Волею долі, українській команди знову довелося грати проти представників університету Йосипа Юрая Строссмайєра. Нагадаємо, що на груповому етапі чемпіонату Європи серед університетів команді з Осієка протистояли харківські «каразінці». І тоді поєдинок між представниками України та Хорватії завершився внічию – 2:2. Тепер же свої сили на фоні цього непоступливого суперника перевірили «Львівська політехніка».
На початку гри обидві команди шукали можливості заволодіти ініціативою. Принаймні, можна сказати, що і українці, і хорвати намагались щось створити біля чужих воріт вже на старті поєдинку. Однак, візуально складалося враження, що львів’яни все-таки були трохи гострішими. Зрештою, галичани фактично і прибрали ініціативу до своїх рук. Вони рухались по майданчику значно жвавіше за суперника та трохи частіше загрожували воротам. Зрештою, це дало певні плоди – вже до екватору першого тайму у хорватів було чотири командних фоли. Але забити підопічним Володимира Осінчука вдалося лиш після того, як минула середина першої 20-хвилинки. Відкрив рахунок Панасюк, який потужно пробив без шансів для Живковича. Так «політехніки» повели в рахунку. Але ставало зрозуміло, що успіх треба закріпити тут і зараз. Все-таки, досвід гри команди ХНУ ім. Каразіна проти балканців цьому навчив. До того ж, хорвати у кількох епізодах змушували Морикишку вступати у гру. Але голкіпер львів’ян показував свій клас та надійно грав у «рамці». Втім, за тринадцять секунд до сирени на перерви «політехніки» пропустили гол, який, можливо, десь був і нелогічним. Однак, факт є факт: не дограли львів’яни зі своїми візаві, і внаслідок цього вони були змушені розпочати гру з центру майданчику.
Тим не менш, слід віддати належне галичанам, які «проковтнули» цей «гол у роздягальню», ніби його і не було і продовжили надалі грати у свою гру. Вихід Пелеха та Гасюка у другій половині поєдинку додав грі львів’ян динаміки. До того ж, своїми активними діями попереду багато проблем хорватам створювали Панасюк та Легендзевич, які виконували функції «стовпів» у своїх четвірках та змушували хорватів постійно напружуватись в обороні. І саме така гра створювала балкарцям багато проблем. Здавалося б – проти такої потужної, фактурної та фізично сильної команди, як хорватська, треба було би зіграти саме у швидкісний футзал. Тим більше, маючи у себе такого «моторчика», як Радевич. І спавді – Віталій дуже часто розганяв атаки галицької команди. Своїми рухами та фінтами новачок «Урагану» постійно залишав своїх візаві поза грою. Але і гра через «стовпа» створювала проблеми хорватам, які, вочевидь, були до цього не готовими.
І саме гра «стовпів» принесла львів’янам результат. Перш за все, відзначимо, що по ходу другого тайму хорвати знову назбирали фолів. А на 36-й хвилині вони заробили і п’ятий фол. Це сталося після того, як Легендзевич зіткнувся головою з суперником, при цьому вигравши позицію. А оскільки це було фактично у штрафному майданчику, то арбітри призначили 6-метровий, який реалізував Панасюк. Після цього хорвати стали переходити на гру з п’ятим польовим, сподіваючись забити у штучній більшості. Але замість цього вони отримали гол у свої ворота від Морикишки. Причому, варто зазначити, що на той момент Живкович вже був у воротах хорватської команди, а Морикишка просто вибивав м’яч подалі і влучив у ворота – вочевидь, його колега по воротарському цеху просто втратив «рамку». Так рахунок став 3:1 на користь львів’ян. А вже одночасно з фінальною сиреною Радевич забив четвертий м’яч у ворота балканців, тим самим підбивши підсумок матчу.
Отже, перемога «Львівської політехніки» з рахунком 4:1. Тепер галичани 21 липня зіграють з командою університету Камеріно. Для підопічних Володимира Осінчука це буда остання гра на турнірі. Перемога у цьому поєдинку гарантує українській команді дев’яте місце.
НУ «Львівська політехніка» (Україна) – Університет Йосипа Юрая Строссмайєра (Хорватія) – 4:1
Голи «Львівської політехніки»: Панасюк (2), Морикишка, Радевич.
Склад «Львівської політехніки»: Морикишка – Радевич, Марциняк, Панасюк, Ковальчук – Когус, Легендзевич, Косий, Ременець – Пелех, Гасюк. Запасні: Войтович, Кулик, Горін.
Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»