Юлія ТИТОВА: «Ця «бронза» – для всієї України»

Юлія Титова – одна з найдосвідченіших гравчинь збірної України з футзалу. 38-річна спортсменка дебютувала в складі національної команди ще у 2010 році і з того часу взяла участь у двох чемпіонатах світу та Європи.

Зокрема, на останній континентальній першості в португальському Гондомарі Титова відзначилась голом і результативною передачею в матчі з Угорщиною. Саме в цьому протистоянні розігрувалась бронзова медаль Євро, яка, зрештою, дісталася Україні. Вперше в історії вітчизняного жіночого футзалу українки виграли нагороди чемпіонату Європи.

В інтерв’ю Суспільне Спорт українська футзалістка поділилась емоціями після здобуття унікальної «бронзи», згадала, як збірна змінила чотири країни за один місяць підготовки до Євро, а також як їй довелось тікати з Росії після початку повномасштабного вторгнення російських військ до України.

Про початок війни в Україні та виїзд з Російської Федерації

У сезоні 2021/22 Юлія Титова уклала контракт із чинним чемпіоном Росії «Норманочкою», тож початок повномасштабного вторгнення Росії до України футзалістка зустріла якраз на території країни-агресора, а саме – у Нижньогородській області.

«Я пішла в російський клуб у новому сезоні, про що сильно шкодую. Але вже як вийшло – час назад не повернути. 24-го лютого зранку мені наснився поганий сон, і я прокинулась раніше. Мені тоді прийшло дуже багато повідомлень, що почалась повномасштабна війна. Спершу я не могла зрозуміти, як це взагалі можливо у 21 столітті. При цьому, одразу ж почала думати, як виїхати з цієї країни. Була складність у тому, що буквально вже з 25 лютого почали закриватись аеропорти в Росії. Ще важче було й тому, що ми були не в місті, а перебували на зборах за ним. Так мені потрібно було добряче подумати над логістикою», – поділилась гравчиня.

Вже у перші дні нападу Росії на Україну українська футзалістка повідомила керівництву клубу, що розриває контракт і планує покинути РФ якомога швидше. Водночас Юлія зазначила, що спочатку в команді їй навіть не вірили, що на її Батьківщині йде повномасштабна війна.

«З першого дня я почала скидати в групу з іншими гравчинями «Норманочки» відео, як літають ракети, бомбардують міста. Після цього зі мною сконтактував президент клубу, який сказав: «Юлія, ти нічим не зможеш допомогти, і від тебе нічого не залежить. Перестань писати і відправляти відео». Я сказала: «Добре». Але потім все одно приходила на тренування і показувала дівчатам наживо відео, які мені надсилали знайомі з України. Інші гравчині не вірили, поки я не показала, як у центр Харкова прилетіла ракета, був дуже потужний вибух. Тоді більша частина команди змінила думку.

Я одразу сказала президенту команди, що я збираюсь виїжджати з країни. Він сказав мені: «Та куди ти поїдеш, що ти будеш робити?». Я сказала, що не можу тут знаходитись, бо Росія напала на мою країну, і тепер там війна. Не можу сказати, що тоді відчувала якусь лояльність від президента, на кшталт: «Так, авжеж, їдь, я все розумію». Ні, такого не було. У нас повинна була бути зарплата. Мені сказали, що я її не отримаю. Я прийняла це, заявила, що мені вона не потрібна, і що я розриваю контракт”, – розповіла українська футзалістка.

За словами Титової, їй довелось виїхати «в нікуди», адже вона покидала Росію без коштів і з мінімальною кількістю речей. Гравчиня зазначила, що вона виїжджала автобусом до Естонії, звідки вже дісталась до Італії, де мешкала її шкільна подруга. При цьому, в українки навіть не було грошей, аби придбати квиток на автобус – його їй купили знайомі з Росії.

«Вони не підтримують війну та те, що коїться в Україні. Вони просили вибачення і намагались хоч якось допомогти. Не всі люди там підтримують Росію. Деяким соромно, вони все розуміють», – зазначила Юлія.

Про прихисток в Італії та повернення у збірну України

Після виїзду до Італії, Юлія Титова разом із іншою українкою Альоною Кирильчук приєдналась до місцевого клубу «ІталКаве Реал Статте» з однойменного міста Статте в провінції Таранто на півдні країни. Водночас українські футзалістки не мали змоги брати участь у матчах місцевого чемпіонату, оскільки в ньому був ліміт на легіонерок. Так, українки могли тільки підтримувати форму з командою.

