Європейські університетські ігри – 2022. Жінки. ХНЕУ ім. С. Кузнеця – Загребський університет – 4:3

Для харків’янок матч проти представниць Загребського університету був дуже важливим у контексті подальшої турнірної боротьби. Річ у тім, що ситуація у групі «В» склалася таким чином, що саме хорватки були прямими конкурентками підопічних Олександра Золотухіна за путівку до півфіналу. До того ж, календар групового етапу склався так, що після очної зустрічі у команди з Харкова залишалася б одна гра, а у представниць Балканського півострова – дві. При цьому, Дичко та компанія мали би зіграти свій заключний матч проти команди Університету Короля Хуана Карлоса, а хорваткам потім треба буде зіграти з двома скандинавськими командами, яких точно не віднесеш до фаворитів. Тому, аби не залежати від результатів матчів хорваток, команді ХНЕУ ім. С. Кузнеця потрібно було перемагати.

Щоправда, якщо казати чесно, ця задача насправді була трохи складною. По-перше – хорватки напередодні дали бій іспанкам, хоча і програли 1:3. По-друге – вони подекуди діяли навіть не на межі жорсткого фолу, а на межі нанесення ушкодження суперницям. Тому, тут лідерам команди з Харкова потрібно було грати обережніше. Окрім того, було важливо не дати балканським футзалісткам використовувати високий пресинг, що підопічні Якова Унгарова намагались робити у поєдинку з іспанками. Варто сюди додати також і той момент, що наставник українського колективу Олександр Золотухін трохи побоювався за своїх воротарів, оскільки не було сумнівів у тому, що хорватки при першій ліпшій нагоді битимуть по воротах, а бити там є, кому. Втім, залишалося лише протягом сорока хвилин подивитись, чи справдяться побоювання українського тренера?

Зі стартових секунд хорватки почали активно йти вперед, що, в принципі, очікувалось. Однак, до серйозних моментів у «картатих» справа не доходила до початку 3-ї хвилини, коли Жагар вирвалась на рандеву з Рябовіл та вразила ворота української команди. Цей гол допоміг хорваткам трохи перегрупуватися, оскільки вони розуміли, що їх візаві одразу почнуть робити все, аби якнайшвидше відігратися. Тому, балканські футзалістки стали робити акцент на високий пресинг, який давав свої плоди. Українкам далеко не завжди вдавався швидкий перехід від оборони до атаки. Зрештою, в одному з епізодів, коли підопічним Олександра Золотухіна вдався швидкий перехід від оборони до атаки, то могла забивати Дубицька, однак її удар після пасу Кирильчук був неточним. Втім, після цього моменту перша четвірка українок почала робити свою роботу та потроху змушували Северінскі вмикатися у гру. Однак, результату від того не було. Варто зазначити, що саме від Дубицької йшла основна загроза по ходу першого тайму. Кілька разів вона пробивала по воротах Северінскі, проте безрезультатно. Однак, те, що не вдалося зробити Дубицькій, зробила у середині першого тайму Мугурдінова. Так рахунок став рівним, і хорватки, вочевидь, цього не очікували. Тим більше, було видно, що «картаті» зосередились на тому, щоб не дати зіграти в повну силу саме гравчиням стартової четвірки української команди, а тут вистрілив другий квартет.

Щоправда, балканки швидко переварили цей епізод, чому підтвердженням став небезпечний удар від Ждуніч, який парирувала Кузубова. Але куди більш небезпечною була нагода у Дичко, яка набрала хід та пробила по воротах Северінскі, але не влучила у дальній кут. Трохи згодом Дичко мала ще один хороший момент, вигравши позицію у суперниці, але знову пробивши повз дальній кут. Таким чином, українки не просто вирівняли гру, а подекуди вже почали перебирати ініціативу до себе. Однак, на рахунку це не відображалося – там, як і раніше, були дві одинички. І, можливо, саме для того, щоб схилити шальки терезів на користь ХНЕУ ім. С. Кузнеця, Олександр Золотухін узяв тайм-аут за півтори хвилини до кінця першого тайму. Після цієї «хвилини» українки активізувались, але ані Кліпаченко, ані Кирильчук не вдалося втілити свої моменти у гол.

