Олександр ЛИСЕНКО: «Ми розуміли, що потрібно відволікти дітей від війни»

Колишній капітан луцького «Любарта» Олександр Лисенко нині зосереджений на роботі з дітьми. Він активно виховує молодих футзалістів та у Луцьку, будучи одним із тренерів клубної дитячо-юнацької школи.

Олександр розвиває дітей з врахуванням усіх сучасних тенденцій, ставлячи на перше місце гарну гру та здоров’я своїх виконавців. Такий підхід дозволяє йому та його підопічним досягати високих результатів і на обласному, і на загальноукраїнському рівні.

В цій розмові він розповідає про філософію ДЮФК «Любарт», ділиться власними міркуваннями щодо розвитку дітей та пояснює, чому футзальні тренування необхідні, якщо ви хочете досягнути високого рівня у футболі…

– Дитячо-юнацька школа «Любарт» доволі швидко адаптувалась до війни та вже в березні відновила тренування для дітей (які довгий час були безкоштовними). Чому вирішили піти на такий крок та наскільки важко було звикнути до роботи в нових умовах?
– Ми розуміли, що дітей потрібно емоційно відволікти від того, що відбувається навколо. Їм необхідно було продовжувати займатися улюбленим видом спорту, спілкуватися з друзями та тренером, щоб легше проходити важкий період. У свою чергу, ми створювали максимально позитивний фон, щоб вони отримували  задоволення від тренувань.

Один із моїх підопічних спершу дуже боявся приходити, але разом з мамою ми його переконали. У підсумку він перестав боятися сирен, морально йому стало набагато краще.

– Як багато дітей покинуло школу з початком війни? Чи вдалося залучити новачків?
– Поїхало не так багато гравців. Частина з них доволі швидко повернулася, а на сьогодні більшість дітей перебуває в Україні. Разом із цим нам вдалося залучити багатьох нових хлопчиків, враховуючи юнаків із інших міст. Дехто з них вже повернувся додому, але значна частина досі залишається з нами. Вони дуже задоволені, що потрапили саме до нас.

– Розкажіть про структуру школи. Скільки у вас тренерів? Які вікові групи існують? Як ви взаємодієте між собою?
– На сьогодні у нас два тренери: я та Андрій Янчук. Він відповідає за молодших дітей, починаючи від дошкільного віку. Я треную хлопців з 10-11 років та до їхнього випуску. Разом із нами працює помічник Олександр Сєргеєв, який паралельно навчається та набирається досвіду. Загалом уся наша робота відбувається у тісній координації з тренером головної команди Назаром Бугайчуком.

Якщо зануритися трішки в деталі, то Андрій закладає дітям фундамент, а я займаюся більш спеціалізованою підготовкою та поступово готую юнаків до дорослого спорту.

– Які ваші пріоритети у роботі з дітьми? Які завдання тренер вашої школи ставить перед собою, коли батьки довіряють йому тренувати свою дитину?
– Найголовніше – виховати хорошу людину та чоловіка. Не кожен у підсумку стане професійним спортсменом, це факт. Але ми закладаємо фундамент, який буде корисним для подальшого життя. Дитина стає більш дисциплінованою, звикає до фізичних навантажень. Активність стає для неї звичкою!

Якщо говорити в контексті тренувань, то ми приділяємо максимум уваги роботі з м’ячем, навчаємо хлопців бути частиною команди, спонукаємо не боятися, а навпаки – брати на себе відповідальність та проявляти лідерські якості.

– Наскільки важливий індивідуальний підхід у роботі з дітьми? Як часто з дитини, яка на перший погляд не справляє враження перспективної, у підсумку може вийти успішний спортсмен?
– Індивідуальний підхід – дуже важливий. Особливо, починаючи з 12-13 років, коли з хлопцями потрібно постійно спілкуватися, направляти, контролювати їхній психологічний стан.

Щодо другого питання. Ми ніколи не «ховаємо» дитину, якщо вона в конкретний період значно відстає від своїх однолітків. Це велика помилка. При правильній стратегії розвитку, ситуація може кардинально змінитися упродовж одного-двох років і вчорашній аутсайдер буде новим лідером команди!

– Школа «Любарта» створена зокрема і для того, щоб вирощувати кадри для головної команди. Кого з твоїх вихованців вже підпускали чи підпускають до дорослих?

– Наш клуб був створений, в першу чергу, для того, щоб молоді луцькі та волинські спортсмени могли отримати свій шанс. Мої найстарші вихованці вже активно залучаються до тренувань та матчів головної команди. Дехто зміг себе проявити найкращим чином, декому чомусь не вдалося.

На сьогодні найбільш яскравий приклад просування вперед – Назар Цап. Але поряд із ним із дорослими тренується багато інших хлопців, які працюють на результат.

Звісно, не можна забути про Станіслава Шклярука. Йому лише 13 років, але він вже кілька місяців залучається до головного складу і навіть брав участь у товариських матчах. Він спокійно грає на такому високому рівні з професійними виконавцями у зовсім юному віці!

– Скажіть, чим футзал корисний для дитини, яка у майбутньому бачить себе футболістом на великому полі? Чи варто їй тренуватися у «Любарті», якщо вона потім бажає грати за «Шахтар» або «Динамо»?
– Варто, це дуже корисно. Багато топових футболістів з Бразилії до 14-15 років займаються виключно футзалом. Чому так? Маленький майданчик, на якому потрібно значно швидше думати та приймати рішення. Значно більше роботи з м’ячем, з яким також потрібно працювати швидше. У футбольному матчі гравець триматиме кулястого в ногах максимум три хвилини з 90. А у футзалі зовсім інша ситуація! У підсумку тренування на маленькому майданчику дають ряд переваг, які потім можуть значно підсилити юнака при переході на велике поле!

Ми нікого не змушуємо і з радістю відпускаємо дітей, якщо вони хочуть грати у футбол. Більше того, ми і самі беремо участь у футбольних змаганнях. Ми вже встигли продемонструвати, що футзалісти спокійно можуть грати на великому полі, перемагаючи суперників.

– Розкажіть про переваги «Любарта». Чому варто віддати дитину саме у вашу школу?
– У нас збудовано вертикаль: від дитячої до професіональної команди, яка стрімко росте та розвивається. Якби не війна, «Любарт» міг би зараз виступати в Екстра-лізі. Я впевнений, що їхні виступи були б цілком достойними та конкурентними.

Наша школа дозволяє дітям дорости до професіонального рівня. Кожен, хто приходить, в майбутньому зможе потрапити до головного складу. Окрім цього, ми маємо хорошу базу – два  майданчики (закритий та відкритий), якісний інвентар тощо.

Наш тренерський склад працює сучасно. Ми не вимагаємо від дітей результату будь-якою ціною, а хочемо, щоб вони показували гарну гру, вчилися думати та приймати правильні рішення. Кубки та медалі для нас не є важливими. Навпаки – індивідуальний підхід та особистий розвиток кожного юнака в пріоритеті.

Ми беремо участь у багатьох змаганнях, виступаємо на передових ролях і в обласних, і в загальноукраїнських чемпіонатах. Також клуб регулярно влаштовує для дітей різноманітні свята, вручає найкращим гравцям подарунки. Активно до процесу залучаються і батьки, для яких ми інколи влаштовуємо окремі міні-змагання. Загалом, ми всі – одна сім’я! 

Підтримати футзальний портал «5х5» на «Патреоні».

За матеріалами пресслужби ФК «Любарт» (Луцьк)
Фото: Асоціація футзалу Волині