Уже на початку червня Титова вирушила до збірної України в Сан-Марино, де проходила перша частина підготовки до «Фіналу чотирьох» чемпіонату Європи. Після цього українкам довелось змінити ще три країни, побувавши в Італії, Франції та Португалії, яка й приймала Євро. При цьому підопічні Олега Шайтанова провели спаринги з італійським «Баньйоло» (8:1), французьким «Нантом» (5:1), збірною Італії (1:2) та Португалії (0:6). Зокрема, португалки, як і українки, грали у вирішальній стадії континентальної першості і перед стартом турніру в Гондомарі розгромили Україну.

«У Сан-Марино ми зустрілись уперше. Хвилювань було чимало, зокрема, і сліз. На першому тренуванні, авжеж, було видно, що у всіх різна форма. Напередодні чемпіонату Європи всі більш-менш вирівнялись. Була гра з Португалією. Ми програли 0:6 і дуже сильно розчарувались. Розуміли, що нам цього недостатньо. Ми були не настільки сильні, як були на попередньому відборі, хоча вже й пройшло три тижні. Форма покращилась, але коли є стабільна ігрова практика, то кондиції набираються набагато швидше.

У нас були спаринги з італійським «Баньйоло» та французьким «Нантом». Дуже дякую їм, що погодились із нами зіграти. Але нам потрібні такі матчі, як із Португалією чи Італією. На мій погляд, із Португалією ми дещо розгубились. Десь далась взнаки втома, що накопичилась за місяць. З португалками в нас був іспит, який ми провалили. Але добре, що ми програли з таким рахунком і побачили свої помилки, аби вже з Іспанією виходити в іншій формі», – зауважила українська гравчиня.

Водночас Юлія Титова зізналась, що протягом усього періоду підготовки українські збірниці мали важкий психологічний стан, адже постійно переживали через війну та за близьких, хто залишився в Україні. Футзалістка зазначила, що регулярно зідзвонюється зі своїми друзями та родичами, однак ситуація в Україні змінюється дуже швидко.

«Коли живеш в Україні, то часто думаєш: «От у Європі так класно живуть, усе так прикольно». Але коли ти тут поживеш, то розумієш, що дійсно в гостях добре, але вдома краще. Дім є дім. Ти прокидаєшся і читаєш новини кожного дня, постійно перебуваєш на зв’язку, дізнаєшся, як справи в близьких. Це дуже важко морально. Кожен день у нас гинуть люди. Емоційний стан дуже важкий. Але ми розуміємо, що наші хлопці боронять нас на передовій, а ми представляємо Україну. Ми повинні бути мужніми та сильними.

В основному всі мої близькі в Києві. Там більш-менш спокійно, але нещодавно прилетіло на ДВРЗ, де живе моя подруга, впало за 500 метрів від неї. Моя хрещениця ж приїздила до мене в Італію – вона була в Гостомелі, сиділа в укритті. Місяць була в мене, після чого повернулась до Києва. Коли близькі поруч, то тобі спокійніше, але коли вони повертаються назад, від цього не стає легше, адже ракети досі прилітають по Україні. Ти переживаєш кожен день, бо не знаєш, що буде завтра. Зранку ви зідзвонюєтесь, може бути все нормально, але ввечері ситуація може кардинально змінитись. Ба більше, мій однокласник зараз у лавах Збройних Сил України, інші знайомі хлопці. Але не можна розкисати, адже треба, у першу чергу, їх підтримувати», – наголосила Титова.

Про виступ на чемпіонаті Європи та історичну «бронзу»

У завершальній частині Євро в перших матчах мали зіграти дві пари: Україна – Іспанія, а також Португалія – Угорщина. Так, у своїй стартовій грі українки протистояли чинними чемпіонками Європи. Обіграти титулованих суперниць не вдалось – зустріч завершилась впевненою перемогою «Червоної фурії» з рахунком 9:0.

