Головний редактор сайту futsal–polska.pl Якуб Мікульські зробив інтерв’ю з головним тренером варшавської «Легії» та національної збірної України Олександром Косенком. Пропонуємо Вашій увазі україномовну версію цього інтерв’ю.
– Як довго ви думали над пропозицією від «Легії»?
– Насправді один вечір.
– Чи потрібно було отримувати дозвіл від Асоціації футзалу України та Української Асоціації футболу, щоб тренувати команду в Польщі?
– Звичайно, перед тим, як почати працювати тут, в «Легії», я запитав у президента Асоціації футзалу України Сергія Владика, чи буде у мене дозвіл на це, чи зможу я працювати у вільний від національної збірної час. І я отримав цей дозвіл.
– Ще до того, як ви очолили «Легію», я також бачив вас на трибунах на матчі «АЗС УВ Даркомп» у Вілануві.
– Це правда, це пов’язано з тим, що я живу в цьому районі, тому приходив дивитися матчі чемпіонату Польщі.
– А як ви оцінюєте його рівень?
– Дуже приємно спостерігати за тим, як розвивається польський футзал і як зростає його рівень. Раніше я мав нагоду стежити за польською лігою, і не тільки польською, футзалом взагалі. І я вважаю, що рівень польської ФОГО Екстракляси постійно зростає.
– Спортивний та організаційний?
– І організаційний – також. Інтерес в Інтернеті зростає, матчі транслюються по телебаченню, і видно, що організаційний рівень йде в ногу зі спортивним рівнем ігор.
– Як польська ліга порівнюється з українською довоєнною?
– Це дуже складне порівняння, адже на Сході України, як відомо, війна почалася у 2014 році. У той час багато українських гравців покинули країну, всі іноземні гравці також виїхали, а деякі клуби припинили діяльність з фінансових причин. Тому, я не можу порівнювати. Звичайно, з 2014 року було багато молодих талановитих гравців, але в 2022 році почалося повномасштабне вторгнення росії, тому таке порівняння вже неможливе взагалі.
– Переходимо до «Легії». Я не питаю про секрети тренувальної роботи, але як так, що в команду може прийти новий тренер, і за місяць так кардинально змінити обличчя команди?
– Я просто прийшов і зробив свою роботу. Я намагаюся змінити цю «Легію» і нав’язати їй свій спосіб мислення, те, як я тренуюся. Я прийшов і встиг змінити деякі речі, і я досі це роблю.
– Немає комунікаційного бар’єру з гравцями?
– Таких проблем немає.
– Де була б «Легія», якби ви її тренували з початку сезону?
– Я не хочу гадати і коментувати це питання. Треба було б поворожити на картах.
– Тоді задам питання інакше: за що «Легія» боротиметься наступного року? Якою буде її справжня мета?
– Мені не подобаються такі прогнози. Я за таку філософію, щоб ми намагалися вигравати кожен матч і переходити від матчу до матчу, намагалися не робити тих самих помилок і підготувалися до можливих наступних. Я не хочу бути чарівником. Нам просто потрібно намагатися вигравати в кожній грі і дивитися, що вийде.
– Чи хотіли б ви бачити в «Легії» українських гравців?
– Так, але тих, кого б я хотів найбільше, буде дуже важко привести в «Легію».
– Через війну?
– Не тільки, але і через війну – також.
– Нарешті, у мене питання щодо збірної. На останні матчі ви викликали гравців майже виключно з української VBET Екстра-ліги, і лише одного – з чемпіонату Польщі. Чому? Ті футзалісти, які грають у Польщі, ще не на тому рівні?
– Так, рівень гравців, які грають в Україні, вищий, ніж у тих, хто грає тут, у Польщі.
– З тих, що в Польщі, хтось виділяється, хтось близький до збірної?
– Такі гравці є, але я не буду їх називати поіменно.
За матеріалами сайту futsal–polska.pl
Фото: ФК «Легія» (Польща)