Юлія Форсюк – капітанка жіночої збірної України з футзалу. 36-річна гравчиня взяла участь у всіх трьох матчах України у груповому етапі чемпіонату Європи-2022, де відзначилась двома голами. А тепер разом із національною командою готується до заключної частини Євро – «Фіналу чотирьох», у якому першими суперницями українок стануть чинні чемпіонки, збірна Іспанії.

Через повномасштабну війну в Україні, яку розв’язала Росія за підтримки Білорусі, «синьо-жовтим» довелось проводити підготовчі збори за кордоном. Так, за лише один червень українки об’їздили чотири країни – Сан-Марино, Італію, Францію та, зрештою, зупинились у Португалії, яка прийматиме змагання.

Водночас, справжнім випробуванням для тренерського штабу національної команди було зібрати всіх гравчинь, адже ще в лютому та на початку березня більшість українських футзалісток були розкидані по Європі без клубів, оскільки прагнули врятуватись від війни на Батьківщині. Зокрема, Форсюк застала початок повномасштабних бойових дій удома в Києві. Саме 24 лютого 2022 року українська футзалістка мала б іти за закордонним паспортом і закінчувати останні приготування до виїзду в Іспанію, де вона уклала контракт із новою командою.

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, я перебувала в Києві, де проживаю неподалік центру. Я почула дивні звуки. Спочатку не зрозуміла, що це, а потім увімкнула телефон і побачила, що весь дім почав виїжджати. Тоді збагнула, що почалася повномасштабна війна», – розповіла Форсюк в інтерв’ю для «Суспільне Спорт».

Попри початок вторгнення, Форсюк не залишила мету приєднатись до іспанського «Тенеріфе». Так, українська гравчиня змогла вибратись із Києва та вирушила до українсько-польського кордону.

«Перший шок у мене був якраз на кордоні. Ми проходили його пішки. Була ніч, і багато жінок з дітками були там. Я зайшла до вбиральні, а там на підлозі спали діти. Вони переходили кордон, хапали у волонтерів їжу і кудись бігли. Було моторошно дивитися на це. Тоді почала розуміти, що таке війна – люди тікали.

Моя подруга взагалі зупинилась у Клавдієві, що неподалік Бучі та Ірпеня. Вона була в оточенні поруч із трасою, де їздили російські війська. Вона з близькими тривалий час не могла виїхати, сиділа в підвалі, ховала їжу від собак на деревах, не мала ні світла, ні зв’язку, нічого. Розповідала, як жителі збирались поруч із церквою чи магазином, аби дізнатись новини. Наприклад, почули, що поїхало десять машин і змогли виїхати, а до цього десять авто розстріляли. Коли це чуєш, то не віриш, наче це фільм. Коли вони виїжджали, то видаляли все з телефонів. Казали, що було страшно, бо на авто дивиться дуло танка, і невідомо, вистрілить чи ні», – поділилась українська спортсменка.

За словами Юлії Форсюк, вона перетинала кордон із Польщею без відповідних документів, однак із допомогою свого нового іспанського клубу вона змогла вилетіти з Кракова. Адже команда надала необхідні документи для вильоту та запевнила польську сторону, що «Тенеріфе» чекав на українку. Однак, не для всіх українських футзалісток шлях із України був таким простим.

«Мені трохи пощастило, бо ми планували переїзд до Іспанії. Практично на другий-третій день ми виїхали, і я вже була в команді, мала змогу тренуватися. Зі мною була ще одна гравчиня збірної, воротарка Наталя Митрофанська. Дуже вдячна, що клуб нам допоміг фінансово і дав можливість грати.

В інших дівчат [зі збірної] була складніша ситуація: хтось лишився в Україні, комусь було дуже важко виїхати, зокрема, тим, хто був у Луганській та Донецькій областях. Вдячна Асоціації футзалу України, особливо Голові відділу міжнародних зв’язків АФУ Марині Кирилюк, яка максимально швидко зробила так, аби наші гравчині вирушили за кордон – до Італії, Португалії, Іспанії. Упродовж двох-трьох місяців лише в кількох футзалісток не було можливості тренуватись, усі інші мали клуби. Однак, загалом до такого турніру, як Євро, готуються не так. Не хочеться, аби це було відмазкою, але сьогодні маємо те, що маємо, і будемо витискати з цього максимум», – зазначила капітанка збірної України.

Українська футзалістка зізналась, ще на початку війни взагалі не думала про підготовку та участь у «Фіналі чотирьох», адже спортсменки перебували в різних країнах Європи, коли головний тренер збірної Олег Шайтанов не мав дозволу на виїзд за кордон через воєнний стан у країні. Однак, зараз, коли команда вже перебуває на фінішній прямій у підготовці до Євро, Форсюк оптимістично налаштована щодо прийдешньої гри проти Іспанії.

«Збірна Іспанії – це вже більше, ніж мотивація. Зважаючи на нинішній стан дівчат, ми можемо зараз виграти тільки за рахунок бажання, надзусиль, можливо, «холодної» голови. Коли ти бачиш таку сильну команду, то на перший план виходить психологія. Тренер повинен дати вказівки, допомогти стратегічно, але тут мотивація не потрібна. Ти граєш за свою країну, на тебе дивиться весь світ. Зараз виступ на Євро – це не лише для результату. Це для того, аби ще раз нагадати, що в Україні йде війна. Це можливість знову сказати про себе – хто ми і що ми.

Іспанія та Португалія – топ-команди, на які треба рівнятись і з якими треба вчитися грати. Я вірю та сподіваюсь, що бажання є в кожної з наших дівчат. Великий спорт – це не тільки фізика та тактика, а й психологія, що іноді нам заважає. Хочеться, аби в цьому компоненті ми себе перебороли. Матч із Іспанією – це не те, що зараз відбувається в Україні, коли тебе розстрілюють, вбивають, розбомблюють твій будинок. Хтось із нас пережив важкі моменти, але ми маємо розуміти, що зараз це – просто спорт. Треба зробити зусилля над собою», – підкреслила українська спорстменка.

Юлія Форсюк також зауважила, що однозначно підтримує рішення УЄФА щодо відсторонення Росії від «Фіналу чотирьох» через вторгнення до України. Так, у заключній частині чемпіонату Європи РФ замінить Угорщина, яка на груповій стадії посіла друге місце у квартеті росіянок, і тепер зіграє у півфіналі з Португалією.

«Мова зараз більше не про те, яка збірна потрапила на чемпіонат Європи. Зараз головне, що дискваліфікували Росію. Не може країна, яка вторглася в іншу державу, вбила стільки людей і робить це далі, брати участь у змаганнях. Виступати на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи – це неможливо. Я хочу, щоб внаслідок таких санкції бодай на певний відсоток люди відчули, що робить їхня країна, їхній президент.

Мені писали кілька дівчат [з Росії]: «Ми вас підтримуємо. Ми не знаємо, як це зупинити». Одна з них розповідала, як її брата забрали, бо він просто висловив свою думку. Знаєте, таких людей не дуже багато. Не знаю, наскільки потрібно бути неадекватним, щоб вірити тому, що показують там, і не вірити тому, що є насправді. Також у РФ багато всього блокують, і дівчата пишуть через Телеграм або в Instagram із допомогою VPN. Вони казали, що не винні. Певною мірою я їх розумію, але й наші люди, які втратили життя, сім’ї та домівки, не винні», – резюмувала Форсюк.

За матеріалами сайту «Суспільне Спорт»
Фото:
divisionecalcioa5.it

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.