Ірина ДУБИЦЬКА: «У Кувейті я повністю сконцентрована на своїй кар’єрі»

Ірина Дубицька – гравець жіночої національної збірної України з футзалу. Ще зовсім недавно, якраз тоді, коли наша жіноча збірна у Львові виборола путівка у «Фінал чотирьох» футзального Євро, Ірина планувала свою кар’єру продовжити в Україні, виступаючи за київську «Енергію-НУХТ». Втім, плани різко змінилися. Сьогодні Ірина Дубицька грає у Кувейті і навчає футзального ремесла інших. Про це та інше Ірина розповіла в інтерв’ю Kamp-Sport.

– Дійсно, я планувала залишатися в Україні, однак Анастасія Кліпаченко (гравець національної збірної України з футзалу – Авт.) запропонувала переїхати тимчасово до Кувейту. В команду, де грає Настя, потрібно було підсилення. В Україні мені доводилося поєднувати роботу з тренуваннями, а у Кувейті я повністю сконцентрована саме на своїй спортивній кар’єрі. Тут є на це час та можливості. У Кувейті я повністю розумію, що таке професійне життя спортсмена. Виступаю за команду, яка називається «Salmiya Club».

До Кувейту прилетіла трішки пізніше, ніж було заплановано. Це було пов’язано з процедурою видачі візи, яку затягнули. До свого дебюту провела з командою три тренування, а забити перший гол вдалося одразу у першому матчі. Рівень чемпіонату? Ми якраз і приїхали для того, щоб цей рівень підвищувати.

– Фінансові умови?
– Тут я маю те саме, що мала в Україні за умови того, що я працюю, граю і тренуюся. Але суттєва відмінність у тому, що тут є лише граю у футзал. Зараз головне завдання – переключитися, адже минулий сезон та рік був стресовий для мене. З жіночим чемпіонатом в Україні, з тренувальним процесом і карантином я почала втрачати спортивну форму. Це також одна з причин, чому я приїхала в Кувейт. Якби зараз була б у Києві, то щодня потрібно було б прокидатися у шостый ранку і бігти на роботу. Окрім того, у Києві зараз холодно, а я люблю тепло.

Рівень футзалу тут нижчий, аніж в Україні, але тут я можу сфокусуватися на своїй фізичній підготовці. Тут я граю сорок хвилин без заміни. І на тренуваннях також допомагаємо місцевим дівчатам якомога швидше вийти на вищий рівень.

– «Salmiya Club»?
– Усі дівчата місцеві. В кожній команді дозволено мати в заявці лише двох легіонерок. Усі дівчата знають англійську, тому з мовою проблем немає. З тренерами команди також спільну мову знаходимо, інколи їм допомагаємо в цьому процесі.

– Київська «Енергія-НУХТ»?
– У Києві планувала там грати. Звичайно, не дуже позитивний момент, коли з команди йде один з основних гравців. Я спілкувалася з дівчатами, і багато з них сказали, що на моєму місці зробили б все ідентично.

– Контракт?
– Так, контракт у мене в Кувейті до кінця сезону, а сезон завершується на початку лютого. У Кувейті основний вид спорту – футбол, тому футзальний сезон дуже короткий. Втім, наразі не можу сказати, коли я повернуся у в Україну, оскільки зараз мені запропонували роботу футбольним тренером з дітьми. Відкривається нова школа, в якій є хороша інфраструктура.

– Чому без плей-оф?
– Думаю, тут є комплекс причин чому наша команда не потрапила у плей-оф. Тут знову ж таки, потрібно згадувати про те, що я прилетіла по ходу сезону, а не на його початок. Можливо, якби ситуацію повернути назад, і цей чемпіонат почали спочатку, наша б команда потрапила у плей-оф. Нам довелося виходити з дна турнірної таблиці, і ми робили це дуже і дуже непогано. На жаль, у вирішальному матчі, який вирішував питання майбутнього нашої команди, ми не змогли перемогти.

– І на останок, як зустріла новий рік у Кувейті?
– Усе класно. Зустріла в компанії дівчат з України, які грають у Кувейті (окрім Ірини Дубицької та Анастасії Кліпаченко, в Кувейті грають Юлія Форсюк та Ксенія Гриценко. – А. Т.). Ми мали красиві краєвиди на море та новорічні феєрверки. Користуючись нагодою, хочу усіх вболівальників привітати з новорічно-різдвяними святами.

За матеріалами сайту Kamp-Sport