«Ми грали з чемпіонками Європи та знали, що вони переважали нас за класом і тактичними схемами. У нас були помилки і, на жаль, їх було дуже багато. Але ми намагались зробити все, що від нас залежало. Перший тайм у нас був не дуже поганий – ми його дивились, розбирали. Думаю, його можна віднести до активу збірної. Щодо другого тайму, то там було складніше – уже фізично були втомлені. Майже всю гру ми оборонялись, намагались не давати їм атакувати, а коли ти весь матч граєш у пресинг, то це дуже енерговитратно. Моментами також не вистачало концентрації. 0:9 – дуже великий рахунок. Мабуть, ми на нього не заслуговували. Наразі можна мріяти про те, щоб обіграти збірну Іспанії, але в майбутньому, я вірю, що все можливо. Поки що між Україною та Іспанією велика різниця в класі», – зауважила українська гравчиня.

Попри розгромну поразку в півфіналі, українки все ж змогли зачепитись за медалі у протистоянні за «бронзу» континентальної першості. У матчі за третє місце Україна зустрілась із Угорщиною – саме ця команда потрапила до «Фіналу чотирьох» після дискваліфікації Росії у зв’язку з вторгненням до України. Так, уже в першому таймі українки змогли відкрити рахунок, а м’яч забила Юлія Титова. У другій половині гри вона відзначилась ще й результативною передачею. Зрештою, Україна виграла за рахунку 2:1 і вперше в історії здобула нагороди Євро.

«Це вже для мене друга фінальна частина Євро в кар’єрі. Добре, що ми вже мали подібний досвід – усі ці хвилювання, емоції. Я, вийшовши на розминку, не хвилювалась, була готова морально і фізично. У подібних матчах дуже важливо, коли гравець може взяти відповідальність на себе, повести за собою команду. На той момент так склалось, що це вийшло в мене. Зокрема, Софія Рубан віддала чудовий пас, після якого вже гріх було не забити. Другий же гол – це наші награвання, що ми відпрацьовували на тренуваннях. Тренер нам казав: «На тренуваннях воно може десять разів не пройти, а в грі пройде з першого». Так і сталось.

За весь місяць у нас було близько двох вихідних, чого було дуже мало. Усі сили та емоції ми віддали на полі. Авжеж, у роздягальні ми святкували, були раді. Але я особисто ще не усвідомила це, як і інші гравчині. Ми розуміємо, що виграли нагороду, але ще немає усвідомлення того факту, що ми треті в Європі.

Загалом близько двадцяти років не було медалей в українському футзалі – це ціле покоління. Думаю, це усвідомлення прийде пізніше. Ця звитяга – для всієї України. Сподіваюсь, ми дали друзям, знайомим і просто українцям трошки позитивних емоцій. Але тепер ми чекаємо на перемогу у війні – це головне», – підкреслила одна з лідерок «синьо-жовтих».

Уже після медального успіху на чемпіонаті Європи Юлія Титова повернулась до Італії. Українська футзалістка поки що залишатиметься в місцевому клубі в Статте. При цьому 38-річна гравчиня зізналась, що до початку повномасштабної війни взагалі задумувалась про завершення кар’єри. Однак від цих планів їй довелось наразі відмовитись.

«Воно було в мене в голові – завершити кар’єру на високому рівні у збірній, можливо, пограти ще на клубному рівні, або ж ні. Але все змінилось. Їхати зараз додому ще небезпечно, тож я знаходжусь в Італії. Авжеж, мені треба шукати команду, аби заробляти кошти та жити далі, адже невідомо, що буде з моїм житлом в Україні. Наразі я можу тільки грати, так що я буду виступати наступний сезон», – розповіла спортсменка.

Наразі Титова розглядає пропозиції від різних клубів – як із Італії, так і поза нею. Водночас українка хоче спочатку поспілкуватися з менеджментом «ІталКаве Реал Статте», адже саме ця команда надала їй прихисток і можливість продовжувати тренування під час повномасштабної війни. На запитання ж про власні прагнення та бажання після виступу на Євро Юлія відповіла, що вони зовсім не пов’язані зі спортом. Ба більше, на думку українки, зараз увага має бути не на «особистих» цілях чи мріях.

«Для всіх українців є одна мрія, аби скоріше закінчилась війна. Звичайно, нашою перемогою. І аби ми всі повернулись додому, у тому числі й наші хлопці – здорові та живі. Це головна мрія та ціль. Зараз не може бути якихось особистих цілей і матеріальних прагнень. Далі ж будемо відбудовувати Україну, яка точно буде кращою, ніж була», – резюмувала спортсменка.

За матеріалами сайту Суспільне Спорт
Фото: УЄФА