В українському футболі стався скандал, пов’язаний з футзалом

Тут така тема цікава сплила. Скандал в УАФ, який, на жаль, тісно пов’язаний з футзалом. Повідомляється, що віцепрезидент УАФ Олександр Шевченко хотів на власний розсуд розпорядитися грошима, які збірна України з футболу заробила за вихід на Євро-2024, та направити їх у футзал. Але, як пише Ігор Бурбас, фінансовий директор Євгенія Сагайдак не дозволила це зробити. За це вона отримувала погрози на словах. Окрім того, у цього конфлікту є свідки, серед яких – президент Асоціації футзалу України Сергій Владико.

Той же Бурбас повідомляє, що Євгенія Сагайдак вже написала доповідну записку на ім’я президента Української Асоціації футболу Андрія Шевченка. З текстом цієї записки можна ознайомитися на Телеграм-каналі Ігоря Бурбаса: 

Варто зазначити, що віцепрезидент УАФ Олександр Шевченко також очолює Комітет дитячо-юнацького футболу. А сама ситуація переросла у провадження, яке вже відкрито у Комітеті з питань етики та чесної гри та Контрольно-дисциплінарному Комітеті.

Насправді – ситуація цікава. І в ній потрібно розбиратись. Від себе скажу так. Дуже неприємно, що ця ситуація пов’язана з українським футзалом, у якому і так скандалів вистачає (сезону без них не проходить!). Особливо неприємно, що така ситуація виникає тоді, коли чоловічій національній збірній потрібно готуватися до фінальної частини чемпіонату світу, жіночій національній збірній – до відбору на перший офіційний чемпіонат світу, а юніорській – до відбіркових матчів Євро-2025 (U-19). Про юнацьку олімпійську збірну, яка ВЖЕ мала би готуватись до відбору на Юнацькі Олімпійські Ігри – 2026, я взагалі мовчу. Якщо Ви бачили один з моїх останніх постів, де я про це писав, то Ви і так мене зрозумієте.

Але наразі я скажу наступне. Коли новообраний президент УАФ Андрій Шевченко давав свою першу пресконференцію на новій посаді, то він сказав, що УАФ активно приділятиме увагу і жіночому футболу, і пляжному футболу, і футзалу. А поки що, якщо подивитись на цю скандальну ситуацію, складається враження, що це дуже добре вдарить по репутації всього українського футзалу, чого особисто я дуже боюсь. Особливо якщо дивитись на те, які результати показують вже після початку повномасштабної війни на території України:
– четверте місце на Євро-2022 (незадовго до початку повномасштабної війни. – А. Т.);
– півфінали юніорських збірних на Євро-2022 (U-19) та Євро-2023 (U-19);
– бронзові медалі жіночого Євро-2022 та срібні медалі жіночого Євро-2023;
– срібні медалі чоловічої студентської збірної України на чемпіонаті світу серед студентів у 2022 році;
– срібні медалі жіночої команди Харківського Національного економічного університету ім. С. Кузнеця на Європейських Університетських Іграх – 2022 у Лодзі;
– срібні медалі жіночої команди Українського Державного Університету ім. М. Драгоманова на чемпіонаті Європи серед закладів вищої освіти – 2023 у Спліті;
– золоті медалі чоловічої команди Івано-Франківського фахового Коледжу фізичного виховання на чемпіонаті Європи серед закладів вищої освіти – 2023 у Спліті;
– перспектива участі двох українських команд у футзальній Лізі чемпіонів у сезоні 2024/2025 р. р.;
– перший українець у найсильнішій футзальній лізі світу – іспанській Прімері, який, між іншим, ще відзначився голом у ворота найтитулованішої футзальної команди світу – «Мовістар Інтера»;
– гравчині жіночої збірної України з футзалу, які встигли пограти у складах грандів іспанського жіночого футзалу – «Атлетіко Навалькарнеро», «Мостолесі» та «Бурелі».

