Андрій МЕЛЬНИК: «Ніхто не чекав, що Україна гратиме не гірше за Бразилію»

Універсал чоловічої студентської збірної України Андрій Мельник поділився емоціями після чемпіонату світу, а також розповів як потрапив у футзал і завдання, які ставить перед собою на майбутнє.

– Андрію, цей студентський чемпіонат світу став для тебе дебютом у складі збірних України – і ти одразу потрапив до стартової четвірки в офіційних матчах. Розкажи про враження від нового досвіду та як звикав до перебування у розташуванні збірної?
– Новий досвід залишив лише найкращі емоції. Було дуже приємно разом перебувати на майданчику з найкращими футзалістами України. Це дозволяє зростати професійно та прагнути демонструвати свої найкращі якості. Збори минули дуже добре. Ми щодня тренувалися та були впевнені у своїх силах. Мені було досить комфортно, і я швидко адаптувався. Окрім того, я знав хлопців, з частиною футзалістів був знайомий, адже окрім мене ще двоє гравців представляли київський «CLUST». Це Ростислав Семенченко та Владислав Завертаний. Також останнім часом ми часто тренувалися разом із Сашком Суховим, а також грали проти «ХІТа» на різних турнірах у столиці. Підготовка минула чудово, і вже до першого матчі ми всі були налаштовані на максимум. Грати у футболці збірної та представляти країну – це найбільша мотивація!

– Досить багато людей, які не слідкують за чемпіонатом Києва, питали, яку команду ти представляєш. Розкажи, як взагалі потрапив у футзал.
– Як вже зазначено вище, я є гравцем київського «CLUST». Насправді, ця команда зароджувалася кілька років. Ви будете здивовані, але я навіть встиг потренувати її, коли вона називалася «One Сall». Ми виступали в аматорських турнірах Києва. Апетит приходить під час їжі, тож, керівництво клубу з кожним сезоном ставило вищі цілі, а команда підвищувалася у класі. Таким чином, у 2021 році клуб був оформлений як професіональний. З деякими гравцями були підписані контракти, і ми перейшли на професіональну систему підготовки (щоденні тренування, вітамінізація, тренажерний зал, масажі тощо). Першими серйозними турнірами для нас стали Кубок України та Вища ліга чемпіонату Києва, де ми йшли на першому місці, але стати чемпіонами завадила війна. Командою керує Віталій Антонов, який завжди ставить максимальні завдання. Думаю, що вже цього сезону ви зможете побачити нашу команду в Екстра-лізі.

Щодо другої частини питання, то моє потрапляння у футзал повністю пов’язане з командою «ELDORADO» та Андрієм Науменком. Насправді, я дуже вдячний саме Андрію, оскільки ази футзаліста та багато навичок, яким я навчився, були отримані від нього. Нині з Андрієм ми виступаємо в одній команді під керівництвом досвідченого тренера Валерія Директоренка, якому також хочу висловити свою вдячність.

– На чемпіонаті світу збірній України трохи не вистачило для перемоги. Які емоції залишилися після турніру?
– Ви знаєте, після півфіналу вже практично не було емоцій, оскільки ми віддали усіх себе для того, щоб зіграти у фіналі. На вирішальний матч хлопці вийшли, як на останній бій, і кожен мав мрію стати чемпіоном світу. На мій погляд, ніхто не очікував, що Україна гратиме не гірше за Бразилію, а часом навіть повністю переграватиме іменитих суперників. Все вирішилося у додатковий час. На жаль, вдача була не на нашому боці. На мій погляд, тренерський штаб, який складався з Олександра Косенка та Валерія Легчанова, зробив неймовірне, оскільки за найкоротший термін вдалося створити дуже боєздатну команду, яка була у кроці від того, щоб посісти перше місце на студентському чемпіонаті світу. У будь-якому випадку, ми здобули неймовірний досвід і змогли потішити наших вболівальників не лише другим місцем, а й яскравою та гарною грою.

– Організатори турніру визнали тебе в якості MVP. Наскільки почесно було отримати цю відзнаку?
– Це найвище визнання, на яке я не очікував. Звичайно, щасливий отримати таку серйозну нагороду, але для мене завжди найважливішими є не персональні нагороди, а гра команди та результат. Звичайно, без цих компонентів та допомоги партнерів нагороду я б не отримав. Тож, дякую всій команді.

Окрім того, неймовірну підтримку я отримував від своєї дружини, сина, друзів та кожного члена команди «CLUST». Такої підтримки, як на цьому чемпіонаті світу, я ніколи не відчував. Це додавало неймовірної мотивації. Надзвичайно вдячний кожному, хто в мене вірив!

– Також ти став одним з найкращих бомбардирів чемпіонату й відзначився сімома голами. Який з них запам’ятався найбільше?
– Кожен гол є пам’яттю, але найбільш важливим став забитий м’яч у ворота збірної Португалії, коли за рахунку 1:1 вдалося вивести команду вперед. Я думаю, що саме цей гол найбільше допоміг команді здобути важливий результат, тому вважаю його найбільш важливим для себе на цьому турнірі.

– Тобі 22 роки. Які цілі ставиш перед собою у футзалі на майбутнє?
– Хочу постійно удосконалювати свої навички та вміння й професіонально зростати як футзаліст. Найважливіше – грати на високому рівні та допомагати своєму клубу. Впевнений, що наполеглива праця дозволить рухатися вперед. Мрію виступати за національну збірну України та допомагати своїй рідній країні.

За матеріалами пресслужби Асоціації футзалу України
Фото: fisufutsal2022.uminho.pt