Олександр Золотухін не став міняти місцями у четвірках Бабенко та Дичко, як він це робив по перерві у двох минулих поєдинках. Але, заради справедливості, зазначимо, що наставник харків’янок вдавався до такого ходу наприкінці першої 20-хвилинки, коли у команди з Харкова був сплеск активності, який не призвів до голу. Другий же тайм розпочався з непоганого удару від Дубицької, який не став несподіванкою для Северінскі. Але вже з плином часу гра ставала більш в’язкою, тому в такій ситуації було важливо, хто зможе забити і, відповідно, вийти вперед. Близбкою до цього була Брачевич, але Кузубова встигла перекрити кут обстрілу. А ось українки свій момент реалізували, але не без допомоги хорватських опоненток, які привезли собі кутовий. І саме з цього кутового Дубицька віддала пас у вільну зону на «п’ятачок», де Дичко була абсолютно неприкритою, і як підсумок – 2:1. Але це були тільки квіточки. Ягідки прийшли через хвилину, коли українки заробили кутовий, розіграш якого призвів до дальнього гарматного та результативного удару Бабенко. Таким чином, Таїсія реабілітувалася за те, що отримала «гірчичник», який не дозволить їй зіграти проти команди Університету Короля Хуана Карлоса.

Після того, як рахунок став 3:1, настала черга хорваток чимось відповідати. Зокрема, у хорваток було кілька дуже небезпечних моментів, але Кузубова всіма правдами та неправдами рятувала свої ворота. Проблем українкам додавало те, що у них було п’ять фолів, і хорватські футзалістки, розуміючи те, почали ще більше тиснути. За такої гри підопічним Олександра Золотухіна потрібно було починати шукати свої шанси у контратаках, і в одному з епізодів українки могли збільшити свою перевагу, але Северінскі перехопила передачу Дичко на Кліпаченко.  

Однак, все-таки українки привезли собі 10-метровий. Клімова порушила правила, і Петаріч отримала можливість забити з дабл-пенальті. У харків’янок одразу під удар вийшла Рябовіл, яка і стала героїнею епізоду, відбивши удар від «двадцятки» хорватської команди. Більше того – Рябовіл ще встигла кілька разів надійно зіграти в ігрових епізодах, після чого знову поступилася місцем Кузубовій. А вже на 35-й хвилині хорватки отримали покарання за незабитий дабл-пенальті. Дубицька організувала контратаку, обігралася з Кирильчук та зробила рахунок 4:1 на користь команди ХНЕУ ім. С. Кузнеця. У відповідь «картаті» одразу пішли вп’ятьох, і вони таки змогли скористатися тим, що українки не встигли перебудуватися – Брачевич зробила рахунок 4:2, подарувавши своїм партнеркам по команді бодай би якусь надію на порятунок. Балканські футзалістки після цього продовжували під час своїх атак грати з п’ятим, але українки цього разу вже були готові до такого перебігу подій. Тому, тепер вони грали в обороні більш злагоджено. Але момент у тому, що грати залишалося ще близько трьох хвилин, то підопічним Олександра Золотухіна потрібно було перетерпіти. Однак, дотерпіти не вдалося – на передостанній хвилині зустрічі Бабенко зрізала м’яч у власні ворота, внаслідок чого інтрига закрутилася максимально.

Розв’язка гри відбулася за дві секунди до її закінчення. Хорватки знову пішли вп’ятьох, і Брачевич підставилась під Кліпаченко, аби заробити ще один дабл-пенальті. І рефері повівся на дії «десятки» хорватської команди. Більше того – Кліпаченко отримала жовту карту за незгоду з рішенням арбітра, а Олександр Золотухін – червону. Знову під удар у харків’янок вийшла Рябовіл, і знову вона не дала забити суперниці. Цього разу – тій же Брачевич. Добивання теж не стало результативним, і це дозволило команді ХНЕУ ім. С. Кузнеця здобути важку перемогу.

ХНЕУ ім. С. Кузнеця (Україна) – Загребський університет (Хорватія) – 4:3
Голи: Мугурдінова (10), Дичко (27), Бабенко (28), Дубицька (35) – Жагар (3), Брачевич (35), Бабенко (39 – автогол)
ХНЕУ ім. С. Кузнеця: Кузубова, Рябовіл – Дубицька, Кирильчук, Кліпаченко, Дичко – Бабенко, Клімова, Мугурдінова, Ткаченко
Загребський університет: Северінскі – Славіца, Жагар, Брачевич, Гайсер – Пейїч, Рогар, Ждуніч, Петаріч – Кунерт, Дам’янович
Попередження: Кирильчук (8), Бабенко (24), Дичко (30), Кліпаченко – Славіца (31)
На 33-й хвилині Петаріч (Хорватія) не реалізувала 10-метровий (воротар)
На 40-й хвилині Брачевич (Хорватія) не реалізувала 10-метровий (воротар)

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, «5х5»