Названі досягнення – це лише у період з 2022 року і дотепер. Але ж у нас і до того були досягнення у футзалі, чи не так? Два «срібла» чемпіонатів Європи (2001, 2003), «бронза» чемпіонату світу 1996 року, три «золота» чемпіонатів світу серед студентів (1998, 2004, 2012), титул найкращої футзалістки світу за версією авторитетного сайту futsalplanet.com, який здобула Аліна Горобець, півфінал футзального Кубку УЄФА у 2006 році, коли донецький «Щахтар» поступився путівкою до фіналу великому «Мовістар Інтеру» (тоді – «Бумеранг Інтерв’ю»).

Для чого я згадую всі ці наші досягнення українського футзалу фактично з початку Незалежності? Відповідь проста: щоб показати, що він має великі досягнення, і навіть подекуди вагоміші ніж у футболі. І та ситуація, яка склалася внаслідок ситуації у Будинку футболу, може якщо не нівелювати їх, то додати чималу ложку дьогтю.

Так, фінансування українському футзалу потрібно. І особливо воно буде потрібно після закінчення війни та перемоги України, адже тоді доведеться відновлювати спортивну інфраструктуру. І не просто відновлювати, а подекуди – будувати з нуля, щоб вона відповідала сучасним світовим стандартам.

Так, фінансування українському футзалу потрібно для того, щоб з’являлись не тільки нові аматорські та професіональні команди, а і дитячі футзальні школи, у якій би виховувались майбутні зірки українського чоловічого та жіночого футзалу.

Так, фінансування потрібно для того, щоб створювати якісний футзальний телевізійний продукт, який буде не гірше того, що створюється у провідних футзальних країнах світу – Іспанії, Португалії, Бразилії, Італії.

Так, фінансування потрібно, зокрема, і для того, щоб якісний контент створювали провідні футзальні ЗМІ України, який у нашій країні наразі, на жаль, небагато.

Так, фінансування потрібно навіть для того, щоб боротися за те, щоб футзал нарешті став олімпійським видом спорту, і тоді у нього мають піти вже зовсім інші інвестиції.

Так, фінансування українського футзалу потрібно. Звісно, хтось скаже, що воно не на часі, адже в Україні триває війна з окупантами з росії. Але все ж таки іноді потрібно задавати питання: «А що буде після війни?». Особливо коли повернуться території, які традиційно були потужними центрами розвитку та популяризації футзалу в Україні. Ось над цим теж треба думати.

Чи правильно вчинив Олександр Шевченко, що хотів віддати гроші на футзал? Як людина, яка вболіває за футзал та любить його всім серцем, я міг би сказати «Так». Але з однією умовою: якщо ці гроші будуть витрачені на благо дитячо-юнацького футзалу. Тим більше, Олександр Шевченко, як було сказано вище, очолює Комітет дитячо-юнацького футболу, а проблеми українського дитячо-юнацького футзалу такі ж самі, як і у «старшого брата», особливо якщо мова йде про заняття у залах, де час розпланований заздалегідь. Тут, до речі, варто нагадати, що президент АФУ Сергій Владико водночас є і Головою Комітету дитячо-юнацького футзалу.

Але з іншого боку – я розумію, що проблем в українському дитячо-юнацькому футболі теж вистачає, і тут вже виникає думка, що оскільки Олександр Шевченко очолює Комітет дитячо-юнацького футболу, то ці гроші, які були отримані за вихід збірної України з футболу на Євро-2024, могли би бути витраченими на потреби саме цього профільного Комітету Української Асоціації футболу. Тим більше, якщо згадати, що внаслідок атак російських окупантів руйнуються, зокрема, і дитячі футбольні стадіони.

Насправді ця ситуація, на думку автора цього матеріалу, є патовою. Тому, Комітету з питань етики та чесної гри, а також Контрольно-дисциплінарному Комітету УАФ я побажаю лише мудрості у розв’язанні цього питання та винести таке рішення, яке би не нашкодило подальшого розвитку як футболу, так і футзалу на території України.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»

Підтримати футзальний портал «5х5» на «Патреоні»