча тут можна посперечатись, бо свого часу у Вищій лізі чемпіонату України грали шістнадцять команд. Зараз у PARIMATCH Екстра-лізі грають дев’ять команд. Тобто – майже вдвічі менше. Хоча бувало і таке, що в Екстра-лізі грали сім команд. Але парадокс був у тому, що тоді кожний матч не був ні для кого легкою прогулянкою, навіть якщо грали тільки сім колективів – про шістнадцять я мовчу, бо там були свої заруби. Зараз ми іноді такі матчі бачимо, коли одна команда явно переважає іншу. Безумовно, у чемпіонаті Казахстану, про який я писав вище, такі поєдинки теж є. Але останнім часом їх стає менше. Щоправда, і у нас таких матчів насправді небагато, проте подекуди результати ігор розчаровують. Зрозуміло, що війна на сході України боляче вдарила і по розвитку українського футзалу. Я вже неодноразово наголошував на тому, що через війну на сході України ми втратили два хороших покоління з класним потенціалом, адже приблизно 80 % дуже перспективного покоління 1997-1999 р. н. та 2000-2001 р. н. знаходилося саме на Донеччині та Луганщині. І це покоління ми, на жаль, не повернемо. Проте, є шанси зберегти та розвивати наступні покоління. А разом з ними – розвивати і клуби. А будуть сильні клуби – буде і сильна збірна, яка зможе повернути собі втрачені позиції у рейтингу, а разом з тим – боротися за те, щоб посунути Казахстан з топ-четвірки рейтингу, адже саме чотири перші команди рейтингу європейських збірних мають право представити у Лізі чемпіонів дві команди. Іспанію, Португалію та Росію ми навряд чи посунемо. А як щодо Казахстану? Звичайно, для цього спочатку випередити найближчих конкурентів – Азербайджан, Хорватію та Італію. Щоб було зрозуміло – додаємо рейтинг європейських футзальних збірних станом на 1 жовтня (тобто, навіть ще не станом на кінець чемпіонату світу, який завершиться 3 жовтня). А точніше – додамо першу двадцятку. 

Звичайно, якби збірна України потрапила на чемпіонат світу та непогано виступила б на ньому, то, можливо, її позиції стали би трохи кращими. Тому, нам залишається сподіватись лише на вдалий виступ «синьо-жовтих» на найближчому Євро. Я не кажу зараз про чемпіонський титул, але бодай би подолати нарешті чвертьфінальний бар’єр дуже хотілося б. Можливо, це стане новою точкою відліку популярності футзалу в Україні, адже Асоціація футзалу України оголосила цей сезон «перезавантаженням футзалу в Україні». Щоправда, зважаючи на те, що український футзал зараз не транслюється по телебаченню, а поєдинки чемпіонату світу не транслювались майже взагалі (на «Першому Національному» показали тільки матч першого туру між Литвою та Венесуелою, півфінали та показуватимуть фінал. – А. Т.), я ризикну сказати, що процес перезавантаження футзалу на телебаченні ще не запущений. Так, я розумію, що наша збірна не потрапила на футзальний «мундіаль», але насправді попит на нього серед уболівальників був. Більше того – довелося мені подивитись в інтернеті трансляції матчів чемпіонату світу на одному з польських каналів, хоча польська «Кадра» не потрапила на «мундіаль». І щось мені підказує, що навіть якби збірна Казахстану не потрапила на ЧС-2021, то канал «Qazsport» показував би цей чемпіонат майже у повному обсязі та майже завжди – у прямому ефірі (хоча був один момент, коли «Qazsport» переключився по ходу ефіру з футзальному матчу на хокей, тому що «Барис» грав свій матч проти «ЦСКА» у рамках регулярного чемпіонату КХЛ. – А. Т.). Тобто – потрібно мати лише бажання та інтереси аудиторії. Окрім того, під перезавантаженням я розумію також і неприпустимість таких моментів, який був під час поєдинку PARIMATCH Екстра-ліги, коли «ХІТ» приймав «Viva Cup», і воротарі харківської команди грали у синьому комплекті форми, який співпадав з кольором форми польових гравців «ХІТа». Більше того – коли «Viva Cup» пішов грати з п’ятим польовим гравцем, який вийшов у… манішці – щоб форма п’ятого польового гравця харківського клубу, знову ж таки, не співпадала з формою футзалістів столичної команди. Тоді авторові цього матеріалу вдалося зв’язатися з делегатом того матчу Валентином Івановичем Вакулою, який пояснив, що у харків’ян виникли певні проблеми з формою, тому що новий комплект слобожанці ще не отримали, а деякі гравці «ХІТа», у свою чергу, не взяли номінальний «виїзний» комплект форми. Тому, і вийшла така форс-мажорна ситуація. Погодьтесь, позитиву нашому чемпіонату це не додає. Тому, хотілося б, аби перезавантаження футзалу в Україні виглядало трохи інакше. І не хотілося б, щоб усе виглядало так, що казахстанський футзал не тільки наздогнав наш, український футзал за темпами розвитку, а і обігнав його. А все до того йде, на жаль. І не подумайте, що цим матеріалом я хочу когось образити. Просто насправді хотів написати кілька слів про успіх збірної Казахстану на чемпіонаті світу, і що цьому сприяло, і чому потрібно повчитись нам у казахстанців. А вийшов ось такий лонгрід…

Втім, хочеться все-таки завершити цей матеріал на якійсь хорошій ноті. Скоро стартує чемпіонат України серед команд Першої ліги. І теоретично цей чемпіонат може стати найсильнішим за кілька останніх сезонів, адже у багатьох команд, які декларують свої наміри взяти участь у новому сезоні Першої ліги, дуже серйозні амбіції. Кожний другий колектив планує пробитися у PARIMATCH Екстра-лігу вже за підсумками цього сезону. Тому, хочеться вірити, що у новому чемпіонаті України серед команд Першої ліги ми побачимо команди, які дійсно здатні підсилити елітний дивізіон українського футзалу, а не просто дарувати очки фаворитам. Сподіваюсь, що це і буде наш прихований потенціал для перезавантаження не тільки PARIMATCH Екстра-ліги, а й українського футзалу загалом. І тоді будуть і трансляції на телебаченні, і збільшення аудиторії як на трибунах, так і біля екранів, і зростання рівня гравців, що потім призведе і до покращення рівня національної збірної та, відповідно, її більш високих сходинок у рейтингу футзальних збірних, що дозволить вже Україні, а не Казахстану (і тим більше – Азербайджану, Хорватії та Італії) мати дві команди у Лізі чемпіонів. Сподіваюсь, що ми ще доживемо до таких часів.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»
Фото: ФІФА     

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.